ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 лютого 2006 року
м. Київ
Справа № К-1106/06
Про стягнення суми
( Ухвалу залишено без змін на підставі
Постанови Верховного Суду України
від 13 лютого 2007 року )
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: М.,
Суддів: В., Г., Х., Ч.,
при секретарі: К.,
при секретарі судового засідання: Є.,
у відсутності представників сторін,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та касаційне подання заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ексторг” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси та управління Державного казначейства в Одеській області про стягнення суми, – встановила:
У лютому 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Ексторг” (далі – ТОВ “Ексторг”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (далі – ДПІ у Київському районі м. Одеси), управління Державного казначейства в Одеській області (далі – УДК в Одеській області), в якій просило стягнути з Державного бюджету України через УДК в Одеській області проценти за прострочення щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 90748,26 грн.
Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що порушено передбачене законом його право на своєчасне відшкодування з Державного бюджету України ПДВ протягом строків, визначених законодавством про оподаткування, отже має право на стягнення штрафних санкцій 120% річних від облікової ставки НБУ в розмірі 90748, 26 грн., які нараховані на бюджетну заборгованість за обліковий період червень – грудень 2002 року, січень, лютий, травень 2003 року, жовтень 2003 року, березень, червень 2004 року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.04.2005, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005, позов ТОВ “Ексторг” до ДПІ у Київському районі м. Одеси та УДК в Одеській області про стягнення суми в розмірі 90748, 26 грн. задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухвалою та постановою судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, а відповідач-2 – касаційне подання до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 на підставі абз. 2 п. 10 розділу VII “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України направив їх для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2006 касаційна скарга та касаційне подання прийняті до провадження суду та по них відкрито касаційне провадження.
У касаційній скарзі та касаційному поданні ставиться питання про скасування рішення від 12.04.2005 господарського суду Одеської області та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005. Свої доводи відповідач-1 та заступник прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі ДПІ у Київському районі м. Одеси обґрунтовують порушенням норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, а саме наказів ДПА України від 25.03.1998 № 139/ДСК, 22.06.2000 № 207/ДСК, від 12.11.2002 № 538/ДСК, від 06.12.2002 № 11/ДСК, від 24.04.2003 № 196/ДСК, від 08.05.2003 № 200/ДСК, посилаються на те, що затримка бюджетного відшкодування сталась з вини товариства, оскільки воно декілька разів змінювало спосіб відшкодування та таким чином затримувало процедуру відшкодування.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами фінансово-господарської діяльності товариство, згідно з вимогами діючого законодавства, подає до органу ДПС податкову звітність за встановленою формою. Так, відповідно до податкових декларацій з ІІДВ, у товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов’язань за обліковий період червень 2001 року, липень – грудень 2002 року, січень, лютий, травень – липень 2003 року, жовтень 2003 року, березень 2004 року, червень 2004 року., сума отриманого відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ ТОВ “Ексторг” складає 714168,04 гривень. При цьому бюджетне відшкодування з ПДВ здійснено товариству 07.12.2004 в сумі 371920,00 грн., 28.12.2004 в сумі 100437,00 грн., 29.12.2004 в сумі 241 810,00 грн.
З урахуванням положень п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1270 “Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом” сума взаємозаліку склала 82775,96 грн.
Згідно пп. 7.7.1, пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Суми бюджетного відшкодування можуть бути повністю або частково зараховані в рахунок платежів по цьому податку, або шляхом перерахування на рахунок платника в установі банку, або шляхом видачі казначейського чеку, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення коштів з бюджету. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Згідно ст. 4 Указу Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.1998 № 857/98 (зі змінами), якщо сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
Відповідно до п. 8.1. ст. 8 зазначеного Закону платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Отже, за результатами дослідження декларацій з ПДВ та строків відшкодування бюджетної заборгованості у даному випадку має місце прострочення виконання зобов'язання щодо відшкодування сум з ПДВ з Державного бюджету України
Суми, не відшкодовані платнику податку у встановлений термін, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120% річних від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Таким чином, відшкодування грошовими коштами платнику бюджетної заборгованості з ПДВ за червень 2001 року, липень – грудень 2002 року, січень, лютий, травень – липень, жовтень 2003 року, березень, червень 2004 року, здійснено із порушенням вищенаведених строків, у зв’язку з чим позивач обґрунтовано, відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, нарахував проценти на цю бюджетну заборгованість, сума яких, за розрахунком останнього, склала 90748,26 грн.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, цілком обґрунтовано дійшли до такого висновку, оскільки такий висновок ґрунтується на наявних у справі матеріалах та вимогах чинного податкового законодавства.
Посилання скаржників на Накази ДПА України від 25.03.1998 № 139 ДСК, 22.06.2000 № 207/ДСК, 12.11.2002 № 538/ДСК, 06.12.2002 № 11/ДСК, від 24.04.2003 № 196/ДСК, від 08.05.2003 № 200/ДСК в обґрунтування касаційної скарги та касаційного подання колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки: по-перше зазначені накази не зареєстровані в Міністерстві юстиції України; по – друге щодо зустрічних, то податковим органам надано право здійснювати ці перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування ПДВ, встановлений Законами України “Про податок на додану вартість”; по-третє ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” має назву “Порядок обчислення і сплати податку”. Ця правова норма регламентує всі питання, пов’язані з порядком обчислення і сплати податку.
Стаття вказаного Закону має назву “Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України”, питання, пов'язані з нарахуванням процентів на суму бюджетної заборгованості, висвітлено у пп. 7.7.3. п. 7.7. ст.7 названого Закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права при винесенні ухвали та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга та касаційне подання не підлягають задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230, 231 ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Одеси та касаційне подання заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах держави в особі ДПІ у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді