Витрати на проведення рекламних
та передпродажних заходів

Згідно з пп.5.4.4 Закону про оподаткування прибутку до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше 2% від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік, включаються до валових витрат.

Виходячи з вимог цього підпункту витрати рекламного характеру, з точки зору валових витрат, можуть бути класифіковані на дві групи:

1. Витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів.

2. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями.

Передпродажні та рекламні заходи

Витрати на передпродажні та рекламні заходи включаються до валових витрат у повному обсязі. Проблема полягає лише в тім, що Законом про оподаткування прибутку не дається ні визначення, ні складу витрат на передпродажні та рекламні заходи. І якщо поняття “реклама” дане у спеціальному Законі про рекламу та підзаконних актах, то поняття “передпродажна підготовка” у нормативних актах взагалі відсутнє. Можна лише припустити, що до цих витрат відносяться витрати підприємства з випробування та перевірки товарів і готової продукції перед безпосередньою передачею покупцю.

Поняття реклами. Згідно із Законом про рекламу “реклама - інформація про особу або товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати поінформованість споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб або товару”. Це визначення реклами залишає чимало можливостей для різночитань, тому ми вважаємо за необхідне навести нижче наші рекомендації з його трактування, тому що це питання є важливим: віднесення або не віднесення витрат до рекламних має визначальне значення для включення їх до валових витрат.

1. Згідно зі ст.1 Закону про інформацію, інформація - це “документовані або оприлюднені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі”. Поняття “спеціальної інформації”, на жаль, ні цим Законом, ні Законом про рекламу не дається. На нашу думку, у контексті Закону про рекламу під “спеціальною інформацією” слід розуміти інформацію, яка стосується конкретних суб'єктів господарської діяльності та конкретних товарів, робіт, послуг. У той час як не є спеціальною:

- інформація про властивості певного товару (роботи або послуги) без указівки конкретної марки;

- інформація про діяльність певного суб'єкта господарювання, визначеного видовими ознаками, без указівки конкретних його реквізитів.

Така інформація не може бути визнана рекламою. Ця точка зору підтверджується такими положеннями Закону про рекламу: згідно зі ст. 1 особа - це “фізична особа, у тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні”; ст.1 товар - це “будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності”.

2. Для того щоб спеціальна інформація була визнана рекламою, метою її розповсюдження повинно бути “пряме або опосередковане отримання прибутку”. Слід зазначити, що виходячи з визначення реклами у ст.1 Закону про рекламу (неважливо, фактично призвело розповсюдження такої спеціальної інформації до зростання прибутку чи ні) визначальним критерієм у цьому випадку є мета, з якою ця спеціальна інформація розповсюджувалася. Крім цього, визначення реклами у ст.1 Закону про рекламу припускає, що:

- або існує прямий зв'язок між такою спеціальною інформацією і прибутком суб'єкта, що хазяює, (“пряме отримання прибутку”);

- або така спеціальна інформація може призвести до збільшення прибутку якимось іншим способом (наприклад, внаслідок зростання довіри до торгової марки або підприємства), тобто “опосередковане отримання прибутку”.

3. При дотриманні зазначених критеріїв форми та способи розповсюдження такої інформації для визнання її рекламою значення не мають.

Як бачимо, згідно зі ст.1 Закону про рекламу, до реклами законодавче віднесена досить велика кількість всілякої інформації. На нашу думку, вам, шановні колеги, слід звернути особливу увагу на вищенаведені міркування про рекламу, тому що вони будуть активно використовуватися при вирішенні питань про віднесення або не віднесення до валових витрат тих чи інших видів витрат.

Види реклами. Законодавче визначені такі основні види реклами:

- реклама на телебаченні і радіо;

- реклама в друкованих засобах масової інформації;

- реклама з використанням телефонного і документального електрозв'язку;

- зовнішня реклама;

- внутрішня реклама;

- реклама на транспорті;

- реклама в кінотеатрах.

Законом про рекламу також регулюються порядок надання рекламних послуг, загальні вимоги до реклами, особливості рекламування деяких видів товарів (алкогольних напоїв, тютюнових виробів).

