ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.05.2007
Справа N 139/10-06
Про стягнення суми
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.06.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Черкащенка М.М.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Миргородський сироробний комбінат"
на рішення від 05.06.2006 р. господарського суду Київської області
у справі N 139/10-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова компанія"
до відкритого акціонерного товариства "Миргородський сироробний комбінат"
про стягнення 4 500 000 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися
від відповідача - Біцюк В.С. дов. від 03.04.2007
ВСТАНОВИВ:
29 грудня 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фінансово-промислова компанія" пред'явила в суді позов до відкритого акціонерного товариства "Миргородський сироробний комбінат" про стягнення заборгованості в розмірі 4500000,0 грн. за векселями.
В червні 2006 року позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути з відповідача заборгованість за борговими документами в сумі 4500000,0 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 грудня 2002 року відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між ним та ТОВ "Промтехнологія" (продавець), від імені та в інтересах якого на підставі договору доручення N К 30-05 від 30.12.2002 діє ТОВ "Фінікс" (ліцензія Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та цінних паперів) він придбав 5 векселів на загальну суму 4500000,0 грн. без вчинення відповідного індосаменту, тобто як боргові документи.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2006 (суддя Тищенко О.В.) позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ "Миргородський сироробний комбінат" на користь ТзОВ "Українська фінансово-промислова компанія" заборгованість за борговими документами у формі векселів N 763314893231; N 763314893232; N 763314893233; N 763314893234; N 763314893236 в сумі 4500000,0 грн., держмито в розмірі 25500,0 грн., 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що оскільки передача векселів була здійснена за договором купівлі-продажу без вчинення відповідного індосаментного напису, отже послідовна передача векселів, передбачена вимогами закону була перервана, в зв'язку з чим векселі набули статусу боргового документа і відносини щодо нього регулюються нормами цивільного права.
осилаючись на ст.ст. 161, 151, 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (ст.ст. 509, 526, 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) господарський суд задовольнив позов.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Миргородський сироробний комбінат" просить рішення господарського суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.
Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи прості векселі N 763314893231; N 763314893232; N 763314893233; N 763314893234; N 763314893236 були передані товариству з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова компанія" на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів N К 30/1-05 від 30.12.2002.
Таким чином, передача простих векселів шляхом договору купівлі-продажу має наслідки звичайної цесії.
Враховуючи відсутність індосаментного напису під час передачі векселів, господарський суд прийшов до правильного висновку, що векселі втратили свою силу і набули статус боргових документів.
Виходячи з наведеного, господарський суд прийшов до правильного висновку, що між сторонами існує грошове зобов'язання і виходячи з норм зобов'язального права підставно стягнув з ВАТ "Миргородський сироробний комбінат" суму заборгованості.
Посилання в касаційній скарзі на порушення ст. 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) та постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" щодо підпису векселів не головним бухгалтером не може бути прийнято до уваги, бо боргове зобов'язання (у зв'язку з відсутністю на векселях індосаменту) підписано керівником ВАТ "Миргородський сироробний комбінат", позивачем не оспорювалось, позов про визнання векселів недійсним ним не пред'являвся, а також не оспорювалась його видача саме відповідачем.
За таких обставин господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Миргородський сироробний комбінат" залишити без задоволення, а рішення від 05.06.2006 господарського суду Київської області у справі N 139/10-06 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко