Нам чужого не треба - собі дорожче
(умови здійснення діяльності
за спрощеною системою оподаткування)
Умови здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування містяться у ст. 1 Указу № 727.
Зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, передбачені обмеження:
- у обсязі виручки (не більше 500 тис. грн за рік);
- у кількості найманих осіб, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом підприємницької діяльності (не більше 10 осіб).
Невиконання однієї з цих умов призводить до наслідків, передбачених ст. 5 Указу, а саме:
- платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Оподаткування доходів приватного підприємця на загальній системі оподаткування здійснюється за правилами, встановленими розд. IV Декрету № 13-92 та Інструкцією № 12. Об'єктом оподаткування є чистий дохід, визначений як різниця між отриманими доходами та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з отриманням доходів.
Якщо приватний підприємець втрачає право на застосування спрощеної системи оподаткування протягом календарного року, то з кварталу, наступного за кварталом перевищення, підприємець зобов'язаний вести облік доходів та витрат і визначати об'єкт оподаткування згідно з Декретом № 13-92 та Інструкцією № 12.
Якщо ж право на використання спрощеної системи оподаткування втрачається за підсумками роботи за IV квартал, то застосування загальної системи оподаткування починається з наступного календарного року.
З приводу юридичних осіб. Не всі юридичні особи можуть використовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і сплачувати єдиний податок. На сьогоднішній день можна зробити висновок, що в чинному законодавстві є протиріччя у визначенні юридичної особи, яка може використовувати спрощену систему. Згідно зі ст. 1 Закону № 2063 до суб'єктів малого підприємництва відносяться юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 евро. Проте, у ст. 4 Указу № 456 та у ст. 1 Указу № 727 сказано, що використовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності має право суб'єкт підприємництва - юридична особа, у якої за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищила 50 осіб, а розмір виручки склав не більше 1 млн грн. У кінцевому підсумку, позиція Держкомпідприємництва, яка підтвердилися листами ДПАУ і базується на вищеперелічених Законах та Указах, отримала остаточне формулювання. Використовувати спрощену систему оподаткування має право суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, у якої за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищила 50 осіб, а розмір виручки склав не більше 1 млн грн.
Ми зараз стисло нагадали про спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва як юридичних, так і фізичних осіб, якими законами, декретами, указами та інструкціями необхідно користатися і на які посилатися, щоб спокійно працювати. А зараз вкажемо на деякі підвідні камені законодавства, які підстерігають “єдиноподатників” у їх нелегкій діяльності.
Приклад 1. Банк помилково перерахував певну суму грошових коштів на розрахунковий рахунок суб'єкта малого підприємництва. При нинішній роботі банків це цілком можливо. Що робити в такому випадку “єдино-податнику”? Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів і витрат суб'єктів малого підприємництва - юридичними особами, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у книзі обліку доходів і витрат у дохідній частині відображаються всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та у касу суб'єкта малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), майна, включаючи основні фонди, що належать суб'єкту малого підприємництва і реалізовані у звітному (податковому) періоді, позареалізаційні доходи і виручка від іншої реалізації. Також зазначимо, що, згідно з п. 1.31 Закону про оподаткування прибутку, реалізацією товарів, робіт і послуг є операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, поставки, міни та іншими цивільно-правовими договорами за плату або компенсацію і які передбачають передачу прав власності покупцю. Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок: помилково зараховані банком суми грошових коштів на розрахунковий рахунок суб'єкта малого підприємництва (за умови наявності письмового пояснення установи банку про помилкове зарахування грошових коштів), не є його власністю, отже, ці грошові кошти не можуть вважатися виручкою від реалізації. Отже, при виявленні невідомої суми грошей на вашому рахунку, подбайте про письмове пояснення цієї операції.
Якщо вже сталося неминуче і гроші все ж таки помилково зараховані, то необхідно подбати про те, щоб скоріше повернути їх установі банку. Тому що у разі коли зарахування і повернення грошових коштів відбулося в одному звітному періоді, такі грошові кошти не включаються до бази оподаткування. З цим ми цілком згодні, і ніяких питань щодо цієї ситуації не виникає.
