Надбавки за виїзну роботу в польових умовах
Надбавки за виїзну роботу в польових умовах звільняються від обкладення податком з доходів фізичних осіб лише у разі, якщо така виїзна робота оформлена як відрядження.
Такий висновок ДПА України зробила у листі від 21.05.2007 р. № 4890/6/17-0716 “Щодо оподаткування ПДФО надбавок (доплат) до посадових окладів працівників за роботу в польових умовах”.
Це не перший лист ДПА України про виїзну роботу. Вона вже писала, що надбавки за роз’їзний характер роботи прирівнюються до відряджень і не підлягають обкладенню ПДФО, хоча у Законі “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889 такої норми немає.
У названому листі своєї позиції ДПАУ не змінює. Навпаки, наголошує, що для того, щоб не нараховувати податок з доходів фізичних осіб, необхідно:
- по-перше, передбачити у колективному (трудовому) договорі або контракті, що службові поїздки працівників, робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, вважаються відрядженнями;
- по-друге, відповідно оформити такі поїздки як відрядження (видати наказ, оформити посвідчення, скласти авансовий звіт);
- по-третє, виплачувати надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (добових), встановлених постановою КМУ від 23.04.99 р. № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон” та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, зареєстрованою Мін’юстом 31.03.98 р. за № 218/2658.
Однак тоді чим ця робота відрізняється від відрядження? Це уже власне виплати за відрядження, а не за роз’їзний (пересувний) характер роботи. Хоча без відповідно оформлених документів місцеві податкові інспекції просто не визнаватимуть права на пільгу. Адже у Законі про ПДФО про таку пільгу не йдеться. Тому тим, хто її надавав, залишається або “задніми” датами оформляти документи, або утримувати податок.
А що ж робити у полі? Немає сторони, яка приймає, і це певна проблема. Якщо у вас є підрозділ, ми вважаємо, що підприємство може ставити свою печатку. Для цього достатньо видати розпорядження такого типу: “Для відмітки про прибуття направлених у певний пункт призначення працівників з метою виконання робіт, які мають роз’їзний (пересувний) характер, ставиться відповідна печатка у зв’язку з відсутністю особи, яка їх приймає і не може поставити таку печатку”.
І все-таки, щоб не виникало проблем із податковими органами, радимо звернутися із відповідним запитом щодо відбитка своєї печатки у посвідченні з обох боків. Ідеальний варіант – спеціально виготовлена печатка, якщо такий підрозділ перебуває тривалий час у польових умовах. Також можливе застосування печатки найближчої селищної або сільської ради.
Витяг з Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59, зареєстрованої Мін’юстом 31.03.98 р. за № 218/2658:
“Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації (далі – підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою)”.