КОНСУЛЬТУЄ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Загальні засади прийняття та оформлення спадщини
Нині є актуальними питання щодо прийняття спадщини та процедури її оформлення. До Міністерства юстиції надходять численні звернення громадян, в яких все частіше порушується щодо реалізації певних спадкових прав. Така зацікавленість громадян є правомірною, адже особи, які мають право бути спадкоємцями та бажають прийняти спадщину, зобовязані бути юридично обізнаними, знати та дотримуватися норм чинного законодавства, котре регулює коло таких питань. У звязку з цим хотілося б якомога ширше висвітлити порушену тему, охопивши, зокрема, такі сфери, як порядок та строки прийняття спадщини, її нотаріальне оформлення, державна реєстрація, а також оподаткування.
Насамперед основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право, є Цивільний кодекс України. Також спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/8882). Ураховуючи положення цих нормативно-правових актів, слід зазначити, що прийняття спадщини залежить тільки від волі спадкоємця. Спадкоємець за заповітом чи за законом завжди має вибір і на власний розсуд вирішує, приймати йому спадщину чи ні.
У разі прийняття спадщини слід ураховувати, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її за певної умовні Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.
Слід зауважити, що в разі відмови спадкоємця від прийняття спадщини він має право відмовитися від спадщини взагалі або зробити це на користь інших осіб. Водночас відмова від прийняття спадщини спадкоємця за заповітом не позбавляє його права на спадкування за законом. Спосіб, в який особи, що бажають прийняти спадщину, можуть реалізувати своє право, буде залежати від місця їхнього постійного проживання. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо впродовж строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.
Якщо спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, він має подати до нотаріальної контори відповідну-заяву про її прийняття.
У свою чергу, не позбавляється права подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини також і спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем.
Слід зазначити, що на відміну від чинного Цивільного кодексу України згідно з нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 p., що нині втратив чинність, для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину без подання відповідної заяви до нотаріальної контори, проживання зі спадкодавцем на момент його смерті не було обов'язковим. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Доказами такого фактичного вступу також могла бути наявність у спадкоємця ощадних книжок на ім'я померлого, іменних цінних паперів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, державних актів про право власності на землю, відповідних квитанцій, зокрема, про оплату житлово-комунальних послуг, обов'язкового страхування майна та інших документів, виданих на ім'я померлого.
Заява про прийняття спадщини чи заява про відмову від неї подається особисто спадкоємцем до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Якщо заява про прийняття спадщини надсилається поштою, підпис спадкоємця на ній має бути нотаріально засвідченим. Якщо підпис не засвідчено, нотаріус приймає заяву, заводить спадкову справу, а спадкоємцю пропонує надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Також слід звернути увагу, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, має право на її відкликання. Таке відкликання може бути вчинено впродовж строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється загальний строк у шість місяців, що починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого його було оголошено померлим.
Якщо в особи виникнення права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший за три місяці, його продовжують до трьох місяців.
За загальним правилом спадкоємець, який упродовж шестимісячного строку не подав заяви про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її. При цьому законодавством передбачено випадки, коли строк на прийняття спадщини може бути продовжено.
Так, особи, які виявили бажання прийняти спадщину після спливу строку, встановленого для її прийняття, матимуть на це право, якщо отримають письмову згоду всіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Крім того, додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, може бути визначено в судовому порядку за умови, що спадкоємець не прийняв спадщину вчасно з поважних причин.
Щодо прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільну дієздатність яких обмежено, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не відмовилися від неї. Водночас зазначена вище категорія осіб має можливість скористатися правом на відмову від спадщини лише за певних умов, передбачених законодавством.
Так, фізична особа, цивільну дієздатність якої обмежено, може, відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, неповнолітня особа віком від 14 до 18 років - за згодою батьків (усиновителів), піклувальника й органу опіки та піклування. Також лише з дозволу органу опіки та піклування можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, батьки (всиновителі), опікун.
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (всиновителі), опікун. Особи, які досягли 14 років, мають право подати заяву про прийняття спадщини особисто та без згоди своїх батьків або піклувальника.
Незалежно від часу прийняття спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття. Особливу увагу слід звернути на оформлення прав на спадщину, якщо успадковується нерухоме майно. Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Крім того, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, що проводять державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на нерухоме майно виникає в спадкоємця саме з моменту державної реєстрації цього майна.
Нині таку реєстрацію проводить бюро технічної інвентаризації згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002 р. № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 18.02.2002 р. за № 157/6445.
Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, видає нотаріус після отримання документів, що встановлюють право на належність цього майна спадкодавцеві, та перевірки відсутності заборони чи арешту цього майна.
Крім документів, які встановлюють право на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), потрібно, щоб нотаріус надав витяг з Реєстру прав власності, а в місцях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування, в якій зазначається власник нерухомого майна та викладаються характеристики такого майна.
Згідно з названим вище Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно витяг з Реєстру прав для оформлення спадщини видається спадкоємцям згідно з письмовим запитом нотаріуса.
Слід зазначити, що видаванню витягу передує проведення інвентаризаційних робіт. Порядок та методика проведення технічної інвентаризації нерухомого майна всіх форм власності передбачено Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. № 127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773.
Водночас потрібно звернути увагу також нате, що на практиці непоодинокими є випадки, коли особа за життя володіла майном, але з тих чи інших причин не мала відповідних документів, що встановлюють право на нього.
Оскільки у власність спадкоємця може перейти лише майно, яке належало спадкодавцю за правом власності, слід зазначити, що в разі смерті власника нерухомого майна, первинної реєстрації якого не було проведено, і документ, що встановлює право, відсутній, питання щодо визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) вирішується в судовому порядку.
Слід зазначити, що громадяни, які мають право бути спадкоємцями та виявили бажання стати власниками майна, котре ввійшло до складу спадщини, зобов'язані також сплатити певні кошти під час процедури оформлення спадщини. Такими коштами, зокрема, є державне мито за видавання нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, кошти за отримання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, плата за проведення інвентаризації нерухомого майна, за оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав тощо.
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси згідно із Законом України "Про нотаріат" справляють державне мито в розмірах, установлених чинним законодавством.
Розміри ставок державного мита, що справляється за вчинення нотаріальних дій, установлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 "Про державне мито".
Так, за видавання свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям розмір державного мита нині становить 0,5% суми спадщини. Щодо розміру державного мита за видавання свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю), то він становить 0,1% суми спадщини, якщо видається одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі, та 0,5% - у разі видавання іншим спадкоємцям.
При цьому слід наголосити на тому, що названим вище Декретом передбачено можливість отримання пільг під час сплати державного мита та встановлено категорії громадян, які мають право на такі пільги.
Тарифи за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено наказом Міністерства юстиції України від 20.09.2002 р. № 83/5, зареєстрованим у Мін'юсті України 20.09.2002р. за № 775/7063.
Згідно з цим наказом з 1 жовтня 2002 р. за надання витягів з електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено такі тарифи:
- за надання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно - 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян з урахуванням ПДВ;
- за надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно - 1,5 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян з урахуванням ПДВ.
Розмір плати, що справляється за інвентаризацію нерухомого майна, за оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.96 р. № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" установлюється відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Спадкоємець, який отримав та належним чином оформив право власності, зокрема на об'єкти нерухомого майна, крім усього зазначеного вище, зобов'язаний також сплатити податок за дохід, який він одержав унаслідок прийняття спадщини. Правила такого оподаткування встановлено Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідно до положень цього Закону будь-які об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку в разі отримання спадщини спадкоємцями, що є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, та за ставкою податку, яка становить 5%, - у разі отримання спадщини спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення. Для цілей цього Закону членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, в тому числі всиновлені ними діти. Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
Т.Юрченко,
провідний спеціаліст відділу цивільного
законодавства та реформування
відносин власності Департаменту
цивільного законодавства
та підприємництва
“Праця і зарплата” № 31(563), серпень 2007
Передплатний індекс: 30214