ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
03 липня 2007 року
м. Київ
Справа № К-41/07
Про застосування штрафних санкцій
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Р.,
Суддів: Б., Г., К., Ф.,
при секретарі судового засідання: Я.,
за участю представників: позивача – гр. Т; відповідача – гр. К, гр. В, гр. А,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 та постанову господарського суду м. Києва від 22.09.2006 у справі № 32/467-А господарського суду міста Києва за позовом Акціонерного товариства “Українська фінансова група” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі – ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, –
встановив:
Акціонерне товариство “Українська фінансова група” (далі – АТ “Українська фінансова група”) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахування заяви про уточнення від 20.09.2006 № 962-08) про визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000050/2201/0 від 16.03.2006.
Постановою господарського суду міста Києва від 22.09.2006 у справі № 32/467-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006, позовні вимоги АТ “Українська фінансова група” задоволені повністю.
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у податкового органу не було підстав для застосування по відношенню до позивача штрафу згідно Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, оскільки позивачем документально підтверджено проведення розрахунків його підзвітними особами з власниками простих акцій на пред’явника, що відповідає вимогам Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 72 та № 637.
Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 22.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006, з мотивів порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 2.3 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 та п. 3.1 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 і прийняти нову постанову, якою в позові АТ “Українська фінансова група” відмовити.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
В судовому засіданні суду касаційної інстанції представники відповідача просили задовольнити вимоги касаційної скарги та скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник позивача вказав, що судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги як безпідставної.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 02.03.2006 № 28/22-1/14285934, згідно абз. 6 п. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято рішення № 0000502201/0 від 16.03.2006 про застосування щодо АТ “Українська фінансова група” (позивача у справі) штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8957200 грн. за порушення абз. 6 п. 2.3 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 та п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
Рішенням від 02.06.2006 № 1378/10/25-214 ДПА у м. Києві вказане рішення відповідача залишила без змін.
В акті перевірки податковим органом зазначено, що в 2004 – 2005 роках підзвітним особам – працівникам АТ “Українська фінансова група” через касу підприємства видавалась готівка на викуп акцій. Первинні документи, які б підтверджували факт використання готівки, виданої підзвітним особам – працівникам АТ “Українська фінансова група” на викуп акцій, до перевірки не представлені. В якості підтвердження факту витрачання коштів до авансових звітів додавались лише відомості, які містять перелік номерів сертифікатів акцій за підписом підзвітних осіб, яким була видана готівка. Інших документів, які підтверджують факт сплати покупцем коштів на придбання акцій, до перевірки надано не було. В періоді, який перевірявся, підзвітним особам видано готівкових коштів на вищевикладені операції на загальну суму 8957200 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника.
Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.
Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Згідно зі ст. 32 Закону України “Про господарські товариства” акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.
Як передбачено ст. 5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” право власності на цінні папери на пред’явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.
Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі – виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власнику цінних паперів.
Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.
Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.
У відповідності до п. 1.4 Положення про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31.07.1998 № 95 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.08.1998 за № 510/2950, сертифікат – бланк цінного папера, який видається власнику цінного папера (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція, облігація тощо) або найменування “сертифікат акцій (облігацій тощо)” та засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).
Згідно п. 3.9 вказаного Положення цінний папір на пред’явника обертається вільно, не реєструється у емітента на ім’я утримувача і передається іншій особі шляхом вручення.
З наведених норм законодавства випливає, що перехід права власності на акції пред’явника, які випущені у документарній формі, здійснюється шляхом їх простого вручення без надання якихось особливих додаткових документів. Підтвердженням права власності на такі цінні папери є сертифікат.
Пунктом 2.3 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72 передбачено, що розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт; продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно з ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що викуп власних простих акцій на пред’явника у фізичних осіб здійснюється позивачем через свого матеріально-відповідального працівника – уповноважену особу, яка звітує про використані кошти шляхом надання відомості переліку викуплених акцій та доданих до відомості оригіналів сертифікатів простих акцій на пред’явника.
Проведення розрахунків при викупі простих акцій на пред’явника оформляється позивачем шляхом складання видаткового касового ордеру, авансового звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, оригіналу сертифікатів простих акцій на пред’явника, відомості про викуп акцій, а також прибутково-видатковою накладною руху акцій. Вказані документи, як встановлено судами, надавались відповідачу як під час здійснення перевірки, так і в ході процедури адміністративного оскарження.
Посилання відповідача в акті перевірки на відсутність в цих документах відомостей щодо продавців – власників сертифікатів цінних паперів правомірно не прийнято судами попередніх інстанцій, оскільки ст. 197 Цивільного кодексу України передбачено, що для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника достатньо вручення цінного паперу цій особі.
Аналогічне положення містить і норма ст. 5 Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, якою передбачено, що право власності на цінні папери на пред’явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів.
Абзацом. 6 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” передбачено, що проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, є підставою застосування до суб’єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій у вигляді штрафу у розмірі сплачених коштів.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, наведений у абз. 6 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” перелік можливих документів не є вичерпним. Такими документами можуть бути не тільки товарний або касовий чек, квитанція до прибуткового ордеру, а й інші документи, що підтверджують факт сплати покупцем готівкових коштів.
Визнання судами попередніх інстанцій належними доказами проведених позивачем розрахунків представлених ним відомостей про викуп акцій, які містять інформацію щодо кількості викуплених акцій, їх виду та суми викупу, видаткових касових ордерів, авансових звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, а також сертифікатів простих акцій на пред’явника, якими засвідчується право власності на викуплені у акціонерів цінні папери відповідає вимогам ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності та допустимості доказів.
ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не наведено ні під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, ні під час касаційного розгляду справи норм чинного законодавства, якими б встановлювався обов’язок викупу та обігу належних акціонерам акцій на пред’явника виключно за умови пред’явлення держателем будь-яких документів, що посвідчують ідентифікацію особи пред’явника.
Натомість, судом першої інстанції досліджувались копії рішень Шевченківського районного суду м. Києва від 22.04.2004 у цивільній справі № 2-3718 за позовом гр. Г до АТ “Українська фінансова група” про зобов’язання виконання рішення загальних зборів та від 01.08.2002 у справі за позовом гр. І до АТ “Українська фінансова група” про зобов’язання виконання рішення загальних зборів, в яких зазначається, що будь-яких обмежень чи вимог понад вручення оригіналу сертифікату акцій емітенту при здійсненні їх зворотного викупу у акціонера не передбачено, а тому вимога товариства про необхідність подання акціонером-фізичною особою додаткових документів (паспорта громадянина України, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру) є незаконною.
Крім наведеного вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом штрафні санкції за порушення, на його думку, АТ “Українська фінансова група” у 2004 році Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні застосовано до позивача поза межами строку, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 32/467-А господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
В зв’язку з цим, касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва слід залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ухвалив:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 та постанову господарського суду міста Києва від 22.09.2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених ст. ст. 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді