МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ЛИСТ
27.05.2004 N 19-45-514
Запорізькій обласній
молодіжній організації
"Новий напрямок"
69096, м. Запоріжжя,
вул. Бородинська, 20,
кв. 234
Щодо надання роз'яснення
У Міністерстві юстиції України розглянуто Ваш лист від 10.04.2004 р. N к-04-5 щодо надання роз'яснення стосовно можливості суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) під час здійснення господарської діяльності після 01.01.2004 р. укладати між собою усні договори та стосовно можливості перерахувань зі спецрахунка згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 23.03.2004 р. N 359, внесків до Пенсійного фонду із зарплати працівників (а також із "лікарняних") та з оплати за договорами цивільно-правового характеру і, у межах компетенції, повідомляємо.
Щодо форми укладення договору суб'єктами підприємницької діяльності зазначаємо, що статтею 639 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Поряд з цим зауважуємо, що відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України ( 435-15 ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з частиною другою статті 180 зазначеного Кодексу ( 436-15 ) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України ( 436-15 ) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Стосовно перерахувань зі спецрахунка згідно з Порядком справляння до державного бюджету податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки платників цього податку із спеціальним режимом їх використання внесків до Пенсійного фонду із зарплати працівників (а також "лікарняних") та з оплати за договорами цивільно-правового характеру, слід зазначити, що відповідно до статті 2 Указу Президента України від 1 березня 2004 року N 259 "Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку" Кабінету Міністрів України було доручено, зокрема, розробити та затвердити разом із Національним банком України до 20 березня 2004 року порядок справляння до Державного бюджету України податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні рахунки платників цього податку в установах банків.
Так, відповідно до пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ), Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) та Указу Президента України від 1 березня 2004 р. N 259 "Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку" прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 2004 р. N 359 "Деякі питання, пов'язані із справлянням податку на додану вартість".
Згідно з пунктом 1 цієї Постанови затверджено Порядок справляння до державного бюджету податку на додану вартість та обороту коштів податку через окремі поточні та/або реєстраційні рахунки платників цього податку із спеціальним режимом їх використання.
Проте, згідно з Указом Президента України від 9 квітня 2004 року N 420 "Про визнання такими, що втратили чинність, Указів Президента України від 1 березня 2004 року N 259 і від 5 березня 2004 року N 281" визнано такими, що втратили чинність: Указ Президента України від 1 березня 2004 року N 259 "Про окремі поточні рахунки для справляння податку на додану вартість та обороту коштів податку"; Указ Президента України від 5 березня 2004 року N 281 "Про внесення змін до Указу Президента України від 1 березня 2004 року N 259" (стаття 1).
Також, відповідно до статті 2 вказаного Указу Кабінету Міністрів України доручено привести свої рішення у відповідність із цим Указом.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 29 квітня 2004 року N 541 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України і Національного банку України" визнано такими, що втратили чинність: постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 23 березня 2004 року N 359 "Деякі питання, пов'язані із справлянням податку на додану вартість"; постанову Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 березня 2004 року N 407 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 23 березня 2004 року N 359".
Перший заступник Міністра у зв'язках з Верховною Радою України В.Ф.Супрун