ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
01.02.2007
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Шипуліної Т.М., суддів Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., при секретарі Ільченко О.М., розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на рішення господарського суду Полтавської області від 23.12.2004 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2005 по справі N 9/124 за позовом Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м. Полтаві) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія, ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.12.2004, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2005, позовні вимоги Полтавського обласного комунального підприємства "Аеропорт-Полтава" до ДПІ у м. Полтаві задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення N 0000872307/0 від 05.11.2003, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2517,19 грн. за порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" із змінами та доповненнями.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ м. Полтава 14.03.2005 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 02.11.2005 на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) направив її до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2006 касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з огляду на наступне.
Судами було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у м. Полтаві на підставі акту позапланової документальної перевірки N 0948/23-019/23-5 від 03.11.2003, щодо дотримання вимог валютного законодавства Полтавським обласним комунальним підприємством "Аеропорт-Полтава" за період з 07.05.2003 по 15.10.2003 винесено податкове повідомлення-рішення N 0000872307/0 від 05.11.2003 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2517,19 грн. за порушення позивачем ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" із змінами та доповненнями - порушення порядку розрахунків між резидентом і нерезидентом при виконанні експортного контракту N 447/57 від 07.05.2003, укладеного з ВАТ "Вологодські авіапідприємства", а саме: проведення його у валюті України.
Відповідно до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Визнаючи неправомірним нарахування податковою інспекцією штрафних фінансових санкцій на підставі ст. 7 зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93, суди правильно виходили з того, що передбачені п. 2 ст. 16 Декрету міри відповідальності (фінансові санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами.
При цьому, зазначеним положенням Декрету ( 15-93 ) не встановлюється застосування штрафних санкцій органами податкової служби.
Щодо Указу Президента України "Про врегулювання податку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" ( 734/99 ), то як вбачається зі змісту його преамбули, він стосується врегулювання порядку дотримання валютного законодавства резидентами та нерезидентами при отриманні кредитів та позик в іноземній валюті від останніх.
Стаття 3 Указу Президента України ( 734/99 ) встановлює функції державних органів і банківської системи у сфері контролю за фінансовими валютними операціями при кредитуванні і позиках, віддаючи під контроль Національного банку України - дії банків та інших фінансово-кредитних установ, органам державної податкової служби - інших резидентів і нерезидентів України у вказаній сфері, тобто при кредитуванні і позиках.
Тому, доводи касаційної скарги щодо повноважень органів державної податкової служби при спірних правовідносинах з посиланням на Указ Президента України "Про врегулювання податку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" ( 734/99 ) не можуть бути взяті до уваги.
Враховуючи наведене, суди прийшли до обгрунтованого висновку, щодо наявності підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення N 0000872307/0 від 05.11.2003.
В той же час, підлягає виключенню з мотивувальної частини судових рішень суду першої інстанції та апеляційного суду посилання на невідповідність Указу Президента України "Про врегулювання податку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" N 734/99 від 27.06.99 положенням Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, ст. 224, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), колегія, УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 23.12.2004 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2005 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.