ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
09 серпня 2007 року
м. Київ
Справа № К-15085/06
Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: М.,
Суддів: Г., К., Н., Ш.,
при секретарі: К.,
за участю представників: позивача – гр. С, гр. Л; відповідача – гр. І, гр. К,
розглянувши касаційні скарги: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську; Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2006 у справі № А37/175 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (далі – ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського”) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі – СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, –
встановив:
У серпні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000321314/0/1832 від 06.07.2005.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005 позовні вимоги ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” було задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000321314/0/1832 від 06.07.2005 на суму виявлення завищення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ за квітень 2005 року в розмірі 73600,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2006 рішення суду першої інстанції було скасовано, позовні вимоги ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” було задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000321314/0/1832 від 06.07.2005 в розмірі 18575,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду другої інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у цій частині.
Відповідачем також подано касаційну скаргу на рішення суду другої інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, поставлено питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну перевірку позивача щодо правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за квітень 2005 року.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 192-313-05393056 від 06.07.2005, яким зазначено, що в порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” неправомірно завищено суму податкового кредиту у квітні 2005 року на 92175,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено завищення відшкодування з ПДВ в розмірі 92175,00 грн.
Як встановлено актом перевірки, на виконання угоди № 4-84/001 від 25.11.2003 між ВАТ “Дніпроважмаш” та позивачем, останнім було здійснено попередню оплату за товар у березні 2005 року на загальну суму 441600,00 грн., в т. ч. ПДВ – 73600,00 грн., яку віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2005 року. На час здійснення перевірки – 30.06.2005, товар позивачем отриманий не був, що і стало підставою для висновків контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем суми 73600,00 грн. до складу податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
– або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
– або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Приймаючи до уваги, що Закон України “Про податок на додану вартість” підставою для виникнення податкових зобов’язань продавця пов’язує з датою зарахування коштів від покупця якщо це сталося раніше ніж відвантаження продукції покупцю, отже, отримання позивачем податкової накладної від 22.03.2005 засвідчує його право на віднесення суми ПДВ за цією податковою накладною до складу податкового кредиту за відповідний звітний період.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2005 року суми 73600,00 грн. є безпідставним.
Висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що продавець виписує податкову накладну тільки по факту поставки товару спростовується пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: “Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках”.
Другою обставиною на яку посилається акт перевірки контролюючого органу є віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 18575,00 грн. при імпорті послуг.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ “Аналитические решения” (резидент РФ) було укладено контракт № 0904-027/IS від 31.12.2004 про виконання робіт по технічному обслуговуванню емісійних спектрометрів. На виконання вказаного контракту позивачем здійснено попередню оплату в сумі 2040,00 дол. США, що підтверджено платіжним дорученням № 25 від 15.03.2005.
Відповідно до контракту № 0904-027/IS від 31.12.2004 з підприємством “Антарес Аналітікал” (резидент США) позивачем здійснено попередню оплату в сумі 15504,00 дол. США, що підтверджено платіжним дорученням № 27 від 17.03.2005.
За наслідками цих двох господарських операцій позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2005 року суму 18575,00 грн.
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції в частині визнання неправомірним віднесення до податкового кредиту 18575,00 грн. за операціями з імпорту послуг з огляду на наступне.
Листом ДПА України від 17.10.2005 № 20667/7/16-1517-26 “Щодо визначення дати виникнення права на податковий кредит при отриманні послуг від нерезидента” зазначено, що до набрання чинності Законом України від 07.07.2005 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” (28.07.2005) в умовах дії Закону України від 25.03.2005 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів” (період з 31.03.2005 до 27.07.2005) право на податковий кредит при отриманні послуг від нерезидента виникало з 28.07.2005.
Таким чином, висновки контролюючого органу щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту у квітні 2005 року ПДВ в розмірі 18575,00 грн. є правомірними.
За таких обставин, згідно ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції з достатньою повнотою з’ясовано фактичні обставини справи і до них правильно застосовано норми матеріального права, а апеляційний суд, внаслідок помилкового тлумачення, неправильно застосував норми матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ухвалив:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську – задовольнити частково.
Касаційну скаргу ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” – задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2006 скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2005.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді