ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ
УХВАЛА
26.01.2007
Щодо розгляду справи
(Витяг)
Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 липня 2004 р. Я. засуджений:
- за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) на 10 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) остаточно визначено Я. покарання за сукупністю злочинів 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з Я. на користь С.Н. і С.Г. по 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду Я. визнано винним в умисному вбивстві, незаконному заволодінні транспортним засобом і крадіжці чужого майна.
Як встановив суд, 18 липня 2003 р. близько 3 год. Я. з С.О. на автомобілі ВАЗ-2106, що належав останньому, приїхали до будинку N 4 по вул. Леніна у м. Лохвиця, де у квартирі Л., ключі від якої мав засуджений, почали грати у карти та вживати пиво.
Близько 5 год. між Я. та С.О. на ґрунті підозри у шахрайстві виникла сварка, що переросла в бійку, під час якої Я. ножем вчинив умисне вбивство С.О., завдавши останньому удар в шию та декілька ударів у груди.
З метою приховання слідів вбивства Я. заволодів зазначеним автомобілем потерпілого, на якому вивіз труп С.О. до лісосмуги. Наступного дня Я. залишив автомобіль потерпілого біля будинку N 79 на вул. Озерній у м. Лохвиця.
Повернувшись на місце подій, Я. таємно викрав гроші потерпілого С.О. в сумі 1000 грн., що були у квартирі Л.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2004 р. та ухвалою Верховного Суду України від 10 травня 2005 р. зазначений вирок залишено без змін.
У клопотанні засудженого та доповненнях до нього порушується питання про перегляд постановлених щодо нього судових рішень з мотивів неправильного застосування кримінального закону з урахуванням внесених змін до ст. 289 КК України ( 2341-14 ) згідно із Законом України від 22 вересня 2005 р. ( 2903-15 )
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії вважають, що клопотання підлягає задоволенню.
Як вбачається зі змісту вироку, за епізодом заволодіння транспортним засобом потерпілого (автомобілем ВАЗ-2106) суд першої інстанції встановив, що його вартість становить 5518 грн. 52 коп.
Згідно з п. 3 примітки до ст. 289 КК України ( 2341-14 ) в редакції Закону України від 22 вересня 2005 р. ( 2903-15 ) матеріальна шкода відповідно до частин 2, 3 цієї статті визнається значною чи великою у разі заподіяння реальних збитків на суму відповідно від 100 до 250 або понад 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А із наявної в матеріалах справи розписки потерпілої С.Н. від 13 серпня 2003 р. видно, що зазначений автомобіль їй було повернуто неушкодженим.
За таких обставин вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 липня 2004 р. та інші судові рішення щодо Я. необхідно змінити - перекваліфікувати дії засудженого за епізодом заволодіння транспортним засобом з ч. 3 на ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ).
З огляду на наведене та керуючись статтями 400-4, 400-10 КПК України ( 1003-05 ), Верховний Суд України клопотання засудженого Я. задовольнив.
Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 19 липня 2004 р., ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 жовтня 2004 р. та ухвалу Верховного Суду України від 10 травня 2005 р. щодо Я. змінив: перекваліфікував його дії з ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) на ч. 1 ст. 289 КК України і призначив йому покарання 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених цим законом, та ч. 1 ст. 115 і ч. 1 ст. 185 КК України остаточно визначив Я. покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
"Кримінальне судочинство. Судова практика у кримінальних справах", N 2, 2007 р.