КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
26.10.2005
Справа N 4/326
Про визнання недійсним наказу
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Григоровича О.М. (доповідач), суддів: Гольцової Л.А., Рябухи В.І., за участю секретаря судового засідання Пінчук А.П., за участю представників сторін - прокуратури: Громадський С.О. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення N 76), позивача: Жигун О.В. (дов. від 18.11.2004), відповідача: Шахрай М.О. (дов. від 01.07.2005 N 338), Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву: не з'явився, Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки: Іллюша С.Н. (дов. від 02.08.2005 N 01/118), Голишев Л.К. (дов. б/д), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання прокурора Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та апеляційні скарги Фонду державного майна України, Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки на рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2005 у справі N 4/326 (суддя - І.І. Борисенко) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до Фонду державного майна України, треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки, за участю Генеральної прокуратури України про визнання недійсним наказу.
26.10.2005 у судовому засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) оголошено вступну та резолютивну частини ухвали:
Обставини справи:
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (далі - КАС України) цей Кодекс набрав чинності з 01.09.2005.
Виходячи зі змісту пунктів 6 та 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України ( 2747-15 ), апеляційні скарги за адміністративними справами, підвідомчими господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) 1991 року, вирішуються відповідними апеляційними господарськими судами за правилами КАС України.
Відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач) про визнання недійсним наказу відповідача від 18.03.2005 N 540 "Про внесення змін до наказу ФДМУ від 30.09.2004 N 2043".
Листом від 18.05.2005 N 05/2-7196-05 Генеральна прокуратура України (далі - прокурор) повідомила господарський суд першої інстанції про її вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі відповідача.
Ухвалою місцевого господарського суду від 13.07.2005 у зв'язку із клопотанням відповідача в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Регіональне відділення Фонду державного майна України та Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки (далі - Інститут).
Рішенням господарського суду м. Києва від 18.08.2005 позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним наказ відповідача від 18.03.2005 N 540 "Про внесення змін до наказу ФДМУ від 30.09.2004 N 2043".
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального і процесуального права, припинити провадження у справі.
Прокурор, не погоджуючись з прийнятим рішенням, вніс апеляційне подання, в якому просить рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2005 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Інститут, не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв'язку з невідповідністю рішення вимогам діючого законодавства та порушенням місцевим судом норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
У запереченні на апеляційну скаргу від 16.09.2005 N 11742/17.3-3736-01, надісланому на адресу Київського апеляційного господарського суду 16.09.2005, позивач просить апеляційне подання та апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву подати до Київського апеляційного господарського суду заяву від 16.09.2005 N 30-10/6700, в який заявило про приєднання до апеляційного подання та скарги Фонду державного майна України та підтримує вимоги, викладені в них, у повному обсязі.
Інститут у заяві від 11.10.2005 N 01/164 підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі відповідача.
Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційного подання та скарг, колегія суддів вважає, ще вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Додатком N 1 до наказу Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) від 30.09.2004 N 2043 "Про перелік об'єктів, що підлягають приватизації" (далі - наказ від 30.09.2004 N 2043), в якому є посилання на Державну програму приватизації та ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (далі - Закон про малу приватизацію), була передбачена приватизація шляхом викупу нежитлових приміщень площею 5303,9 кв.м, що знаходяться на балансі Інституту. Рішення про приватизацію зазначених житлових приміщень приймалося ФДМ України, зокрема, з відома та згоди Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, про що свідчить його лист від 29.09.2004 N 74-1/493 та лист Інституту (від 30.09.2004 N 01/227).
Відповідно до ст. 23 Закону про малу приватизацію ( 2171-12 ) (в редакції Закону України від 24.06.2004 N 1863-IV право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації та підлягає нотаріальному посвідченню.
09.11.2004 між позивачем та Регіональним відділенням ФДМ України у відповідності до вимог чинного законодавства України та, було укладено засвідчений нотаріусом договір купівлі-продажу нежилих приміщень державної власності N 1022, на підставі якого позивач став власником нежилих приміщень площею 5303,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, літери А, А1, А2.
На підставі договору зазначені приміщення були передані позивачеві, про що свідчить акт приймання-передавання нежилих приміщень державної власності від 10.11.2004 N 1072, підписаний заступником Голови Фонду державного майна України - начальником регіонального відділення ФДМУ по м. Києву [...] та Головою Правління ВАТ "Кредитпромбанк" [...].
Платіжним дорученням від 11.11.2004 N 6 підтверджується повне виконання позивачем фінансових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 09.11.2004 N 1022 та оплата 16 931 013,60 грн. вартості нежилих приміщень.
Реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна посвідчено, що зазначені вище нежилі приміщення належать позивачеві на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2004 N 1022 та акта приймання-передавання від 10.11.2004 N 1072 (реєстрова книга N 104п-51 за реєстровим N 6630-П 18.11.2004).
Отже, приватизацію нежилих приміщень площею 5303,9 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, літери А, А1, А2, було проведено у повній відповідності до вимог законодавства про приватизацію і, таким чином, позивач є належним власником зазначеного майна.
Відповідно до ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Цією статтею визнано, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
18.03.2005 відповідачем на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 10.02.2005 N 39353/18/1-04 було видано наказ N 540 "Про внесення змін до наказу ФДМУ від 30.09.2004 N 2043" (далі - наказ N 540). Цим наказом передбачено виключення з переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилі приміщення площею 5303,9 кв.м, що знаходяться на балансі Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки і орендуються ВАТ "Кредитпромбанк", розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Дружби народів, 38, літери А, А1, А2, (пункт 29 додатка N 1 до наказу ФДМУ від 30.09.2004 N 2043 зі змінами, внесеними пунктом 3 наказу ФДМУ від 13.10.2004 N 2147 та пунктом 7 наказу ФДМУ від 30.11.2004 N 2641). Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву наказано скасувати прийняті рішення щодо здійснення приватизації зазначеного об'єкта.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що наказ N 540 не відповідає чинному законодавству з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.92 N 2558-XII (далі - Тимчасове положення), визначено, що ФДМ України у своїй діяльності керується Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.
Частиною 1 ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що видання ФДМ України спірного наказу пов'язано з дорученням Кабінету Міністрів України від 10.02.2005 N 39353/18/1-04, згідно з яким ФДМ України запропоновано з посиланням на інші доручення Уряду (від 11.11.2004 N 39353/7/1-04 та від 12.01.2005 N 39353/13/1-04) забезпечити прискорення повернення у державну власність приватизованих приміщень по бульвару Дружби народів, 38, тобто тими документами, які з огляду на зміст ч. 1 ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та п. 2 Тимчасового положення ( 2558-12 ) не є підставою для видання наказу N 540.
Крім того, в тексті доручення Уряду від 12.01.2005 N 39353/13/1-04 є вказівка забезпечити неухильне виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.2004 N 1026, тобто акту Уряду, який було видано до початку приватизації спірних приміщень.
Колегією суддів також прийнято до уваги, що сам зміст наказу N 540 не відповідає правовій ситуації, що склалася на час його видання. Зокрема, позивач вже був не орендарем зазначених в наказі нежилих приміщень, а їх належним власником, оскільки, як було зазначено вище, приватизація відбулася з дотриманням чинного законодавства Україна.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Отже, відповідач не мав права після укладення та виконання сторонами договору купівлі-продажу від 09.11.2004 визначати долю майна, належним власником якого є позивач, та вчинити будь-які дії нього.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з думкою позивача та місцевого господарського суду про те, що видання відповідачем спірного наказу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача. Це, зокрема, підтверджується зверненням Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Регіонального відділення ФДМ України по м. Києву до господарського суду м. Києва з позовною заявою від 11.04.2005 N 2-7196-05.
Частиною 5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) встановлено перелік підстав, за яких можлива відмова у приватизації, і на якій стадії. Зазначений перелік є вичерпним. Під час підготовки та проведення приватизації нежилих приміщень, підстав для відмови у її проведенні не існувало, що підтверджується укладенням та виконанням договору купівлі-продажу N 1022.
У п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 N 14-рп/2000 у справі N 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ) (справа про визначення способу малої приватизації), яке має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, міститься висновок Конституційного Суду України про те, що відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений статтею 7 Закону.
З урахуванням викладеного, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що наказ N 540 не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує права та інтереси позивача, як власника нежилих приміщень, що дає підстави для визнання його недійсним та задоволення позовних вимог.
Доводи Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, викладені у апеляційній скарзі про специфіку діяльності Інституту та про те, що місцевим судом не було застосовано норми Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ), які забороняють проведення приватизації об'єктів загальнодержавного призначення та спрямованих на регулювання суспільних відносин, пов'язаних з віднесенням інформації до державної таємниці колегією суддів не приймаються до уваги з урахуванням того, що погодження і рішення щодо приватизації приміщень були отримані позивачем від відповідача, внаслідок чого і було укладено договір купівлі-продажу від 19.11.2004.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), суд ухвалив:
Залишити апеляційне подання прокурора Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та апеляційні скарги Фонду державного майна України, Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 18.08.2005 у справі N 4/326 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий О.М.Григорович
Судді: Л.А.Гольцова
В.І.Рябуха