Державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві
ПИТАННЯ: Які гарантії застрахованих громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання?
ВІДПОВІДЬ: З набранням чинності Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2000 року № 2180-ІІІ, від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ, від 10 січня 2002 року № 2921-ІІІ, від 17 січня 2002 року № 2980-ІІІ, від 23 лютого 2007 року № 717 (далі - Закон) усунено правові колізії та приведено норми базового закону у відповідність до норм чинного законодавства (Цивільного кодексу України, Законів України “Про податок з доходів фізичних осіб” і “Про охорону праці”).
Дія Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності.
Суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).
Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).
Об’єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров’я та працездатність.
Роботодавець
Роботодавцем відповідно до Закону вважається:
власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;
власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Василь Мороз,
юрист
Газета “Юрист консультує”, 26/2007, 29.06.2007
Державне підприємство “Державне спеціалізоване видавництво “Україна”