Ми не такі багаті, щоб купувати дешеві речі,
або що таке тендер

У цій статті представлені податкові наслідки для учасників тендера (торгів), як для тих, які виграли, так і для тих, які програли. Економічну ефективність і доцільність таких торгів і, відповідно, понесених витрат підприємство визначає самостійно. А от як врахувати процедуру тендера, правильно оформити тендерну документацію, забезпечити виконання тендерних пропозицій, враховувати витрати в бухгалтерському і податковому обліку на підприємстві, сподіваємося, допоможе ця стаття.

Торги (тендер) є конкурсною формою розміщення замовлень на виконання робіт, послуг, поставки продукції, яка передбачає конкурентний вибір учасника з метою визначення переможця торгів (тендера) шляхом оцінки його пропозиції. При цьому тендерна пропозиція розуміється як пропозиція щодо певного предмета закупівлі, яка готується і подається учасником замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

На цей час процедура таких торгів є досить дорогою операцією. Не кожне підприємство може собі дозволити брати участь у тендері. Для такої участі необхідно не тільки правильно оформити пакет документів, але й мати вільні гроші для тендерного забезпечення.

Але у разі виграшу підприємство забезпечене стабільною роботою і своєчасною оплатою на час укладення тендерного договору. Отже, може й варто ризикувати, щоб виграти!

Процедура тендерних торгів регулюється Законом № 1490.

Регулювання відбувається в такий спосіб: відповідно до тендерної документації, наданої замовником, усі зацікавлені учасники (підприємства) повинні підготувати тендерні пропозиції щодо предмета закупівлі. Згідно зі ст. 20 Закону № 1490 тендерна документація надається (надсилається) учаснику торгів протягом трьох робочих днів з моменту її оплати. Документ для оплати тендерної документації надсилається або надається учаснику у триденний строк з дня отримання від нього відповідного запиту. Надання тендерної документації, визначення її вартості та порядок розрахунків здійснюються згідно з положеннями цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 13 Закону № 1490 тендерні торги можуть здійснюватися шляхом:

- відкритих торгів;

- торгів зі зменшенням ціни;

- двоступінчастих торгів;

- запиту цінових пропозицій (котирувань);

- закупівлі у одного постачальника (учасника).

Замовник (розпорядник державних коштів) зобов'язаний вимагати від учасників тендерних торгів забезпечення тендерної пропозиції.

У статті 1 Закону № 1490 визначено поняття забезпечення тендерної пропозиції - це надання учасником замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним - зобов'язань, які виникають у зв'язку з представленням тендерних пропозицій.

Тендерне забезпечення надається учасником в усіх випадках закупівель, крім застосування цінових пропозицій (котирувань) або закупівлі у одного учасника.

Замовник самостійно, на свій розсуд, обирає форму надання тендерного забезпечення, про що повідомляє учасникам в оголошенні про заплановану закупівлю, яке публікується в інформаційному бюлетені тендерної палати та у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації із загальнодержавною сферою розповсюдження, які публікують інформацію виключно з питань державних закупівель.

Розмір обов'язкового внесення тендерного забезпечення встановлений на рівні:

- 1% очікуваної вартості - у разі проведення торгів на закупівлю робіт;

- 5% очікуваної вартості - у разі проведення торгів на закупівлю товарів або послуг на умовах, визначених тендерною документацією.

Тендерну пропозицію необхідно обов'язково супроводжувати документом, який підтверджує надання учасником тендерного забезпечення. Вид цього документа залежить від обраної форми забезпечення і вимог, встановлених замовником. Це можуть бути копії платіжних доручень про перерахування коштів, копії документів, що підтверджують надані банківські гарантії, копії договору поручительства тощо.

Передача тендерного забезпечення, яке надається у формі, відмінній від грошової, повинна супроводжуватися первинними документами (актами приймання-передачі).

У тендерній документації замовник сам встановлює порядок надання тендерного забезпечення. Згідно зі ст. 27 Закону № 1490 тендерна пропозиція, яка не супроводжується тендерним забезпеченням, автоматично відхиляється замовником.

Як свідчить практичний досвід, краще, коли тендерне забезпечення подається окремо, тобто є своєрідним додатком до конверта з тендерною пропозицією, оскільки тендерне забезпечення - це кошти, і факт їх передачі замовнику повинен бути документально зафіксований.

