МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛИСТ
27.04.2007 N 7265/Мв
Щодо порядку надання інформації
за запитами слідчих та інших працівників міліції
У Міністерстві внутрішніх справ розглянуто Вашу заяву, адресовану Голові Верховної Ради України Морозу О.О., щодо порядку надання інформації за запитами слідчих та інших працівників міліції.
Повідомляємо, що відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ) для виконання покладених на МВС завдань надається право працівникам міліції одержувати безперешкодно і безоплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднань громадян на письмовий запит відомості (у тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що знаходяться в провадженні міліції.
Згідно зі ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ) (далі - КПК України) слідчий у справах, які перебувають у його провадженні, вправі вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть установити необхідні у справі фактичні дані. Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.
Статтею 114 цього Кодексу ( 1002-05 ) також передбачено, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.
Вищезазначені законодавчі акти не передбачають запитів за відповідною формою до підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.
Крім того, на сьогодні у МВС відсутній відомчий нормативно-правовий акт, який передбачав або регулював би питання, пов'язані з наданням інформації, запитів тощо, до державних реєстраторів по лінії Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Разом з тим відповідно до п. 5 Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України від 9 вересня 2000 року N 1050/2000, у випадках, передбачених законодавством, рішення Держпідприємництва є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Так, Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затверджене наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 N 97, таку форму запиту до державного реєстратора передбачає.
З огляду на вищевикладене, надаючи відповідь на перше запитання, повідомляємо, що викладені в Законі України "Про міліцію" ( 565-12 ) та КПК України ( 1001-05, 1002-05 ) норми права мають вищу юридичну силу, оскільки прийняті вищим законодавчим органом - Верховною Радою України.
Акти центральних органів виконавчої влади, у тому числі й вищезгаданий наказ Держпідприємництва, є підзаконними актами.
Отже, якщо акт центрального органу виконавчої влади суперечить положенням кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього кодексу або іншого закону.
Відповідаючи на Ваше друге запитання, вважаємо за можливе зазначити, що працівники міліції (у тому числі і слідчі) відповідно до ст. 11 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ) та ст. ст. 66, 114 КПК України ( 1002-05 ) вправі вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб (у тому числі державних реєстраторів) і громадян пред'явлення предметів та документів, які можуть установити необхідні у справі фактичні дані.
Стосовно останнього питання щодо звільнення з посади державного реєстратора у випадку умисного перешкоджання органам внутрішніх справ у розслідуванні кримінальних справ повідомляємо наступне.
Згідно зі ст. 53 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ) державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, установленому законом.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" ( 356/95-ВР ) державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Згідно зі ст. 8 зазначеного Закону ( 356/95-ВР ) порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення.
Слід зазначити, що в разі умисного перешкоджання органам внутрішніх справ у розслідуванні кримінальної справи державним реєстратором та виявлення в його діях складу посадового злочину, його може бути притягнено до кримінальної відповідальності за цей злочин. У цьому випадку слідчий зобов'язаний відсторонити його від посади відповідно до ст. 147 КПК України ( 1002-05 ).
Дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, установленому законом.
Шкода, заподіяна державним реєстратором фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Заступник Міністра В.Є.Мармазов