Передача у власність земельних часток ( паїв )
та їх оподаткування
Новий Земельний кодекс чітко визначив, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають тільки підприємства, установи та організації, які відносяться до державної або комунальної власності. Усі інші повинні викупити землю або оформити договір оренди з міською радою.
З набранням чинності Указом № 1529/99 розпочався новий етап земельної реформи. За короткий час здійснено перереєстрацію всіх колективних сільськогосподарських підприємств, і на їх підставі почали діяти численні нові юридичні особи, засновані на підставі приватної власності на землю та майно: приватні підприємства, фермерські господарства, товариства тощо.
Статтею 78 Земельного кодексу визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
В Україні земля може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження за розпорядженням землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (розділ 10 Перехідних положень Земельного кодексу).
Суб'єктами права власності на землю можуть бути: громадяни і юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, що реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, що реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками визначає державний земельний кадастр, який, згідно зі ст. 193 Земельного кодексу, є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт і містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Враховуються землі за їх категоріями землевпорядними органами, підлеглими Державному комітету України із земельних ресурсів, згідно з Інструкцією № 6.
Щодо виникнення або припинення права власності та права користування земельними ділянками за рішенням відповідної ради, а також місця розташування і правового режиму земельних ділянок слід зазначити, що це є виключною компетенцією підрозділів землевпорядних органів, підлеглих Державному агентству земельних ресурсів України.
Разом з тим, завдання органів державної податкової служби полягають у здійсненні контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів ( обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (стаття 2 Закону № 509).
Щодо оподаткування земельних часток (паїв), то справляння земельного податку здійснюється згідно із Законом № 2535 - XII, ст. 2 якого визначено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 13 Закону № 2535).
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею засвідчується державними актами. Якщо земельна частка (пай) використовується на умовах оренди, тобто встановлюються орендні відносини стосовно права на земельну частку (пай), то такі відносини регулюються Указом № 1529/99 та Указом № 92/2002, Типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженим Постановою № 220, Постановою № 119 та іншими нормативно-правовими актами.
Слід пам'ятати, що договір оренди є основним документом, який регулює взаємини сторін при оренді. Він укладається у письмовій формі для забезпечення захисту інтересів сторін.
Створення ефективної системи управління земельними ресурсами стане гарантією прав власності і надійним захистом прав володіння землею, що, у свою чергу, забезпечить стабільність системи оподаткування, гарантії під кредит, підтримку заходів щодо раціонального використання та охорони земель, зменшить кількість земельних спорів.
Документальне підтвердження права власності на землю сприяє ефективному землекористуванню і проведенню робіт з охорони земель з боку землевласників і гарантує стабільні надходження земельного податку та орендної плати за землі державної і комунальної власності до бюджету.
Список використаних нормативно-правових актів
Закон № 509- XII - Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ “ Про державну податкову службу в Україні”.
Закон № 2535 - XII - Закон України від 03.07.1992 р. № 2535-ХІІ “Про плату за землю”.
Указ № 92/2002 - Указ Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок і земельних часток ( паїв )”.
Указ № 1529/99 - Указ Президента України від 03.12.1999 р. № 1529/99 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.
Постанова № 119-Постанова КМУ від 24.01.2000 р. № 119 “Прозатвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки ( паю)”.
Постанова № 220 - Постанова КМУ від 03.03.2004 р. № 220 “Про затвердження Типового договору оренди землі”.
Земельний кодекс - Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ.
Конституція України - Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.
Інструкція № 6 - Інструкція № 6 “Із заповнення форм державної статистичної звітності по земельних ресурсах (форма № 6-зем, 6а-зем, 2-зем)”, затверджена наказом Держкомстату України від 05.11.1998 р. № 377.
“Консультант бухгалтера” № 37 (421) 10 вересня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою),
22789 (російською мовою)