Слід пам'ятати, що замовник не може претендувати на тендерне забезпечення і повинен повернути відповідну суму учаснику протягом 10 календарних днів з дня настання підстав для такого повернення, а саме:

- закінчення строку забезпечення тендерної пропозиції, зазначеного в тендерній документації;

- укладання договору про закупівлю з учасником, який став переможцем торгів;

- відкликання тендерної пропозиції після закінчення строку його представлення, якщо це передбачено в тендерній документації;

- закінчення процедур закупівлі.

При поверненні тендерного забезпечення учаснику, замовнику доцільно подбати про документальне закріплення цього факту і зробити, як мінімум, реєстр повернутих тендерних забезпечень, в якому зазначити: підприємства-учасника, уповноважену особу, яка отримала тендерне забезпечення, дату повернення тендерного забезпечення.

Частиною 7 ст. 23 Закону № 1490 чітко встановлено, що кошти, які надійшли як тендерне забезпечення (у разі коли вони не повертаються учаснику), підлягають віднесенню до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Облік тендерного забезпечення в бухгалтерському обліку замовника ведеться на рахунку 06 “Гарантії та забезпечення отримані”. Облік забезпечення провадиться за вартістю, зазначеною в документах про гарантії та забезпечення. У податковому обліку замовника надання і повернення тендерного забезпечення не відображаються, тому що не відбувається перехід права власності на забезпечення.

У статті 1 Закону № 1490 перелічено чимало варіантів тендерного забезпечення:

- банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки (згідно з цими забезпеченнями первинне зобов'язання несе банк);

- депозити;

- векселі;

- поручительство;

- інші види забезпечення за вибором замовника згідно із Законом.

Розглянемо більш докладно деякі варіанти тендерного забезпечення.

Банківська гарантія

Поняття банківської гарантії та порядок здійснення її регулюється Постановою № 639.

Гарантія є способом забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк гарантує кредитору (замовнику торгів) виконання боржником (учасником торгів) свого зобов'язання.

При наданні тендерного забезпечення у формі банківської гарантії повинні виконуватися дві умови:

- банківська гарантія повинна бути безвідклична, тобто її умову не може бути змінено і вона не може бути припинена банком-гарантом на підставі заяви учасника без згоди та узгодження із замовником;

- зобов'язання банку-гаранта перед замовником не залежить від основного зобов'язання учасника торгів.

Тендерне забезпечення у вигляді банківських гарантій (депозиту, поручительства тощо) наведене у табл. 1.

Поручительство

Поручительство здійснюється згідно зі ст.ст. 553-559 ЦК України.

Договір поручительства укладається між поручителем, яким виступає експертна організація, яка обслуговує проведення замовником торгів, і замовником. За поручительство експертні організації встановлюють оплату, як правило в межах 5% від суми тендерного забезпечення. При цьому учасник не отримує поручительство як форму тендерного забезпечення на руки. Таке тендерне забезпечення буде надаватися безпосередньо замовнику під час проведення розкритій тендерних пропозицій.

Вексельне забезпечення

Доцільніше приймати векселі авальовані банком. Згідно зі ст. 4 Закону № 2374 видавати (емітувати) переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Тендерне забезпечення у вигляді векселя наведене у табл. 2.

Як зазначалося вище, участь у тендері - задоволення не з дешевих. І підприємству, так чи інакше, перш ніж витрачати гроші, і досить великі, на такі торги, необхідно добре подумати: а чи потрібно це? Оскільки виникає питання: що робити зі своїми витратами? Про сторону, яка виграла, сумнівів у правомірності віднесення понесених витрат до валових витрати немає навіть у найбільш обережних бухгалтерів, а от що робити, приміром, тим, хто програв? Витрати понесені й чималі, що ж робити з формулюванням (до речі, досить сумнівним): немає прибутку - немає витрат?

Згідно з п. 5.1 Закону про оподаткування прибутку валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Закону про оподаткування прибутку до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати за придбанням електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3-5.7 цієї статті.

Отже, лише в тому випадку, якщо у п.п. 5.3-5.7 зазначеного Закону міститься пряма заборона щодо включення подібних витрат до валових витрат, таке включення можна кваліфікувати як неправомірне. Подібної заборони в цих пунктах Закону про оподаткування прибутку немає.

Слід також звернути увагу на п. 5.11 цього Закону, де конкретно зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

І тільки пп. 5.4.2 Закону про оподаткування прибутку містить застереження, що норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели так заходи до збільшення доходів платника податку. При цьому прямо визначено перелік таких заходів: витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Одночасно на платника податку покладається доведення зв'язку витрат на обумовлені цілі з його основною діяльністю.

До вищезазначеного переліку заходів, обумовлених у пп. 5.4.2, не входять понесені витрати на невиграний тендер, або такий, що не відбувся. Інакше кажучи, до складу валових витрат подвійного призначення, щодо яких платнику податку необхідно доводити зв'язок витрат з господарською діяльністю, витрати на проведення тендерів не включаються і нічого доводити нікому, згідно із законом, не потрібно.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, за наявності підтвердних документів (згідно з вимогами пп. 5.3.9 Закону про оподаткування прибутку до таких відносяться розрахункові, платіжні та ін.) витрати на участь у тендері незалежно від того, відбувся він чи ні, був виграний чи ні, відносяться до валових витрат на підставі пп. 5.2.1 Закону про оподаткування прибутку. Причому обмеження, встановлені п.п. 5.3 - 5.7 ст. 5 цього Закону, на цей випадок не поширюються, оскільки витрати на участь у тендері можна класифікувати як суми витрат, сплачені у зв'язку з продажем товару (продукції), що є основним видом діяльності платника податку - учасника тендера, як це визначено у статуті.

А зв'язок втрат, понесених на участь у тендері, з господарською діяльністю підприємства є очевидною, адже для того щоб продати свою продукцію, необхідно прийняти участь у торгах і бажано ці торги виграти, а сторона, яка програла, вже покарана своїм програшем.

Статтею 28 і ч. 7 ст. 32 Закону № 1490 визначені випадки скасування торгів або визнання торгів такими, що не відбулися з не залежних від учасника причин:

- на участь у торгах було подано менше трьох тендерних пропозицій щодо предмета закупівлі, визначеного замовником у тендерній документації;

- були відхилені усі тендерні пропозиції згідно з вимогами ст. 27 цього Закону;

- замовник порушив вимоги цього Закону щодо оприлюднення інформації;

- якщо до оцінки допущені тендерні пропозиції менше трьох учасників.

- Торги можуть визнаватися замовником такими, що не відбулися, у разі:

- якщо ціна найбільш вигідної тендерної пропозиції перевищує суму, передбачену замовником на фінансування закупівлі;

- якщо здійснення закупівлі перестало відповідати державним потребам внаслідок настання непередбачених об'єктивних обставин (дій непереборної сили);

- інших випадків за рішенням замовника.

Критеріями оцінки визначення замовником переможця торгів (при відкритих торгах зі зменшенням ціни, торгах з обмеженою участю) з числа учасників, тендерні пропозиції яких не були відхилені, є:

- ціна;

- строк поставки (виконання);

- умови розрахунків;

- рейтинг учасника у реєстрі учасників процедур закупівлі згідно зі ст. 16-1 цього Закону;

- інші критерії згідно з цим Законом (ч. 7 ст. 26 Закону).

Критерії та методи оцінки вказуються у тендерній документації. Для оцінки тендерних пропозицій можуть залучатися відповідні експерти, рекомендації яких можуть бути використані під час визначення переможця процедури закупівлі.

Таким чином, з одного боку, замовник обирає між кількома продавцями, що забезпечує йому найбільш вигідні умови закупівлі, виходячи, як правило, з цінового критерію, але з іншого боку, учасник при підготовці тендерної пропозиції планує отримати економічний ефект від участі в тендері, враховуючи при цьому свій рівень витрат, оскільки господарська діяльність спрямована на отримання доходу. Тому інтереси замовника і якихось учасників можуть і не співпасти.

Список використаних нормативно-правових актів

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон № 1490 - Закон України від 22.02.2000 р. № 1490-III “Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти”

Закон № 2374 - Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III “Про обіг векселів в Україні”

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Постанова № 639 - Постанова НБУ від 15.12.2004 р. № 639 “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями у національній та іноземній валюті”

“Консультант бухгалтера” № 44 (428) 29 жовтня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей