ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
УХВАЛА
Щодо Заяви № 20566/05, поданої
Іваном Костянтиновичем Серковим проти України
Переклад офіційний
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи палатою 18 вересня 2007року, до складу якої увійшли:
п. П. Лоренцен, Голова,
пані С. Ботучарова,
п. В. Буткевич,
пані М. Цаца-Ніколовська,
п. Р. М а руст,
п. Дж. Боррего Боррего,
пані R Ягер, судді,
та пані К. Вестердік, Секретар секції,
беручи до уваги вищезазначену заяву, подану 12 травня 2005 року,
враховуючи рішення Суду розглянути питання щодо прийнятності та суті справи разом, керуючись п. 3 статті 29 Конвенції,
враховуючи надані декларації щодо досягнення мирного врегулювання у справі,
після обговорення виносить таку ухвалу:
Факти
Заявник, п. Іван Костянтинович Серков, є громадянином України, який народився у 1935 році та проживає у м. Дніпропетровськ, Україна. Уряд України (далі - Уряд) був представлений його Уповноваженим - п. Ю. Зайцевим.
21 березня 2001 року Новогродівський міський суд присудив стягнути на користь заявника заборгованість із заробітної плати у розмірі 2978,50 грн(605,22 євро.) та інші виплати у розмірі 1280,88 грн(260,27 євро.) з його роботодавця - ДВАТ “Новгородівська 1/3”. Це рішення набуло законної сили і виконавче провадження щодо стягнення заборгованості за рішенням суду було відкрито. На даний час рішення залишається частково невиконаним.
Заявник намагався отримати компенсацію за затримку у виконанні рішення в різних інстанціях; однак, його спроби виявились марними.
Скарги
Заявник скаржився на порушення п. 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалості невиконання рішення суду, винесеного на його користь.
Він далі стверджував, посилаючись на п. 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, що провадження у його справі щодо компенсації за затримку виконання було несправедливим.
Право
31 липня 2007 року Суд отримав наступну декларацію від Уряду України: “Я, Юрій Зайцев, Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, заявляю, що Уряд України пропонує виплатити Івану Костянтиновичу Серкову заборгованість за рішеннями суду від 21 березня 2001 року, яка досі належить йому до виплати, а також виплатити йому ex gratia суму у розмірі 2300 (дві тисячі триста) евро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.
Сума у розмірі 2300 (дві тисячі триста) евро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків, які можуть стягуватись. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі неспроможності сплатити цю суму протягом тримісячного строку Уряд зобов'язується сплачувати з моменту сплину цього періоду і до моменту розрахунку простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несппати, плюс три відсотки. Виплата становитиме остаточне вирішення справи”.
6 червня 2007 року Суд отримав наступну декларацію, підписану заявником:
“Я, Іван Костянтинович Серков, зазначаю, що Уряд України готовий сплатити заборгованість за рішеннями суду від 21 березня 2001 року, яка досі належить мені до виплати, а також сплатити мені ex gratia суму у розмірі 2300 (дві тисячі триста) евро з метою досягнення дружнього врегулювання у зазначеній вище справі, яка на цей час розглядається Європейським судом з прав людини.
Сума в розмірі 2300 (дві тисячі триста) евро буде конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день виплати та звільнена від будь-яких податків. Кошти будуть виплачені протягом трьох місяців з моменту повідомлення про винесення Європейським судом з прав людини рішення відповідно до п. 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на названу суму нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, плюс три відсотки. Виплата буде становити остаточне вирішення справи.
Я приймаю цю пропозицію та у подальшому відмовляюсь від будь-яких скарг проти України, які стосуються фактів, викладених у цій заяві. Я заявляю, що прийняття цієї пропозиції означає остаточне вирішення цієї справи”.
Суд приймає до уваги факт досягнення сторонами угоди дружнього врегулювання. Суд впевнений, що угода дружнього врегулювання ґрунтується на повазі до прав людини, як це визначено у Конвенції та протоколах до неї, і не знаходить підстав загального характеру для подальшого розгляду заяви (in fine п. 1 статті 37 Конвенції). Відповідно п. 3 статті 29 Конвенції не може більше застосовуватись до цієї справи, і справа має бути викреслена із реєстру справ.
За цих підстав суд одноголосно
Постановляє вилучити заяву з реєстру справ.
Пеер ЛОРЕНЦЕН (Peer Lorenzen) Голова
Клаудія ВЕСТЕРДІК (Claudia Westerdiek) Секретар