ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.03.2007 N 13/134
Про розгляд касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю
"Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)"
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого: <...>, суддів: <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (далі - ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" на постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року у справі N 13/134 за позовом ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до відкритого акціонерного товариства "Краснодонський комбінат хлібопродуктів" (далі - ВАТ "Краснодонський комбінат хлібопродуктів"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат хлібопродуктів "Заготзерно" (далі - ТзОВ "Комбінат хлібопродуктів "Заготзерно"), про стягнення суми, встановила:
Ухвалою господарського суду Луганської області від 5 вересня 2005 року, залишеною без змін постановою Луганського апеляційного господарського від 23 травня 2006 року, задоволено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення господарського суду Луганської області від 6 липня 2004 року про стягнення з відповідача грошових коштів. Змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду наступним чином: замість стягнення з ВАТ "Краснодонський комбінат хлібопродуктів" на користь ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" грошових коштів у сумі 1912771,05 грн. передано ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" належне ВАТ "Краснодонський комбінат хлібопродуктів" майно - нежитлову будівлю.
Ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що коштів, отриманих від продажу майна боржника з торгів, буде явно недостатньо для відшкодування вищевказаної суми стягувану в повному обсязі. Відповідно, буде неможливо виконати судове рішення та відновити порушені права стягувача.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року постанова Луганського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року та ухвала господарського суду Луганської області від 5 вересня 2005 року скасовані, а заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Постанова Вищого господарського суду України вмотивована тим, що законодавством не передбачена можливість визначення судом за певних обставин іншого порядку і способу виконання рішення суду, ніж ті, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), в тому числі зобов'язання боржника передати стягувачу замість грошової суми конкретне майно в натурі, а посилання суду на те, що визначений ним спосіб виконання є найбільш ефективним та справедливим способом захисту майнових прав позивача, порушених відповідачем, не є достатньою підставою для зміни судом способу виконання рішення на такий, що не передбачений законом.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 1 лютого 2007 року за касаційною скаргою ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і, зокрема, статтям 6 та 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997 року ( 475/97-ВР ), і з підстав визнання постанов чи ухвал міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.
Сторони не скористались наданим законом права щодо направлення своїх представників для участі в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Таким чином, висновок Вищого господарського суду України стосовно того, що при вирішенні питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення суд не може обирати інший порядок його виконання, крім того, який передбачений Законом України "Про виконавче провадження", оскільки вказаний Закон не регулює правовідносини, що виникають при прийнятті судових актів, навіть пов'язаних з виконанням судового рішення, є помилковим.
Порядок вирішення судом питання про зміну способу та порядку виконання судового рішення встановлюється статтею 121 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), відповідно до якої, суд може змінити спосіб та порядок виконання судового рішення лише при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому суд також повинен враховувати щоб обраний ним порядок та спосіб виконання судового рішення не порушував прав інших кредиторів.
Зробивши висновок стосовно того, що посилання суду на те, що визначений ним спосіб виконання є найбільш ефективним та справедливим способом захисту майнових прав позивача, порушених відповідачем, не є достатньою підставою для зміни судом способу виконання рішення на такий, що не передбачений законом, Вищий господарський суд України не врахував наступних обставин.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява N 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що іншим способом виконати судове рішення неможливо і обраний ними спосіб не порушує прав інших кредиторів та гарантує ефективне виконання судового рішення, дійшли обґрунтованого висновку щодо можливості зміни способу виконання шляхом передачі належного відповідачу майна в натурі позивачу.
Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова Луганського апеляційного господарського суду - залишенню в силі.
Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у статті 111-18 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 7 грудня 2006 року у справі N 13/134 скасувати.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 23 травня 2006 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.