Слід також зазначити, що ст.12 Закону про рекламу передбачено існування в Україні особливого виду інформації, яка формально не підпадає під визначення реклами, але виходячи із самої назви такої інформації - “Соціальна рекламна інформація” - рекламою все ж таки є.

Включення до валових витрат витрат на рекламу

Витрати на передпродажні та рекламні заходи щодо товарів (робіт, послуг), які продаються або надаються платником податку, відносяться до валових витрат підприємства у фактично понесеному або нарахованому (за першою з подій) розмірі, включаючи й усі сплачені (нараховані) суми податків і зборів (обов'язкових платежів до бюджету), згідно з пп.5.2.5 Закону про оподаткування прибутку. Документальним підтвердженням таких витрат є договір на надання рекламних послуг і акт наданих послуг.

У зв'язку з неточністю формулювання абзацу першого пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону про оподаткування прибутку виникає питання: чи є ключовим фактором при віднесенні таких витрат до валових витрат прямий зв'язок рекламних заходів з конкретними товарами (роботами, послугами)?

Чи до валових витрат можна віднести й витрати, прямо не пов'язані з товарами (роботами, послугами) (наприклад, іміджеву рекламу торгової марки тощо)?

На нашу думку, з урахуванням того, що терміни “рекламні заходи” Закону про оподаткування прибутку і “реклама” Закону про рекламу мають однаковий смисл, усі наші висновки, наведені на початку статті щодо терміна “реклама”, цілком можуть бути застосовані й до рекламних заходів. Таким чином, до валових витрат відносяться витрати на іміджеву рекламу, так само як і будь-яку іншу рекламу, що стосується товару (послуги, роботи), підприємства, його виготовляючого (такого, що продає), - що здійснюється з метою “опосередкованого отримання прибутку”.

Особливий випадок: витрати на недобросовісну рекламу. Витрати на рекламу, визнану у встановленому порядку недобросовісною (згідно зі ст.10 Закону про рекламу), також відносяться до валових витрат на підставі пп.5.4.4 Закону про оподаткування прибутку, оскільки інше цим Законом не передбачено! Цей очевидний факт відзначений нами особливо, тому що державні органи періодично заперечують проти віднесення до валових витрат витрат на недобросовісну рекламу.

Організація прийомів, підприємств, свят,
придбання і розповсюдження подарунків, зразків товарів,
безоплатне надання послуг

Згідно з пп.5.4.4 Закону про оподаткування прибутку до валових витрат включаються “витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік”.

Слід звернути увагу на виділені в цитаті слова, тому що проведення цих операцій саме з рекламними цілями, а не якимись іншими, є головним критерієм віднесення таких витрат до валових витрат. Цей же фактор виступає головною і єдиною відмітною рисою витрат, зазначених у цьому положенні Закону про оподаткування прибутку, від аналогічних витрат, що не включаються до валових, зазначених у пп.5.3.1 цього Закону, до яких відносяться: “потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків...”....

При визначенні того, чи є якісь цілі зазначених заходів “рекламними цілями”, слід керуватися визначенням рекламних цілей, даних у ст.1 Закону про рекламу: “реклама - інформація про особу або товар, що розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати поінформованість споживачів реклами та їх інтерес до таких осіб або товару”. Таким чином, “рекламними цілями” слід визнати “пряме або опосередковане отримання прибутку”. На нашу думку, будь-який інший підхід суперечить Закону про рекламу.

Ці витрати включаються до валових в межах 2% оподатковуваного прибутку платника податку за попередній звітний рік. Отже, за наявності об'єкта оподаткування у попередньому році віднесення таких витрат до валових можливо в межах 2%. У разі наявності у минулому році збитків (або відсутності оподатковуваного прибутку) такі витрати до валових відносити не можна.

У свою чергу, це положення пп.5.4.4 п. 5.4 ст.5 Закону про оподаткування прибутку для зручності аналізу логічно буде розділити на дві частини:

1. “витрати на організацію прийомів, презентацій і свят...з рекламними цілями...”;

2... “витрати на придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями...”.

Витрати
на організацію прийомів, презентацій та свят
з рекламними цілями

Докладно розглянемо першу частину абзацу другого пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону про оподаткування прибутку: витрати на організацію прийомів, презентацій та свят з рекламними цілями. Законодавче не визначено, що таке “прийом”, “презентація” або “свято”, як і не зазначений перелік витрат, які до них відносяться. Отже, у цьому випадку логічно буде використовувати звичайні значення цих слів, які цілком можуть фігурувати в суді як докази того, що це було проведено саме свято, а не щось інше (прецеденти тому є). Отже, наведемо визначення, які дані цим словам у “Словнику російської мови” С. І. Ожегова (М.: Русский язык, 1998):

- прийом - збори запрошених осіб (зазвичай у офіційних- осіб) начесть кого/чого-небудь (с. 479);

- свято -день радості та торжества з приводу чого-небудь. Або - день ігор, розваг тощо (с.468).

Слово “презентація” у найменуванні заходу, що проводиться, краще не використовувати, оскільки значення його не цілком зрозуміле.

Як бачимо, під ці визначення можна підвести практично будь-яке зібрання людей, тому в цьому випадку ключовим моментом є проведення заходу саме “з рекламними цілями”. Які цілі згідно із законодавством України є рекламними, ми уже зазначали. У світлі цього спроби звузити рекламні цілі є такими, що не відповідають чинному законодавству. При цьому, згідно з пп.5.3.1 Закону про оподаткування прибутку, для включення до валових витрат е необхідним документальне підтвердження того, що даний захід проводиться з рекламними цілями. Таким підтвердженням може бути наказ керівника підприємства, в якому слід указати:

- найменування рекламного заходу (“прийом” чи “свято”);

- рекламні цілі заходу (їх треба навести у наказі особливим пунктом), наприклад: популяризація нової марки товару, заходи , щодо стимулювання попиту на продукцію підприємства;

- програму заходів, де також треба зробити акцент на рекламних цілях акцій, що проводяться, (до програми слід включити демонстрацію (або дегустацію) зразків продукції, семінар з аналізу споживчих властивостей продукції тощо);

- кошторис (перелік і обсяг матеріальних цінностей, призначених для проведення заходу) у натуральному і грошовому вираженні;

- осіб, відповідальних за проведення заходу.

Оскільки Закон про оподаткування прибутку не встановлює ніяких обмежень щодо переліку витрат на проведення таких заходів, то до валових відносяться усі без винятку витрати, розраховані виходячи з їх фактичної величини, однак не більше 2% оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік:

- витрати на харчування (у тому 1 числі на алкогольні напої та тютюнові вироби);

- витрати на проживання запрошених;

- витрати на транспортне обслуговування, у тому числі на залізничні та авіаквитки;

- витрати на оплату заходів культурної програми тощо.

Зрозуміло, не слід відносити витрати на проведення заходів, які заздалегідь за своєю суттю не можуть вважатися рекламними і коли перевірити це буде легко: наприклад, свято з нагоди дня народження головного бухгалтера або презентація при введенні в експлуатацію нового жилого будинку директора підприємства тощо.

Зазначені заходи платник податку може проводити як із залученням сторонніх організацій, так і самостійно - і в тому, і в іншому випадках усі витрати на їх проведення відносяться до валових витрат.

Порядок проведення такого заходу за участю сторонніх організацій:

1. Керівник підприємства видає наказ про проведення заходу (наприклад, свята);

2. Укладає договір на надання послуг з організацією, яка безпосередньо проводить свято;

3. Після закінчення свята підписується акт на надання послуг;

4. На підставі наказу, договору та акта фактично витрачені суми включаються до валових витрат.

Приклад 1. Підприємство про-л водить свято з метою рекламування своєї продукції, із залученням сторонньої організації, яка бере на себе всі питання щодо проведення свята. Відповідно до укладеного договору вартість послуг такої організації склала 120 000 грн (з урахуванням ПДВ). Оподатковуваний прибуток за попередній звітний рік склав 1 300 000 грн.

Відображення у бухгалтерському і податковому обліку операцій, пов'язаних зі святом, проведеним сторонньою організацією, наведемо у табл. 1.

Порядок самостійного проведення такого заходу.

1. Керівник підприємства видає наказ про проведення заходу (наприклад, прийому);

2. Придбаваються матеріальні цінності для проведення заходу;

3. Матеріальні цінності видаються під звіт;

4. Складаються звіти підзвітних осіб про витрату матеріальних засобів;

5. На підставі наказу і звітів підзвітних осіб фактично витрачені суми включаються до валових витрат.

Витрати на придбання та
розповсюдження подарунків з рекламними цілями

До валових витрат платника податку відносяться витрати як на придбання товарів (робіт, послуг), які безоплатно надаються покупцям, так і на їх розповсюдження (винагорода сторонніх підприємств, які такі товари розповсюджують; оплата праці власних працівників з розповсюдження таких товарів; витрати палива тощо).

Залежно від виду безоплатно наданих товарів (робіт, послуг)

- їх вартість, яку потрібно включати до валових витрат, визначається в такий спосіб:

- купівельні товари - за балансовою вартістю з урахуванням переоцінки (pax.281);

- готова продукція - за фактичною виробничою собівартістю (рах.26);

- послуги - за фактичною виробничою собівартістю (pax.23);

- роботи - за фактичною виробничою собівартістю (pax.23).

Безоплатно надані товари (роботи, послуги), згідно з п.1.23 ст.1 Закону про оподаткування прибутку, - це “товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості”.......

Таким чином, основним критерієм включення таких витрат до складу валових витрат є підтвердження факту здійснення таких витрат з рекламними цілями. Що є рекламними цілями згідно із Законом про рекламу, ми вже не раз згадували, проте, підтвердження є необхідним, щоб відрізнити такі витрати від витрат, зазначених у пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону про оподаткування прибутку, які до валових витрат відносити заборонено.

Зручніше за все безоплатні роздачі товарів (робіт, послуг) здійснювати на “прийомах” та “святах”, проведених з “рекламними цілями”, що буде додатковим доказом їх “рекламності”.

Підтвердженням того, що такі безоплатні роздачі були проведені дійсно “з рекламними цілями”, є так само, як і в попередньому випадку, наказ керівника підприємства, у якому треба відобразити:

“ рекламні цілі заходу (їх треба навести у наказі особливим пунктом), наприклад: популяризація нової марки товару, заходи щодо стимулювання попиту на продукцію підприємства тощо;

- кошторис-перелік та обсяг матеріальних цінностей, призначених для безоплатної роздачі, або перелік і обсяг робіт (послуг), які будуть безоплатно виконані (надані), - у грошовому і натуральному вираженні;

- осіб, відповідальних за проведення заходу.

Особи, відповідальні за проведення безоплатної роздачі з рекламними цілями, отримують під звіт товари (готову продукцію), а після закінчення заходу надають звіт про їх використання. Якщо провадиться безоплатне надання послуг (виконання робіт), то достатньо тільки звіту про кількість наданих послуг (виконаних робіт).

Оскільки п.1.23 Закону про оподаткування прибутку прямо передбачає, що при безоплатній роздачі товарів (виконанні робіт або наданні послуг) укладання договору зі споживачем таких товарів (робіт, послуг) не є обов'язковим, то, на нашу думку, наказу керівника і звітів підзвітних осіб для віднесення таких витрат на проведення даного заходу до валових витрат цілком достатньо.

У разі коли товари, придбані спеціально для роздачі з рекламними цілями, до кінця кварталу не використані і продовжують враховуватися у балансі підприємства, вартість таких товарів не враховується при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів на складах, тому що для визначення величини валових витрат за витратами подвійного призначення встановлено особливий порядок. У разі коли товари, придбані для продажу, у подальшому використовуються для роздачі з рекламними цілями, вибуття таких товарів у межах 2% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року відображається у зменшенні їх балансової вартості, а вибуття понад цю величину відображається у гр.4 табл.1 додатка К1/1 до Декларації з податку на прибуток, що фактично означає виключення вартості цих товарів з валових витрат. Це саме відноситься й до готової продукції, зразки якої роздаються з рекламними цілями.

Товари (продукція), роздані з рекламними цілями, обкладаються ПДВ виходячи зі “звичайних цін”. Таким чином, при безоплатній роздачі товарів з рекламними цілями у підприємства виникає податкове зобов'язання з ПДВ, до того ж не нижче звичайної ціни.

Валовий дохід при безоплатній роздачі товарів з рекламними цілями не виникає, хоча у Законі про це прямо й не сказано. Цей же висновок заснований на тому, що спеціальна норма (пп.5.4.4 Закону про оподаткування прибутку) має пріоритет перед загальною нормою п.1.31 ст.1 Закону щодо надання товарів, які є продажем. Крім того, Законом про оподаткування прибутку не передбачено використання звичайних цін для визначення валових доходів, які виникають при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг). До того ж офіційна точка зору ДПАУ, викладена в листі від 23.10.2000 р. № 5837/6/15-1116 “Про податковий облік витрат на рекламу”, підтверджує це: “...у разі здійснення безоплатного розповсюдження товарів (робіт, послуг) з рекламними цілями, у разі коли таке розповсюдження можна чітко ідентифікувати як рекламу, таке безоплатне надання товарів (робіт, послуг) не включається до складу валових доходів платника податку”.

Таким чином, якщо подарунки надаються непов'язаним юридичним особам, які сплачують податок на прибуток на загальних підставах, то валовий дохід дарувальника дорівнюватиме нулю.

Слід також мати на увазі, що, згідно з пп.7.4.1 Закону про оподаткування прибутку, починаючи з 01.07.2004 р. валовий дохід нараховується виходячи зі звичайних цін при здійсненні операцій з пов'язаними особами, а також з особами, які не є платниками податку на прибуток (у тому числі з фізичними особами) або такими, що сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платники податку, ставками.

У зв'язку з цим, при безоплатній роздачі товарів (робіт, послуг) особам, переліченим у п. 7.4 Закону про оподаткування прибутку, у тому числі й в межах рекламних заходів, підприємству-дарувальнику необхідно буде відображати валовий дохід, що визначається виходячи з цін не нижче звичайних. На цей нюанс звернула увагу ДПАУ в листі від 23.11.2004 р. № 22914/7/15-1117 “Щодо застосування підпункту 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств””.

Правила визначення звичайних цін установлені п. 1.20 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку. При безоплатній роздачі товару або безоплатному наданні робіт (послуг) з рекламними цілями фізичним особам звичайною ціною буде вважатися вартість цього або аналогічного йому товару (робіт, послуг), за якою такий товар (роботи, послуги) реалізовувався б покупцям за грошові кошти у звичайних ринкових умовах, а не передавався б безоплатно.

Наведемо приклад відображення операцій з безоплатної роздачі товарів та готової продукції з рекламними цілями у бухгалтерському обліку.

Приклад 2. Відповідно до наказу керівника підприємства з рекламними цілями для підвищення збуту готової продукції підприємства провадиться безоплатна роздача товарів та готової продукції між партнерами, які є платниками податку на прибуток, у таких розмірах:

товари - 10 000 грн (з урахуванням ПДВ);

готова продукція - 20 000 грн (без ПДВ);

послуги торговельного підприємства з безоплатної роздачі товарів (готової продукції) - 7200 грн (з урахуванням ПДВ);

заробітна плата працівникам збуту підприємства - 500 грн.

Оподатковуваний прибуток за попередній звітний рік склав 300 000 грн.

Відображення у бухгалтерському і податковому обліку операцій з безоплатної роздачі товарів та готової продукції наведемо у табл. 2.

Від витрат на організацію прийомів, презентацій та свят слід відрізняти так звані представницькі витрати.

Під представницькими витратами розуміються витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом та обслуговування іноземних представників і делегацій, а також представників інших підприємств, які прибули за запрошенням для проведення переговорів ,з метою здійснення міжнародних зв'язків, встановлення і підтримки взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

Представники і делегації, незалежно від того, українські вони чи закордонні, повинні бути офіційно запрошені на підприємство, тобто обов'язковий факт наявності запрошення. Крім того, підприємства, установи та організації, які фінансуються з бюджету, мають право включати до представницьких витрат тільки витрати, пов'язані з прийомом та обслуговуванням іноземних представників і делегацій.

До складу витрат на представницькі цілі включаються такі групи витрат:

- витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) прибуваючих на підприємство представників інших підприємств і організацій. Зазначимо, що в чинному законодавстві відсутні будь-які обмеження у частині віднесення до витрат на прийоми, презентації та свята вартості спиртних напоїв і тютюнових виробів (навіть для бюджетних організацій). Заборона на включення таких витрат існує тільки стосовно витрат на харчування відряджених працівників (пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону про оподаткування прибутку);

- витрати на транспортне забезпечення представницьких заходів. До цієї групи включаються витрати на оренду та експлуатацію автотранспортних засобів, що виділяються безпосередньо для обслуговування прибуваючих представників інших підприємств або офіційних делегацій (проте обмеження щодо віднесення до валових витрат витрат на ПММ, стоянку і парковку легкового автотранспорту діють і в цьому випадку), а також на оплату залізничних та авіаквитків при поїздках усередині країни (наприклад, при відвідуванні територіальне відокремлених структурних підрозділів підприємства). Разом з тим аналогічні витрати по працівниках приймаючої сторони до складу представницьких витрат не входять;

- витрати на оплату заходів культурної програми (вартість квитків на концерти, спектаклі, відвідування музеїв, виставок та ін.). Але якщо під час такого заходу здійснюється участь в азартних іграх, то відповідні витрати оплачуються за рахунок прибутку;

- вартість буфетного обслуговування під час переговорів (чай, кава, мінеральна вода та інші прохолодні напої, бутерброди, печиво, цукерки та ін.);

- оплата послуг перекладачів, які не є штатними працівниками підприємства;

- оплата номерів у готелі;

- вартість придбаних подарунків.

Витрати на проведення “представницьких заходів” можуть включатися до валових витрат тільки втому випадку, коли з первинних документів, які підтверджують ці витрати, випливає, що вони зроблені з рекламними цілями. В інших випадках представницькі витрати до валових витрат не включаються.

Обов'язкові відрахування
на виробництво соціальної
рекламної інформації

Особливо слід зазначити, що ст.11 Закону про рекламу передбачає існування в Україні особливого виду інформації, яка не підпадає під визначення реклами, але відповідно до самої назви - “соціальна рекламна інформація” - рекламою все ж таки є. Отже, згідно з п.1 ст.1 Закону про рекламу: “Соціальна реклама - інформація будь-якого виду, розповсюджена у будь-якій формі, яка спрямована на досягнення суспільне корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей та розповсюдження якої не передбачає отримання прибутку”. Як бачимо, у цьому Законі така інформація названа рекламою! На цей факт слід звернути особливу увагу, оскільки він буде відігравати чималу роль для оподаткування.

Згідно з п.8 ст.22 Закону про рекламу рекламодавці, що рекламують тютюнові вироби та алкогольні напої, “...зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами про шкоду паління і зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів і алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щокварталу оприлюднюють звіт щодо їх використання”.

Порядок використання цих коштів установлений Постановою КМУ від 30.06.1998 р. № 990 “Про затвердження Порядку виробництва та розповсюдження соціальної рекламної інформації органів виконавчої влади”, яка передбачає і можливість замовлення за грошові кошти відповідним державним органом соціальної реклами.

Список використаних нормативно-правових актів

Закон про інформацію- Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-ХІІ “Про інформацію”

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про рекламу- Закон України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР “Про рекламу”

Порядок № 506 - Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений Постановою КМУ від 11.04.2002 р. № 506

“Консультант бухгалтера” № 34-35 (418-419) 20 серпня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей