ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
08 травня 2007 року
м. Київ
Справа № К-28186/06
Про визнання нечинними
податкових повідомлень-рішень
Вищий адміністративний суд України у складі:
Головуючого-судді: Б.,
Суддів: Г., Р., Ф., Ш.,
секретар судового засідання: М.,
головуючого-судді Брайка А. І.,
за участю представників: позивача – гр. Б, відповідача – гр. Д, гр. Я,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 у справі № А-6/20 за позовом Дочірнього підприємства “Серін” товариства з обмеженою відповідальністю “Серін ЮКей Лімітед” до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Дочірнім підприємством “Серін” товариства з обмеженою відповідальністю “Серін ЮКей Лімітед” подано позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Надвірнянської об’єднаної державної податкової інспекції (правонаступник – Державна податкова інспекція в Надвірнянському районі Івано-Франківської області) № 0000112350/0 від 06.07.2005, № 0000112350/1 від 09.09.2005, № 0000112350/2 від 01.12.2005 та № 0000112350/3 від 14.02.2006 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 10014 грн. 12 коп., в т. ч. 3338 грн. 04 коп. основного платежу та 6 676 грн. 08 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2006, у справі № А-6/20 позов задоволено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що для віднесення консультацій, авторського нагляду та інших робіт (послуг) до інжинірингу, необхідно, щоб вони здійснювались саме під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт; для віднесення певного виду робіт (послуг) до господарської діяльності вказані роботи (послуги) мають виконуватись (надаватись) на території України систематично, рівномірно, через певні проміжки часу, тобто відповідати ознаці регулярності, тривати весь час, а не тимчасово, тобто бути постійними, становити суть діяльності або бути важливою, значимою частиною діяльності особи, тобто бути суттєвими; роботи (послуги), відображені в акті від 31.01.2005 не відповідають зазначеним вище характеристикам, а тому одержані від таких робіт (послуг) доходи не можуть обкладатись податком на репатріацію.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 1.36, п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. 7, п. 8 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову від 12.05.2006 та ухвалу від 12.07.2006 без змін з посиланням на правильне встановлення всіх обставин справи, дотримання при ухваленні рішень норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по наступним доводам та мотивам.
Спір про встановлення фактичних обставин даної справи відсутній.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної перевірки правильності дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2005 та валютного законодавства за період 01.12.2004 по 31.05.2005, Надвірнянською об’єднаною державною податковою інспекцією встановлено порушення вимог п. 1.36 ст. 1, п. 13.2 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у зв’язку з чим виявлено зменшення позивачем податкового зобов’язання по податку з доходів нерезидентів, отриманих на території України в розмірі 3338 грн. 04 коп. та складено акт № 239/23-32472639 від 04.07.2005.
06.07.2005 на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112350/0 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 10014 грн. 12 коп., в т. ч. 3338 грн. 04 коп. основного платежу та 6676 грн. 08 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
В подальшому в ході процедури адміністративного оскарження Надвірнянською об’єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000112350/1 від 09.09.2005, № 0000112350/2 від 01.12.2005 та № 0000112350/3 від 14.02.2006 про визначення суми податкового зобов’язання, аналогічної зазначеному в податковому повідомленні-рішенні № 0000112350/0 від 06.07.2005.
Відповідно до п. 13.1, п. 13.2. ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею; резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Згідно п. 1.32 ст. 1 зазначеного закону господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою; під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п. 1.36 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об’єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об’єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов’язані з такими послугами (роботами).
Надані позивачем контракт № 100105 від 10.01.2005 та акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 31.01.2005 до нього підтверджують, як зазначено судами попередніх інстанцій, надання компанією “Hofmann Montagen” (Німеччина) послуг по проведенню діагностики деревообробного обладнання PAUL, RAIMAN, транспортерів PRIBO, CML, Linck; по проведенню навчання персоналу по підготовці до роботи дереворіжучого інструменту; по проведенню навчання по роботі з лісопильною рамою Linck.
Вказані послуги, як вірно зазначено місцевим господарським судом, з чим погодився господарський суд апеляційної інстанції, не можуть згідно п. 13.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” вважатись отриманими нерезидентом від його господарської діяльності на території України доходами, оскільки вони не відповідають ознакам, встановленим п. 1.32, п. 1.36 ст. 1 цього Закону.
Крім того, відповідно до ст. 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно (підписана 03.07.1995, ратифікована 22.11.1995 згідно з Законом України “Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно”, набрала чинності 04.10.1996) прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво; якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.
Компанія “Hofmann Montagen” (Німеччина), як нерезидент, комерційної діяльності на території України не здійснювала та представництв на її території не створювала, а тому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, доходи зазначеної компанії у зв’язку з наданням послуг для позивача згідно контракту № 100105 від 10.01.2005 не можуть бути оподатковані згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
За вказаних обставин, зважаючи на положення ст. 19 Конституції України, Закону України “Про міжнародні договори України”, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, постанова та ухвала прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області без задоволення, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 у справі № А-6/20 – без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст.ст. 235-237, ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді