Професійна етика на фондовому ринку України

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначає фондовий ринок (ринок цінних паперів) як сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Цей закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Питання етичних відносин на фондовому ринку можуть розглядатись у різних площинах. Ми їх розглянемо з двох позицій - етики діяльності та етики регулюючого впливу (таблиця 1).

Таблиця 1. Етичні відносини на фондовому ринку

Дуже важко визначити межу етичності в поведінці різних груп учасників фондового ринку, наскільки прийняті загальноприйняті принципи поведінки розповсюджені в ринковому середовищі.

Психологія кожної людини сформована таким чином, що кожний вчинок, кожна дія її направлена на отримання якогось блага для себе особисто або для суспільства в цілому.

Питання етики будь-якої діяльності викликає певні суперечності. У світі, наприклад, бізнес-діяльність асоціюється якщо не з жорстокістю, то принаймні з жорсткою поведінкою її суб'єктів по відношенню один до одного. Тобто вести мову про етику в умовах конкуренції, боротьби за виживання, пресингу з боку владних структур взагалі важко.

З іншого боку, десь на рівні підсвідомості ми всі розуміємо, що для зростання ефективності бізнес-діяльності слід "добре ставитися до людей", принаймні до деяких з них. Бізнес, який в принципі базується на довірі, завжди залишається соціальною діяльністю, в той же час будь-який бізнес не може існувати за відсутності соціальної направленості, тоді від стає непотрібним суспільству. Бізнес неодмінно здійснюватиметься між людськими особистостями, які завжди цінуватимуть турботу, дружбу, чесність тощо.

Така ситуація можлива у першу чергу між рівноправними суб'єктами (суб'єктами одного рівня суспільних відносин), інша ситуація виникає, наприклад у відносинах владних структур (органів державного регулювання) з підпорядкованими структурами або фізичними особами (громадянами). Ці відносини у першу чергу базуються на нерівноправності, що частіше ускладнює виведення чіткої грані між дозволеним та недозволеним.

Звичайно виділяють суб'єктивний та об'єктивний аспект етики відносин. Суб'єктивно людина може вважати благом, у принципі, що завгодно, а в об'єктивному значенні благом для неї буде лише те, що відповідає її "природі", як відомо з філософської спадщини. Саме для визначення цієї грані людині дається розум - згідно з класичним уявленням мудрість полягає у розумному розпорядженні речами (благами).

Яким чином формуються етичні відносини на фондовому ринку, розглянемо на деяких прикладах.

Спостерігається інтенсивне зростання боротьби за інвестиції, причому у світовому масштабі. Це призводить до зростання ролі інвестиційних фондів, які, в свою чергу, зацікавлені в додаткових гарантіях повернення своїх інвестицій з прибутком. Тому набуває поширення практика створення "кодексів етики бізнесу". Іноді такі кодекси підписуються однією компанією, іноді - декількома, здебільшого ці документи не мають додаткової до існуючих нормативних актів юридичної сили, але можуть означати для інвестора набагато більше, ніж десятки законів. Крім того, як виявляється, через "кодекс етики бізнесу", дотримання якого вимагають від кожного працівника компанії, можна дуже ефективно формулювати місію фірми, її візі і способи досягнення стратегічних цілей.

Розвиток інформаційних технологій (і пов'язаний з ним розвиток масмедіа) робить капітал все більш відкритим для контролю, і тому все важче стає назавжди приховати інформацію про махінації і т. п.

Бізнес стає набагато вразливішим від свого іміджу, а для його формування просто необхідно "бути хорошим", чи принаймні таким здаватися - а оскільки про це краще скажуть дії, то в якості профілактики все-таки краще бути хорошим, а не лише таким здаватися. Наприклад, гучні скандали навколо ряду великих американських компаній у своїй більшості стосувалися навіть не стільки порушень закону, скільки порушення принципів етики бізнесу, і, як наслідок, - зруйнування загальної довіри, якої досягали протягом десятків років.

Сьогодні тема запровадження первинного розміщення своїх акцій - initial public offering (IPO) в Україні стала вельми актуальною. Саме здійснення цього процесу вимагає від підприємств емітентів цінних паперів дотримання певних принципів.

Лише в результаті ІРО формується так звана business value - вартість бізнесу. Вона рахується дуже просто: загальна кількість акцій множиться на ціну, за якою вони торгуються на біржі. У результаті виходить величина набагато більша, ніж просто ціна всього, що є в компанії, бо вартість бізнесу враховує не тільки вартість верстатів і нерухомості, а і якість управління, торгову марку та інші параметри. І що найважливіше, в ціну наперед закладаються перспективи розвитку компанії.

Первинне розміщення акцій - найбільш ефективна операція із залучення капіталу ще й тому, що компанія-емітент отримує умовно нескінченні гроші. Нові акціонери платять за акції кошти, від яких планують отримувати доходи у вигляді дивідендів і курсову різницю (поступового подорожчання цінного паперу). Але вони не вимагають від компанії повертати свої вкладення невдовзі, як це буває при кредитуванні чи випуску єврооблігацій.

Для української компанії проведення ІРО на західному ринку автоматично означає, що банки будуть кредитувати компанію дешевше і на великі суми. Адже вони тепер враховують не заставну ціну будинків і устаткування, а в цілому вартість бізнесу. На практиці в заставу може братися навіть пакет акцій - є гарантія, що їх можна буде продати.

Є "але" - усі блага поки доступні лише за умови проведення ІРО за кордоном. У 2007 році це обмеження збережеться, бо в Україні, на жаль, немає ємного ринку з великою кількістю інвесторів, що бажають купити акції за високою ціною. У нашій країні процедури, які супроводжують публічне розміщення в цивілізованих країнах, за змістом співпадають. А саме впровадження стандартів корпоративного управління, прозорість в діях компанії, регулярна публікація звітності. На вітчизняному фондовому ринку на таку інформацію обмежений попит, вона важлива лише там, де інвестори здатні заплатити максимальну ціну. В Україні ж грошей дуже мало, щоденний обіг організованого ринку акцій становить трохи більше 10 млн. дол. Безумовно, були прецеденти первинного розміщення - наприклад, оператор мережі супермаркетів "Велика кишеня" залучив 27,5 млн. дол., продавши на ПФТС 10 % своїх акцій. Проте варто врахувати, що покупцями виступили західні портфельні інвестори, які завели гроші в Україну. Виходить, провести ІРО за гідну ціну поки що можна лише на зарубіжних ринках.

ІРО вважається сьогодні одним з найважливіших механізмів на ринках капіталу. Це одночасно і канал для отримання молодими компаніями нового капіталу, і спосіб інвесторів реалізувати прибутки на свої інвестиції. Світовий досвід розвитку ІРО показує, що на цей час шляхом проведення ІРО американські компанії залучили 500 млрд. доларів, а російські компанії - 5 млрд. доларів лише за 2005 рік. Такі результати зумовлюють науковий і практичний інтерес до ІРО в Україні як одного з актуальних способів залучення капіталу у вітчизняні компанії.

Виділяють три основні цілі проведення ІРО. Перша і основна - залучення суттєвого фінансового капіталу на довгостроковій основі. За оцінками експертів, для країн з високим стійким річним економічним зростанням співвідношення залученого капіталу на біржах та валового національного доходу перевищує 2% незалежно від рівня розвитку економіки. Україна поки що не належить до цих країн.

Наступна мета первинного розміщення акцій - об'єктивна оцінка вартості підприємства. Основними критеріями останньої є наявність ефективного регулювання ринку, регулювання корпоративних відносин, вільний доступ інвесторів і висока якість конкуренції. Під ефективним регулюванням розуміють виключення маніпулювання цінами і ринком, використовування інсайдерської інформації й усунення фактора монополізації ринку. Регулювання корпоративних відносин передбачає прийняття стандартів корпоративного управління і "прозорість" інформації. Низькі бар'єри входу інвесторів і різноманітність механізмів інвестування є базовими для вільного доступу інвесторів. А до високої якості конкуренція відносить велику кількість інвесторів, однорідність емітентів і високу конкуренцію за гроші інвесторів.

Позиціонування компанії як публічного інституту - третя мета ІРО, що виділяється експертами. Первинне розміщення акцій підтверджує, що корпоративне управління в компанії відповідає прийнятому стандарту, досягнута інформаційна прозорість і компанія має довгострокову стратегію розвитку бізнесу. Окрім того, ІРО свідчить про те, що навколо компанії існує суспільна підтримка: акціонери (у тому числі іноземні) можуть виступати сильним лобістським ресурсомє.

Будь-якій компанії, новачкові на біржі, рано чи пізно доведеться пережити неприємний період зниження ринкової вартості бізнесу. Від провалу котирувань не застраховані навіть сировинні гіганти.

Одна з причин падіння котирувань - зміна статусу компанії з приватного на публічний часто ні менеджмент, ні навіть великі акціонери не готові дотримуватися всіх канонів публічного бізнесу. "Публічність робить бізнес залежним не лише від реального стану справ у компанії, а й від чуток і думок гравців ринку - міноритарі-їв, чиновників, аналітиків. Якщо компанія маловідома на ринку, зробите її акції ліквідними буде непросто", - каже Ярослав Кінах, член правління компанії "XXI століття". За його словами, власники і топ-менеджемент приватних компаній, навіть відкритих для ЗМІ, нечасто стежать за чутками та публікаціями про свій бізнес. Публічність ставить усе з ніг на голову після виходу компанії на біржу менеджери та великі акціонери повинні постійно оцінювати, як події, що відбуваються на ринку, або заяви високопо-садовців впливають на вартість акцій.

Ключовим моментом у первинній пропозиції акцій є "публічність" - дієвий механізм детіні-зації української економіки. Компанія, що зробила первинне розміщення цінних паперів, повинна бути максимально відкрита для інвесторів. Для цього необхідно провести деякі перетворення в компанії:

- необхідно описати стратегію. Сьогодні у бізнесі в більшості випадків стратегія розвитку компанії якщо і існує, то в неформалізованому вигляді і знаходиться переважно в головах у власників бізнесу. Для потенційного інвестора цього недостатньо. Йому необхідно бачити перспективи розвитку бізнесу, маркетингові і виробничі плани, обґрунтовані і взаємопов'язані;

- забезпечити легальність юридичної структури бізнесу. Більшість бізнесів сьогодні - це робота груп компаній. Якщо ваша стратегія передбачає залучення зовнішніх інвестицій, вам слід замислитися про розробку юридичне прозорої структури бізнесу або для початку його інвестиційного ядра. Розробляючи юридичну структуру і схему фінансово-господарської діяльності, слід передбачити можливість отримання позитивного фінансового результату і достатніх обертів в інвестиційному ядрі, спроможність підтвердження цих даних з офіційної бухгалтерської звітності. Задумайтеся про це наперед інвестори хочуть бачити порівнювані дані в ретроспективі;

- добитися фінансової прозорості управлінської звітності у кожної звітності свої цілі. Бухгалтерська звітність призначена для широкого жола зовнішніх користувачів, у тому числі і для податкових органів. Вона будується на бухгалтерському обліку, що має жорстку форму і обов'язкові правила ведення. Управлінська ж звітність використовується перш за все менеджментом підприємства для цілей управління і будується на аналітичних даних бухгалтерського обліку, а також на використанні додаткових не бухгалтерських показників. Але якщо ми говоримо про фінансову прозорість, це означає, що управлінський облік має вестися за тими ж принципами, що і бухгалтерський, тобто безперервно, на підставі первинних документів обліку, за принципом подвійного запису відносно всіх господарських операцій.

На першу вимогу інвесторів компанія зобов'язана надавати їм інформацію про себе розкривати склад акціонерів, фінансові показники, коментувати будь-яку значущу подію, яка відбувається в компанії або зачіпає її ім'я. Це і зрозуміло інвестори не ризикнуть купувати папери емітента, про якого їм нічого невідомо. Крім того, компанія, що замислила публічне розміщення акцій, має продемонструвати інвесторам стійке зростання основних фінансових показників як мінімум впродовж двох останніх років. В очах західного інвестора обов'язковою умовою є перехід емітента на Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), що повинно бути підтверджене висновком іноземного аудитора.

Для України принципово важливою була та залишається побудова законодавчої бази стосовно ринку цінних паперів відповідно до міжнародних вимог. Світовий досвід свідчить, що слаборозвинений ринок цінних паперів країни є причиною економічної, а нерідко й політичної кризи, а тому державну політику в сфері фондового ринку слід розглядати як гармонійний та невід'ємний складовий елемент загальнодержавної стратегії залучення інвестиційного капіталу. Враховуючи те, що стабільний розвиток країни безпосередньо залежить від забезпеченості економіки інвестиційними ресурсами, здійснення ефективної інвестиційної політики розглядається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як одне з найважливіших завдань її поточної та перспективної діяльності.

Діяльність Комісії здійснюється за наступними пріоритетними напрямками:

- удосконалення засад державного регулювання ринку цінних паперів та захисту прав інвесторів;

- посилення конкурентоспроможності фондового ринку України, у тому числі, шляхом підвищення ролі організаційно-оформленого фондового ринку;

- розвиток депозитарної системи України;

- розвиток корпоративного управління. Важливою складовою етики. Комісії як державного органу є моральний аспект її взаємодії з громадянами і юридичними особами як учасниками ринку цінних паперів, суспільством у цілому. Саме ця взаємодія формує імідж державної служби в Україні, а також породжує зміни й нові тенденції у системі державного управління. Цей аспект можна назвати морально-політичним, тому що він залежить від стану демократії, прав людини і громадянина в суспільстві. Державна служба України виконує контрольні функції в системі державного управління.

Загальне дослідження етики державних службовців вимагає також аналізу змісту етичних відносин через призму законів України, указів Президента України, урядових рішень, які стосуються державної служби в Україні в цілому. У першу чергу необхідно керуватися Законом України "Про державну службу", Загальними правилами поведінки державного службовця (2000). У згаданому законі статтею 5 "Етика поведінки державного службовця" передбачається, що "Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов 'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця".

З часу прийняття закону узагальнено досвід трактування цієї статті та шляхів і засобів її реалізації в практичній діяльності. Серед основних досягнень на шляху впровадження етичного аспекту у вітчизняному законодавстві є такі:

- стаття п'ята деталізована в Загальних правилах поведінки державного службовця. Особливо позитивним є те, що вони розроблені відповідно до вимог Ради Європи до державних служб на нашому континенті;

- керівництво державних органів, кадрові служби почали більше уваги приділяти впровадженню нових традицій, які створюють належний морально-психологічний клімат в системі державної служби. Так, приймаючи присягу, кожен державний службовець публічно бере на себе моральний обов'язок "вірно служити народу України";

- навчальні заклади, які готують фахівців з державного управління, включили до своїх програм навчальні курси (модулі) "Етика державних службовців";

- можна говорити і про впровадження елементів етичної інфраструктури в систему державної служби України. Йдеться про розробку етичних кодексів, створення структурних підрозділів у державних органах, які на постійній і фаховій основі здійснюють врегулювання морально-етичних та соціально-психологічних проблем у колективах. Це відповідає досвідові високо-розвинених країн Заходу.

Тобто між ефективністю та етичністю існує тісний зв'язок, який помітив ще Адам Сміт.

Рішенням Комісії від 14.01.2003 р. № 21 була затверджена Концепція запобігання маніпулюванню ринком цінних паперів, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на фондовому ринку. Норми етики професійної діяльності, які згадуються у Концепції, стосуються у першу чергу більше ніж 1,5 тисяч професійних учасників ринку (таблиця 2).

Таблиця 2. Кількість професійних учасників,
які мали ліцензії на певні види
професійної діяльності на ринку цінних паперів
у 2002-2006 pp.

Концепцією було визначено, що закономірне (природне) ціноутворення на фондовому ринку є однією з основних умов щодо його нормального функціонування, стабільності та розвитку. Необхідною умовою формування закономірної ринкової ціни є вільна конкуренція контрагентів угод на організаційно оформленому. Постійно діючому ринку. Механізмом такої конкуренції є співставлення попиту та пропозиції.

Маніпулювання цінами як направлений вплив на ринок порушує стабільність ринку, веде до його розбалансованості, утворення штучних цін, виникнення економічної диспропорції та отримання необґрунтованого прибутку (за рахунок введення в оману інших учасників ринку), завдає шкоди учасникам ринку та третім особам. Навпаки, гра учасників ринку на закономірних коливаннях попиту та пропозиції сприяє їх згладжуванню, веде до збалансованості ринку та формуванню фондових активів, що відповідають економічній ситуації. Маніпулювання знаходиться поряд з такими проблемами, як використання інсайдерської інформації та нечесна торгова практика брокерів у відношенні до своїх клієнтів.

Неправомірне використання інсайдерської інформації при здійсненні операцій з цінними паперами наносить велику шкоду нормальному функціонуванню ринку цінних паперів та економіці країни в зв'язку з тим, що разом з маніпулюванням порушує процеси ринкового ціноутворення. В умовах сучасного розвитку телекомунікаційних технологій та використання мережі інтернет для здійснення операцій з цінними паперами як вітчизняних, так і закордонних емітентів, з'являються нові можливості порушення прав громадян та інвесторів.

Маніпулювання ринком, використання інсайдерської інформації при здійсненні угод з цінними паперами є недобросовісною практикою ведення бізнесу на фондовому ринку. Метою такого ведення бізнесу може також бути здійснення фінансових операцій, що спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. Так, безпідставне підвищення (зниження) цін з подальшим продажем (купівлею) цінних паперів, укладання договорів купівлі-продажу акцій без перереєстрації прав власності можуть бути використані в кримінальних схемах з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами, одержаними внаслідок вчинення суспільне небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації (відмиванню доходів), яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.

З метою створення ефективної системи регулювання діяльності професійних учасників ринку цінних паперів та контролю на ринку цінних паперів здійснюють свою діяльність саморегулівні організації, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів за видами діяльності, а саме: реєстроутримувачів, торговців цінними паперами, зберігачів та депозитаріїв, а також компанії з управління активами.

Основними завданнями саморегулівних організацій є установлення правил, стандартів та до здійсненню діяльності з цінними паперами, норм та правил поведінки вимог до професійної кваліфікації фахівців - членів саморегулівних організацій та здійснення контролю за їх дотриманням членами організації; сприяння здійсненню професійної діяльності членами саморегулівної організації; розробка та здійснення заходів щодо захисту прав членів саморегулівної організації, розгляд скарг клієнтів - членів саморегулівної організації, які входять до їх складу); щодо порушення вимог чинного законодавства професійними учасниками фондового ринку; упровадження ефективних механізмів розв'язання спорів між членами саморегулівної організації та між членами саморегулівної організації та їх клієнтами; ініціювання вдосконалення нормативної бази фондового ринку; представництво інтересів членів саморегулівної організації та інших учасників фондового ринку в органах державної влади, судах, інших організаціях та захист їх інтересів.

Протягом останніх років Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку у відповідності до сучасного стану фондового ринку провадиться послідовна діяльність щодо встановлення єдиного підходу до створення та функціонування СРО та передачі частини регуляторних повноважень від Комісії до СРО на здійснення державного регулювання ринку цінних паперів, спрямовується на створення уніфікованої правової бази за кожним видом професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка направлена на забезпечення стабільності ринку та безпеки роботи на ньому як для професійних учасників, так і для інвесторів; посиленню контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регуляторних вимог, уніфікованих правил та стандартів, підвищенню відкритості, дієвості саморегулювання та покращенням взаємодії з державними органами.

За станом на 31.12.2006 р. на ринку цінних паперів здійснювали діяльність 12 самерегу-лівних організацій (таблиця 3).

Таблиця 3. Кількість членів СРО

Головною проблемою достатньо повільного процесу передачі повноважень СРО полягає саме в неефективному застосуванні кодексів професійної етики та небажанні нести відповідальність за отримані регуляторні функції. Якщо б дійсно, а не на папері, функціонували кодекси професійної діяльності, СРО виконували би не тільки лобістські функції, а і все більше регуляторні. Пройшов вже рік, залишилося два. На нашу думку, це достатньо часу для розв'язання цих питань.

Незважаючи на те, що ведення бухгалтерського обліку не є видом професійної діяльності на ринку цінних паперів, Комісія може виставляти професійні вимоги до головних бухгалтерів професійних учасників відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів". Рішення Комісії № 815 від 24.04.2007 р. "Про затвердження Професійних вимог до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів", зареєстроване Міністерством юстиції України 16.05.2007 р. за № 510/13777, визначає такими вимоги: наявність вищої освіти, дворічний стаж на посаді бухгалтера в організації професійного учасника, проходження підвищення кваліфікації раз на три роки, відсутність непогашеної судимості.

На нашу думку, до вимог до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів повинен застосовуватися "Кодекс етики професійних бухгалтерів", розроблений Міжнародною федерацією бухгалтерів та виданий у червні 2005 року.

“Вісник бухгалтера і аудитора Україны”, № 15-16, серпень 2007 г.

Документи що посилаються на цей