ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
31 травня 2007 року
м. Київ
Справа № К-36797/06
Про скасування наказу Рава-Руської митниці
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Ц.,
Суддів: А., Г., Ю., Л.,
секретар: З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом гр. Я до Рава-Руської митниці про скасування наказу за касаційною скаргою Рава-Руської митниці на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2006 та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30.10.2006, – встановила:
У травні 2006 року гр. Я звернувся до суду з позовом до Рава-Руської митниці про визнання незаконними та скасування наказів Рава-Руської митниці № 186-к від 25.04.2006 в частині скасування наказу від 21.01.2006 № 25-к про направлення позивача на роботу у відділ контролю митної вартості та номенклатури та № 193-к від 26.04.2006 в частині звільнення позивача з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 12 відділу митного оформлення № 4 Рава-Руської митниці в зв’язку із скороченням чисельності після закінчення тимчасової непрацездатності. Свої вимоги мотивував тим, що наказ про звільнення був виданий під час його непрацездатності, рішення про його звільнення було прийняте без згоди профкому, крім того, при проведенні скорочення не було враховане його переважне право в залишенні на роботі. Просив суд зобов’язати відповідача допустити його до роботи після спливу непрацездатності.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30.10.2006 залишена без змін постанова Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2006, якою задоволено позовні вимоги гр. Я.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач – Рава-Руська митниця звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: суди неповно з’ясували обставини справи та висновки суду не відповідають тим обставинам справи, які судами встановлені.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до наказу Державної митної служби України від 26.12.2005 № 1286, яким було внесено зміни до наказу Державної митної служби України від 07.11.2005 № 1078, якою було визнано зони діяльності Львівської митниці та підпорядкування її підрозділів у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності працівників, але щодо позивача воно проведено з порушенням вимог трудового законодавства.
При розгляді справи судами правильно розцінено наказ № 25-к від 21.01.2006, як такий що передбачає направлення позивача на постійне місце роботи до відділу контролю митної вартості та номенклатури, оскільки зазначений наказ не містить відомостей про строк направлення позивача до відділу, не вказано про можливе заміщення основного працівника даного відділу, не обумовлено час направлення виконанням певної роботи. Суди зробили правильний висновок, про те, що таке направлення працівника слід розцінювати, як зміна істотних умов оплати праці і таке направлення є наслідком скорочення чисельності штату на Рава-Руської митниці.
Таким чином, оскільки скорочення позивача могло розглядатись тільки з посади інспектора контролю митної вартості та номенклатури, беручи до уваги його переважне право на залишення на роботі, суди обґрунтовано визнали скасування відповідачем наказу № 25-К від 21.01.2006 незаконним, оскільки цей наказ скасований без зазначення будь-якої причини.
Крім того, судами правильно встановлено, що наказом Рава-Руської митниці № 193-к від 26.04.2006 гр. Я був звільнений з посади старшого інспектора сектору оформлення № 12 відділу митного оформлення № 4 Рава-Руської митниці згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності (після закінчення тимчасової непрацездатності) виданий в період непрацездатності позивача.
Відповідно до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника в період його тимчасової непрацездатності.
Враховуючи наведене суди обґрунтовано зробили висновок про незаконність оспорюваних наказів щодо гр. Я та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги останнього.
Під час розгляду справи суди всебічно дослідили надані сторонами докази. Клопотань про витребування та дослідження інших доказів відповідач на заявив, тому посилання відповідача на неповноту дослідження доказів безпідставні.
Судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, тому калегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу Рава-Руської митниці залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30.10.2006 та постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 26.06.2006 у справі за позовом гр. Я до Рава-Руської митниці про скасування наказу – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді