ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
31 травня 2007 року
м. Київ
Справа № К-28936/06
Про стягнення одноразової допомоги
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Ц.,
Суддів: А., Г., Ю., Л.,
секретар: З.,
за участю представника НАСК “Оранта” – гр. Р,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом гр. О до Золотоніського МРВ УМВС України в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області, НАСК “Оранта” та Управління в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Черкаської облдержадміністрації про стягнення одноразової допомоги за його касаційною скаргою на рішення місцевого суду м. Золотоноша Черкаської області від 03.12.2003 та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16.02.2004, – встановила:
У січні 2003 року гр. О звернувся до суду з позовом до Золотоніського МРВ УМВС України в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області, НАСК “Оранта” та Управління в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Черкаської облдержадміністрації, посилаючись на те, що відповідно до Закону України “Про міліцію” він підлягає державному страхуванню, а тому відповідно до чинного законодавства йому, як інваліду ІІІ групи з втратою 30% професійної працездатності повинна бути виплачена допомога в розмірі від трирічного до п’ятирічного грошового утримання, що становить 12456,28 грн., яки він просив стягнути з належного відповідача.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16.02.2004 залишено без змін рішення місцевого суду м. Золотоноша Черкаської області від 03.12.2003, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, змінити рішення по суті не передаючи на новий розгляд, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, а саме: судами не взято до уваги вимоги ч. 1 ст. 456 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 23 Закону України “Про міліцію”.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що гр. О проходив службу в ОВС і в зв’язку з захворюванням звільнився зі служби. Дане захворювання пов’язане з проходженням служби в ОВС і гр. О втратив 30% професійної працездатності, що явилося підставою для встановлення страхового випадку. Черкаською обласною дирекцією НАСК “Оранта” виплачено 28.12.2000 страхову суму в розмірі 11303,28 грн.
Зазначені правовідносини регулюються Законом України “Про міліцію” та Положенням про порядок та умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 23 Закону України “Про міліцію” працівник міліції підлягає обов’язковому страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій. У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов’язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби але не пізніше як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п’ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
Порядок та умови страхування працівників міліції визначаються вищезазначеним Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 № 59 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 № 627).
Оскільки, встановлено, що у відповідності до зазначеного положення НАСК “Оранта” виплатила позивачу страхові суми, джерелом яких є кошти державного бюджету внесені Міністерством внутрішніх справ України на спеціальний рахунок НАСК “Оранта” суди дійшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що посилання касатора в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу гр. О залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 16.02.2004 та рішення місцевого суду м. Золотоноша Черкаської області від 03.12.2003 у справі за позовом гр. О до Золотоніського МРВ УМВС України в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області, НАСК “Оранта” та Управління в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Черкаської облдержадміністрації про стягнення одноразової допомоги – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді