Витрати на орендоване авто
ДПА України вважає: якщо переданий в оперативну оренду транспорт у власній господарській діяльності орендодавця не використовується, то він не має права включати до складу своїх валових витрат витрати на орендоване авто.
У суперечливому листі від 29.04.2004 р. № 3379/6/17-3116 “Щодо реєстрації транспортних засобів” (незважаючи на давність листа, його не скасували й активно використовують у суперечках із платниками податків) податківці стверджують: якщо переданий в оперативну оренду транспорт у власній господарській діяльності орендодавця (власника транспорту) не використовується, то він не має права включати до складу валових витрат витрати, пов’язані з його утриманням, та збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість його поліпшень (технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт, технічний огляд тощо). Відповідно орендодавець не має права і на податковий кредит щодо проведеного ремонту, використаного пального тощо. Добре, що податківці не оспорюють права на податковий кредит щодо самого транспортного засобу.
Доведемо абсурдність того, що орендодавець не має права на валові витрати щодо пального та технічного обслуговування переданого в оренду транспортного засобу (якщо визнати, що податківці праві, то у лізингових компаній не буде жодних валових витрат щодо транспортних засобів, самі лише валові доходи!).
По-перше, відповідно до п. 1.18 Закону про оподаткування прибутку підприємств лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Таким чином, говорити, що лізингова операція не належить до господарської діяльності, - це те саме, що стверджувати, що всі юридичні особи є благодійними організаціями.
По-друге, за Господарським кодексом України, господарська діяльність - це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Оскільки транспортний засіб надається за плату, то це однозначно господарська діяльність. Подібне визначення господарської діяльності міститься і в Законі про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон). Пункт 1.32: господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Участь орендодавця є пос-тійною та суттєвою - без нього просто не буде орендованого транспортного засобу.
Договором оренди має бути визначено, на яку із сторін покладаються обов’язки щодо підтримання легкового автомобіля у справному стані, забезпечення його пальним та проведення його поліпшень.
Згідно з пп. 8.7.1 ст. 8 Закону протягом звітного періоду платники податку мають право віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Згідно з пп. 8.8.1 ст. 8 Закону у разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з пп. 8.7.1 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості відповідної групи основних фондів, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої належить такий об’єкт лізингу (оренди).
Як бачимо, договір оперативного лізингу може зобов’язувати чи надавати право орендарю проводити ремонти, що дає йому право на валові витрати. Однак, якщо обов’язки з ремонту (поточного, капітального) та технічного обслуговування згідно з договором покласти на орендодавця, то, відповідно, і витрати виникатимуть у нього.
Частиною першою ст. 776 Цивільного кодексу визначено, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводить орендар за власні кошти, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться за кошт орендодавця (частина друга ст. 776 Цивільного кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже саме договором може бути визначено, на кого покладаються обов’язки з ремонту орендованого майна. Відповідно у нього виникатимуть валові витрати.
Лист ДПАУ від 29.04.2004 р. № 3379/6/17-3116 (витяг)
ДПАУ розглянула питання і повідомляє.
...Щодо права власника транспортного засобу (платника податків) на віднесення до складу валових витрат затрат, пов’язаних з використанням транспортного засобу (технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонти, технічний огляд тощо), який був переданий іншій юридичній особі (орендарю) на умовах лізингу (оперативної оренди), та права включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) постачальником сум податку на додану вартість при здійсненні таких витрат повідомляємо таке.
Відповідно до норм п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також у пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону № 334/94-ВР зазначається, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об’єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди), за винятком вартості фактично проведених його поліпшень при застосуванні п. 8.7 цього Закону.
З урахуванням викладеного вище, оскільки переданий в оперативну оренду транспорт у власній господарській діяльності орендодавця (власника транспорту) не використовується, то він не має права включати до складу своїх валових витрат затрати, пов’язані з утриманням такого транспортного засобу, та збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого транспорту (технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонти, технічний огляд тощо).
Що стосується права платника податку на додану вартість на віднесення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) постачальникам сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), то таке право згідно з нормами пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” виникатиме у платника за умови:
- використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних податком на додану вартість операціях;
- віднесення вартості таких придбаних товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації у податковому обліку.
У зв’язку з тим, що орендодавець (як зазначено вище) не має права включати до складу своїх валових витрат затрати, пов’язані з утриманням переданого в оперативну оренду транспортного засобу, то, відповідно, і права на віднесення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) постачальникам сум податку на додану вартість у зв’язку з проведенням таких затрат у нього немає.