Польове забезпечення - це заробітна плата?
На цей час на підприємствах склалася певна практика щодо встановлення низки доплат і надбавок. Як відомо, будь-яка система оплати праці на підприємствах застосовується у поєднанні з преміальною системою та системою доплат і надбавок, що, у свою чергу, не тільки стимулює працю працівників, але й є додатковим джерелом заробітку.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат регламентуються КЗпП України, Законом про оплату праці та інших нормативних документів. Так, ст. 13 КЗпП України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін з регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування та оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо). Крім того, ст. 15 Закону про оплату праці передбачено, що підприємства можуть самостійно встановлювати форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, а також умови введення і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат у колективних договорах з обов'язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевою угодами.
Види і розміри доплат і надбавок визначаються (п. 13.6 Наказу № 23):
- у генеральній угоді (для тих доплат і надбавок, що мають міжгалузевий характер);
- у галузевих (регіональних) угодах;
- у колективних договорах підприємств і організацій.
Разом з тим, підприємство, виходячи зі своїх потреб і можливостей, може встановлювати свої розміри доплат, надбавок. Однак розміри цих доплат і надбавок можуть бути не нижче, а тільки вище розмірів, передбачених в угодах, тому що вони є мінімальними державними або галузевими (регіональними) гарантіями (п. 13.7 Наказу № 23). З вищенаведеного випливає, що на підприємстві повинні бути встановлені певний перелікта розміри доплат і надбавок, які використовуються при оплаті праці працівників. Вони можуть встановлюватися у колективному договорі, трудовому договорі з кожним конкретним працівником або наказом (розпорядженням) керівника.
Встановлення надбавок у вигляді польового забезпечення регулюється Постановою № 490, згідно з якою розміри надбавок (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, повинні бути передбачені колективним договором підприємства чи встановлені за домовленістю із замовником, але при цьому не повинні перевищувати граничні норми, встановлені законодавством.
Оскільки в чинному законодавстві України визначення поняття “роз'їзний (пересувний) характер робіт” відсутній, то в цьому питанні необхідно керуватися постановою Дєржкомпраці (СРСР) та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.1989 р. № 169/10-87 “Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов'язаних з пересувним і роз'їзним характером робіт у будівництві”, що діє в Україні згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 р. № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” (Лист Мінпраці України від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06).
У разі коли підприємство вирішило встановити надбавку до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких виконується у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер робіт, необхідно керуватися нормами Постанови № 490. При цьому перелік працівників, яким встановлюється зазначена надбавка, а також її розмір встановлюються підприємством у колективному договорі самостійно.
Чи є польове забезпечення в цій ситуації заробітною платою?
Для відповіді на поставлене питання спочатку звернемося до нормативної бази.
Згідно з положеннями Закону про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, що виконується, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Винагорода - будь-яка періодична (щомісячна, щоквартальна) чи одноразова (річна тощо) матеріальна (грошова або натуральна) виплата працюючим за показниками та умовами оцінки їх виробничої, підприємницької, торговельної чи комерційної діяльності, визначеними на підприємстві, фірмі, в організації.
Надбавки і доплати - законодавче гарантовані або нормативно обумовлені (згідно з постановами Кабінету Міністрів України угодами, договорами тощо) виплати працівникам понад їх основну заробітну плату, пов'язані з особливостями та умовами праці, а також особистими якостями працівників.
Доплати, надбавки, персональні виплати - це частина оплати праці, що забезпечує стимулювання індивідуальних результатів праці, пов'язаних з його особливостями та умовами, з урахуванням професійних або посадових обов'язків і функцій (суміщення професій та посад, тимчасові і постійні роботи і функції, підвищена інтенсивність праці та особливі її умови, освоєння нових виробництв, робіт і послуг, застосування у роботі спеціальних знань, умінь і навичок тощо).
Надбавка за пересувний характер робіт встановлюється працівникам з метою компенсації підвищених витрат, пов'язаних з частою передислокацією організації (переміщенням працівників) або відірваністю від постійного місця проживання.
Надбавка за роз'їзний характер робіт встановлюється працівникам, які виконують роботи на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розміщення організації, у зв'язку з поїздками у неробочий час від місця перебування організації (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті і назад.
Доцільність організації ведення робіт із застосуванням пересувного чи роз'їзного характеру визначається замовником і проектною організацією на підставі техніко-економічних розрахунків при розробці проектів організації будівництва та інших проектно-технологічних документів.
Додаткові витрати організації, пов'язані із застосуванням пересувного і роз'їзного характеру робіт, включаються підприємствами-замовниками і проектними організаціями у кошториси при визначенні договірної ціни на будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння і капітальний ремонт підприємств, будівель та споруд або їх черг.
Надбавка за пересувний характер робіт виплачується всім працівникам, а надбавка за роз'їзний характер робіт - тільки робочим і лінійним фахівцям, які перебувають в обліковому складі будівельних організацій.
Нагадаємо читачам, що, згідно з вищезазначеною Постановою № 169, надбавка за пересувний характер робіт обчислювалася в таких відсотках до тарифних ставок, посадових окладів (без урахування коефіцієнтів і доплат):
- у районах Крайньої Півночі та у прирівняних до них місцевостях, а також у Хабаровському та Приморському краях і в Амурській області - 40 %;
- в інших районах країни - 30%.
У випадках коли поїздки у неробочий час від місця перебування будівельної організації або збірного пункту до місця роботи на об'єкті і назад за день складають не менше трьох годин, надбавка за роз'їзний характер робіт встановлювалася у розмірі до 20 % місячної тарифної ставки (окладу), а не менше двох годин -до 15 % місячної тарифної ставки (окладу) без урахування коефіцієнтів і доплат.
Скористатися вищезазначеною методикою при нарахуванні польового забезпечення підприємства можуть і зараз з урахуванням деяких обмежень.
Таким чином, підприємство вправі самостійно визначити доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, з урахуванням діючих обмежень.
Якщо на підприємстві колективним договором визначено конкретний перелік посад і професій, робота за якими виконується у дорозі і має роз'їзний (пересувний) характер, або якщо така норма передбачена трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою), то службові поїздки таких працівників не вважаються відрядженням, їм встановлюються надбавки до тарифних ставок і посадових окладів та відшкодовуються витрати на проїзд і на найм жилого приміщення згідно з Постановою № 490.
Якщо колективним договором такий перелік посад, професій не передбачений або зазначене не обумовлено в трудовому договорі (контракті), то службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням. При цьому відшкодування витрат здійснюється згідно з вимогами Постанови № 663 (Лист № 31).
При встановленні надбавок кожне підприємство враховує не лише розмір граничних норм, але й низку інших суттєвих факторів. Не останнє місце серед цих факторів займає і фінансовий стан підприємства.
Необхідно врахувати, що граничні розміри надбавок залежать також і від місця розташування об'єктів, на яких виконуються роботи.
Якщо робота постійно виконується у дорозі або має роз'їзний характер у межах України, то граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми добових витрат, встановлені Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.
Якщо ж робота постійно виконуються у дорозі або має роз'їзний характер за межами України, то граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 відсотків граничних норм добових витрат, встановлених чинним законодавством для відряджень за кордон.
При цьому необхідно враховувати, що, згідно з п. 3 Постанови № 490, витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на найм жилого приміщення вищезазначеним працівникам відшкодовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України та за кордон.
Згідно з пп. 5.4.8 Закону про оподаткування прибутку зазначені граничні норми встановлюються в гривнях в єдиній сумі для відряджень за кордон, незалежно від країни відряджання та статусу населених пунктів, і в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.
Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково фінансуються за рахунок коштів бюджетів) затверджені Постановою № 663.
Згідно із зазначеною Постанови розмір граничних норм добових витрат на цей час складає:
- у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях) не включаються витрати на харчування: для відряджень у межах України - 25 грн, для відряджень за кордон - 280 грн;
- у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (мотелях) включаються витрати на:
- одноразове харчування, для відряджень у межах України - 20 грн, за кордон - 224 грн;
- дворазове харчування, для відряджень у межах України - 15 грн, за кордон - 154 грн;
- триразове харчування, для відряджень у межах України -10 грн, за кордон - 98 грн.
Отже, при виконанні зазначених робіт за кордоном надбавки (польове забезпечення) за роз'їзний характер робіт не повинні перевищувати, відповідно, залежно від включення чи не включення витрат на харчування до рахунків на оплату вартості проживання працівника у готелях (мотелях):
- 224 грн (280 грн х 0,8) - при не включенні до рахунків витрат на харчування;
- 179 грн 20 коп. (224 грн х 0,8) - при включенні до рахунків витрат на одноразове харчування;
- 123 грн 20 коп. (154 грн х 0,8) - при включенні до рахунків витрат на дворазове харчування;
- 78 грн 40 коп. (98 грн х 0,8) - при включенні до рахунків витрат на триразове харчування.
Об'єктом для нарахування страхових внесків є суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці. Нормативним документом, який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні страхових внесків, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Наказом № 5. Згідно з п. 3.16 зазначеної Інструкції надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних та будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно виконуються у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, які не включаються до фонду оплати праці.
У зв'язку з тим, що ці виплати не є витратами на оплату праці і не визначені як об'єкт для розрахунку страхових платежів, внески до соціальних фондів ні нараховувати на польове забезпечення, ні утримувати з нього не потрібно.
Далі розглянемо порядок оподаткування надбавок за роз'їзний характер роботи податком з доходів фізосіб. Остаточний перелік доходів, що не включається до загального оподатковуваного доходу платника податку, наведено у п. 4.3 Закону № 889. Суми польового забезпечення у п. 4.3 зазначеного Закону окремо не зазначені. Разом з тим, згідно з п. 4.2 цього Закону, до складу місячного оподатковуваного доходу найманого працівника включаються доходи, отримані у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди відповідно до трудового або цивільно-правового договору. При цьому для цілей оподаткування під терміном “заробітна плата” розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із Законом № 889. Одночасно п. 3.5 Закону № 889 визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
При цьому слід зазначити, що, згідно з пп. 4.3.2 Закону № 889, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 зазначеного Закону.
Отже, з метою оподаткування з доходів фізосіб надбавки (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно виконується у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами чи за узгодженням із замовником, включаються до складу заробітної плати та оподатковуються у її складі, згідно з пп. 4.2.1 Закону № 889, за ставкою, встановленою п. 7.1 зазначеного Закону, тобто 15 % у 2007 році.
Враховуючи вищенаведене, лише за умови визначення в колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких виконується у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, як відрядження, з належним їх оформленням, згідно з вимогами Постанови № 663 та Наказу № 59 (з виконанням положень п. 9.10 Закону № 889), суми коштів, отриманих платником податку на відрядження, не є об'єктом оподаткування з доходів фізосіб на підставах, встановлених пп. 4.3.2 Закону № 889. Тобто не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку і не підлягають відображенню у його річній податковій декларації. Аналогічна думка викладена в Листах № 4639 та № 4890.
Список використаних нормативно-правових актів
КЗпП України- Кодекс законів про працю України
Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”
Закон № 889 - Закон України від 22.05.2003 p. № 889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб”
Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР
Постанова № 490 - Постанова КМУ від 31.03.1999р. № 490 “Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно виконується у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер”
Постанова № 663 - Постанова КМУ від 23.04.1999 р. № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”
Постанова № 169 - Постанова Держкомпраці СРСР від 01.06.1989 р. № 169/10-87 “Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов'язаних з пересувним та роз'їзним характером робіт у будівництві”
Наказ № 59 - Наказ Мінфіну України від 13.03.1998р. № 59 “Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон”
Наказ № 5 - Наказ Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати”
Наказ № 23 - Наказ Мінпраці України від 29.01.2003 р. № 23 “Методичні рекомендації з організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій”
Лист № 31 - Лист Мінфіну України від 29.04.2005 р. № 31-03173-03-29/8103 “Про службові відрядження”
Лист № 4639 - Лист ДПАУ від 14.05.2007 р. № 4639/6/17-0716 “Щодо оподаткування надбавок за роз'їзний характер роботи”
Лист № 4890 - Лист ДПАУ від 21.05.2007 р. № 4890/6/17-0716 “Щодо обкладання ПДФО надбавок (доплат) до посадових окладів працівників за роботу в польових умовах”
“Консультант бухгалтера” № 52 (436) 24 грудня 2007 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)