МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ
ЛИСТ
11.11.2007 N 1.4/18-2463
Головам Рад ректорів
(директорів) вищих
навчальних закладів
I-IV рівнів акредитації
Щодо проведення "Уроку пам'яті"
На виконання доручення Президента України від 12 січня 2006 року N 1-1/28 "Розгойдані дзвони пам'яті про голодомори 1921-23 рр., 1932-33 рр., 1946-47 рр.", Указу Президента України від 21 травня 2007 року N 431/2007 "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору масових політичних репресій 1937-38 років" та започаткованого Президентом України у листопаді 2007 року місячника Національної пам'яті України необхідно організувати та провести "Урок пам'яті" (20 листопада 2007 року) та акцію "Запали свічку" (24 листопада 2007 року).
При проведення "Уроку пам'яті" необхідно в теоретико-методологічному змісті зосередити увагу на тлумаченні соціально-політичних засад діяльності тоталітарних режимів, зокрема сталінщини, його глибинний вплив на всі сфери не тільки суспільного життя, але й повсякденного існування окремої людини, родини, громадських, релігійних та інших організацій.
Ця жахлива катастрофа забрала життя до 10 млн людей і дійсно кваліфікується як трагедія Українського Голокосту 1932-1933 рр., влаштованого нашому народу тоталітарною сталінщиною. Зазначена катастрофа була цілеспрямованою політикою, скерованою на цілковите знищення українського народу, його генофонду і навіть згадки про його існування у світовій історії.
Кермачі тодішньої СРСР намагалися цими подіями остаточно вирішити "українське питання". Радянський уряд не лише відмовляв у допомозі вмираючим від голоду регіонам, але й свідомо погіршував їхнє становище, конфіскуючи найменші запаси продовольства і збіжжя для майбутніх посівів. Людей, які намагалися врятуватися від голодної смерті за межами України, на її кордонах зустрічали озброєні загони НКВД, які безжалісно знищували.
Голодуюча Україна була практично недоступна для закордонної спільноти та журналістів з вільного світу, а існуюча комуністична преса взагалі була слухняним знаряддям у руках ВКП(б). До того ж існувала жорстка цензура яка унеможливлювала появу чесної інформації на шпальтах радянських газет та передачах радіо.
У науково-методичному вимірі необхідно використати багатомаїття навчальних засобів (лекції, виховні години, бесіди тощо), активізації уваги студентів на засвоєнні обговореної теми, використанні різноманітних джерел історичного, літературно-художнього, мемуарного змісту, особливо сумних спогадів потерпілих від Голодоморів та репресій. Бажано напередодні навчальних занять запропонувати студентам, щоб вони в своїх родинах звернулися до осіб старших поколінь та використали їх спогади про ті історичні події.
Необхідно зосередити увагу на з'ясуванні низки причин не усвідомлення значною частиною українського суспільства, як справжніх масштабів голодоморів 1932-1933 рр., так і дійсних його винуватців. Перш з все, бажано нагадати студентству про те, що донедавна досліджувати вищезазначені голодомори було неможливо як в теоретичному, ідеологічному, так і в практичному змістах.
Була повністю або закрита, або неповна чи деформована історико-джерельна база, не існувало відповідальних дослідницьких центрів та чесних, зацікавлених учених чи сим патиків. Сьогодні ситуація докорінно змінилась. Почали виходити з друку вітчизняні видання, статті, огляди та оцінки цих подій, їх різноманітні тлумачення, а також з'явилась емігрантська література.
Вона набула досить широкого міжнародного розголосу. Парламенти Австралії, Аргентини, Бразилії, Канади, США та інших 27 держав визнали цю подію геноцидом проти українського народу. Засудила цей злочин ООН (жовтень, 2007), а в державі Ізраїль у 2007 року відкрився постійно діючий Музей голодоморів в Україні 1921-23 рр., 1932-33 рр., 1946-47 рр.
У дидактичному плані викладачам необхідно привернути увагу студентів до отриманих та засвоєних знань в шкільний час, особливо з курсів історії України, суспільствознавства, громадської освіти, основ правознавства, основ християнської етики. У заходах 24 листопада 2007 року бажано відвідати меморіальні комплекси, поховання жертв Голодоморів, політичних репресій, пам'ятних знаків та ін.
Все вищезазначене повинне сформувати у студентів міцні почуття поваги до історичного минулого України, багатостраждальної долі минулих поколінь та унеможливлення подібних суспільних явищ у майбутньому.
Інформацію про заходи надати в Інститут до 5 грудня 2007 року.
Література:
1. Указ Президента України від 21 травня 2007 року N 431/2007 "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору масових політичних репресій 1931-38 років". Газета "Урядовий кур'єр" 24 травня 2007 року, N 90, стор. 19.
2. "Голод-33. Народна книга - меморіал" - К., 1991.
3. Ісаїв В. Голодомор у джерелах живої історії // Український Голокост 1932-33 рр. Свідчення тих, хто вижив. - К. 2003.
4. Їдло 33-го. Словник голодомору. (Упор. Різників О.). - Одеса 2003.
5. Калініченко В., Сценко Є. Історіографія голодомору 1932-1933 рр. в Україні // Голод-Геноцид 1933 року в Україні: історико-політологічний аналіз. К., 2003.
6. Колективізація і голод на Україні. 1929-1933. - К., 1992.
7. Конквест Р. Жнива скорботи. Радянська колективізація і Голодомор. - Київ - Торонто, 1993 рік.
8. Мицик Ю. Від упорядника // Український Голокост 1932-ЗЗ рр. - К., 2003.
9. Український Голокост 1932-33. Свідчення тих, хто вижив. К., Видавничий дім "Києво-Могилянська Академія", 2004.
Заступник директора К.М.Левківський