У разі коли повернення помилково зарахованих грошових коштів на розрахунковий рахунок або у касу підприємства відбулося у наступному звітному періоді, такий платник єдиного податку повинен включити їх до бази оподаткування в тому звітному періоді, у якому відбулося зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.
Відобразити повернення необхідно у рядку 7 Розрахунку в наступному звітному періоді або подати уточнюючий розрахунок. Таку думку висловлює ДПАУ в Листі № 4795. А от з такою ситуацією важко погодитися. Виходить, якщо право власності на грошові кошти не перейшло до “єдинщика”, то включати їх до бази оподаткування все ж таки необхідно, навіть за наявності письмового пояснення установи банку. Про яку логіку можна казати? Можливо, подібна ситуація й не є характерною, але вона можлива, і суб'єктам підприємницької діяльності необхідно знати, як вийти з такого становища. Не хочете сваритися з ДПАУ - дотримуйтеся цього Листа, хочете посперечатися - бажаємо удачі (на нашу думку, правда на вашому боці).
Приклад 2. платник єдиного податку - юридична особа уклав договір на виконання певних робіт (послуг). З незалежних від нього причин договір або розірвано до початку виконання робіт, або поставка товарів чи надання послуг скоротилися, а передоплата, відповідно до договору, вже перерахована. Як викручуватися багатостраждальному “єдиноподатнику”? Згідно з Листом № 4795 платник єдиного податку повинен включити суму передоплати до бази оподаткування у звітному періоді, в якому відбулося зарахування таких грошових коштів на розрахунковий рахунок або у касу, і відобразити її повернення у рядку 7 Розрахунку або у встановленому порядку подати уточнюючий розрахунок.
Якщо отримання і повернення грошових сум для приватного підприємця - платника єдиного податку відбуваються в одному податковому періоді, то грошові кошти, які надійшли, також не відносяться до виручки від реалізації. Якщо ж надходження грошових коштів відбулося у першому податковому періоді, розірвання (зменшення суми) договору - у другому, а повернення грошових коштів - у третьому, то у першому податковому періоді грошові кошти, що надійшли, необхідно визнати виручкою від реалізації. Коли ж необхідно вирахувати суму виручки, що надійшла, за розірваним договором із загальної суми грошових коштів можна здійснити у готівковій формі у тому періоді, у якому відбулося перевищення. І такі повернення грошових коштів у готівковій формі необхідно відобразити у книзі за формою 10, обов'язок ведення якої покладено на приватного підприємця, шляхом коригування показника по графі “Сума виручки (доходу)”.
Оскільки у приватного підприємця немає каси і на нього не поширюється обов'язок з оформлення прибуткових і видаткових ордерів на рух готівкових грошових коштів, то повернення грошових коштів контрагенту може бути оформлено довільним документом (розпискою в отриманні, прибутковим ордером у касу контрагента).
Головне, щоб документ, яким оформлено повернення грошових коштів, підтверджував факт здійснення такого повернення. І хоча на приватного підприємця не поширюється дія Закону № 996, безпечніше оформляти подібні операції з дотриманням вимог ст. 9 цього Закону, що пред'являються до обов'язкових реквізитів первинного документа.
Для приватного підприємця реквізити можуть бути такі:
- назва документа;
- дата і місце складання;
- вказівка особи, від імені якої складено документ;
- зміст і одиниця виміру господарської операції;
- особистий підпис та інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Список використаних нормативно-правових актів
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР
Закон № 996 - Закон України від 16.07.1999 p. № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
Закон № 2063 - Закон України від 19.10.2000р. № 2063-ІІІ “Про державну підтримку малого підприємництва”
Указ № 456 - Указ Президента України від 12.05.1998 р. № 456/98 “Про державну підтримку малого підприємництва”
Указ № 727 - Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99
Декрет № 13-92 - Декрет КМУ від 26.12.1992 р. № 13-92 “Про прибутковий податок з громадян”
Наказ/Інструкція № 12 - Наказ ГДПІУ від 21.04.1993 р. № 12 “Про затвердження Інструкції “Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю””
Лист № 4795 - Лист ДПАУ від 27.04.2006 р. № 4795/6/15-0416 “Про окремі питання застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності”
“Консультант бухгалтера” № 49 (433) 3 грудня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)