ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
31.05.2007
Справа N 2-1526(N 22-1511/2006)
Про визнання рішень недійсними
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.08.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Кота О.В.
суддів: Владимиренко С.В., Самусенко С.С.
розглянув касаційну скаргу О.Є.О.
на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22.12.2006 р. у справі N 22-1511/2006
у справі N 2-1526 Хустського районного суду
за позовом О.Є.О.
до Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів"
третя особа: Приватне підприємство "Авіцена"
про визнання рішень недійсними
за участю представників:
24.05.2007 р. 31.05.2007 р.
- позивача: Терещенко Ю.В. Терещенко Ю.В.
(дов. N 1064 від (дов. N 1064 від
17.05.2007 р.); 17.05.2007 р.);
- відповідача: не з'явились; не з'явились;
- третьої особи: Фартушок І.І. не з'явились;
(дов. б/н від 08.09.2006 р.)
встановив:
У серпні 2006 року О.Є.О. звернувся до Хустського районного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" про визнання недійсними та скасування рішень, прийнятих на загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" 20.05.2003 р. (протокол N 2 від 20.05.2003 р.), про визнання недійсними та скасування рішень, прийнятих на засіданнях правління Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" від 18.03.2004 р. (протокол N 3 від 18.03.2004 р.), 09.01.2004 р. (протокол N 2 від 09.01.2004 р.) з підстав порушення порядку скликання та проведення зазначених зборів, про визнання недійсними та скасування рішень, прийнятих на засіданні спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" про надання згоди на продаж майна.
Позивач в обґрунтування позовних вимог послався на те, що при прийнятті оскаржуваних рішень були припущені чисельні порушення вимог законодавства України при скликанні та проведенні загальних зборів акціонерів 20.05.2003 р. щодо повідомлення держателів акцій про проведення загальних зборів акціонерів та прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного, що зумовило прийняття похідних рішень про погодження продажу майна відповідача спостережною радою та правлінням 09.01.2004 р. та 18.03.2004 р.
Рішенням Хустського районного суду від 15.08.2006 р. у справі N 2-1526 (суддя Довжанин М.М.) позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів", зазначених в п.6 протоколу N 2 від 20.05.2003 р. щодо продажу майна товариства; визнано недійсним та скасовано рішення правління Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів", зазначені в протоколах N 2 від 09.01.2004 р. та N 3 від 18.03.2004 р., прийняті на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.05.2003 р. щодо продажу майна товариства; визнано недійним та скасовано рішення Спостережної Ради Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" про надання згоди на продаж майна; стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" на користь О.Є.О. судові витрати у сумі 8,5 грн.
Рішення районного суду мотивоване тим, що на загальних зборах акціонерів Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" 20.05.2003 р. було прийняте рішення про продаж майна відповідача при розгляді питання "Різне", що зумовило порушення права позивача на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборів, передбаченого ч. 1 ст. 43 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та права на внесення позивачем своїх пропозицій щодо порядку денного за 30 днів до скликання зборів, передбаченого ч. 2 ст. 43 названого закону.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22.12.2006 р. у справі N 22-1511/2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Павліченка С.В., суддів Мацунича М.В., Куштана Б.П.) рішення Хустського районного суду від 15.08.2006 р. скасовано, в задоволенні позову О.Є.О. до Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" про визнання недійсним рішень відмовлено.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області мотивовано тим, що О.Є.О. став власником частини акцій ЗАТ "Хустський завод залізобетонних виробів" у лютому 2006 року, тобто на момент набуття ним права власності на частину акцій, товариство вже не володіло майном, проданим на підставі рішення загальних зборів від 20.05.2003 р., внаслідок чого висновок суду про порушення прав позивача, зокрема: знецінення його акцій оскарженими рішеннями не можна вважати обґрунтованими, оскільки позивач набув корпоративні права в товаристві лише щодо майна товариства, яке останнє мало станом на лютий 2006 р.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, О.Є.О. звернувся до Верховного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області у справі N 2-1526 від 12.12.2006 р., яким було скасовано рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15.08.2006 р. у справі N 2-1526.
29.12.2006 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" від 15.12.2006 р. N 483-V.
Відповідно до п. 5, п. 6 Прикінцевих положень названого Закону після набрання чинності цим Законом касаційні скарги (подання) на судові рішення у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Касаційні скарги (подання) на рішення судів у справах, передбачених пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону, що подані до набрання чинності цим Законом, по яких провадження не порушено (не відкрито) Верховним Судом України чи Вищим адміністративним судом України, передаються для розгляду Вищому господарському суду України.
На виконання вказаних норм законодавства України Верховний Суд України листом від 13.03.2007 р. N 6-4574 ск 07 надіслав касаційну скаргу О.Є.О. по вказаній цивільній справі до Вищого господарського суду України.
Закрите акціонерне товариство "Хустський завод залізобетонних виробів" скористалося правом, наданим ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ), та надало заперечення на касаційну скаргу позивача із зазначенням про заперечення щодо задоволення касаційної скарги та з проханням розглядати справу без участі представників Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів".
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та третьої особи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постановлені у справі судові акти зазначеним вимогам не відповідають, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Хустським районним судом встановлено, що 20.05.2003 р. проведено загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів", на яких були прийняті рішення з різних питань порядку денного, в т.ч. з питання денного N 6 з формулюванням "Різне", під яким акціонерам було запропоновано проголосувати за продаж майна товариства.
На підставі рішень, прийнятих 20.05.2003 р. загальними зборами акціонерів відповідача, зафіксованих в протоколі загальних зборів N 2, інші органи відповідача в особі спостережної ради та правління прийняли похідні від рішень загальних зборів рішення про погодження продажу майна товариства, а саме: спостережна рада прийняла рішення про надання правлінню згоди на продаж майна відповідача.
Правління відповідача 09.01.2004 р. прийняло рішення про оцінку майна товариства, яке підлягало продажу, що зафіксовано в протоколі N 2, а 18.03.2004 р. - про затвердження експертної оцінки та проектів попереднього договору та договору купівлі-продажу нерухомого майна товариства, що зафіксовано в протоколі N 3.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що внаслідок голосування по питанню про продаж майна товариства, було порушено права та інтереси позивача, так як за рахунок використання цього майна товариство (відповідач) здійснювало свою господарську діяльність та сплачувало дивіденди акціонерам, а рішення про продаж майна призвело до знецінення акцій.
Скасовуючи рішення Хустського районного суду, апеляційний суд Закарпатської області зазначив, що О.Є.О. став власником частини акцій Закритого акціонерного товариства "Хустський завод залізобетонних виробів" у лютому 2006 р., тобто на момент набуття ним права власності на частину акцій, товариство вже не володіло майном, проданим на підставі рішення загальних зборів від 20.05.2003 р.
Однак наведені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.
Згідно п. 2-4 ст. 4 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" ( 710/97-ВР ) форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача. Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Відповідно до ст. 5 названого Закону ( 710/97-ВР ) іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.
Згідно з п. 4 ст. 9 цього Закону ( 710/97-ВР ) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери.
До випуску сертифікатів цінних паперів та передачі їх власникам, визначеним способом, право власності на цінні папери підтверджується договорами на придбання цінних паперів та тимчасовими свідоцтвами, виданими особам, які підписалися на цінні папери (п. 6.4. Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 1998 р. N 60 (яке втратило чинність на підставі Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку N 1000 від 17.10.2006 р.).
З цими нормами Закону ( 710/97-ВР ) кореспондуються положення Указу Президента України "Про облік прав власності на іменні цінні папери та депозитарну діяльність" ( 247/94 ), рішення ДКЦПФР "Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів" від 26.05.1998 р. N 60, згідно з якими облік прав власності на іменні цінні папери здійснюється в системі реєстру власників іменних цінних паперів у паперовій та/або безпаперовій формі.
Власник іменних цінних паперів визначається на підставі:
- пред'явлення іменного цінного паперу (сертифіката) - при паперовій формі випуску іменних цінних паперів;
- запису в системі реєстру власників іменних цінних паперів - при безпаперовій формі.
Реєстр власників іменних цінних паперів - це перелік за станом на певну дату власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів та іменних цінних паперів, які обліковуються на їх особових рахунках, що є складовою частиною системи реєстру та дає змогу ідентифікувати цих власників, кількість, номінальну вартість та вид належних їм іменних цінних паперів. Дані до реєстру вносяться на підставі документів, що відповідно до законодавства України їх підтверджують.
Відповідно до п. 7.18 "Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів", ведення реєстрів власників, внесення у систему реєстру записів про перехід права власності на іменні цінні папери за рішенням суду здійснюється реєстроутримувачем на підставі подання таких документів: копії або виписки з вироку суду (у кримінальних справах), або з рішення суду (у господарських або цивільних справах), яка засвідчена підписом судді та печаткою суду; сертифікату цінних паперів.
Апеляційний суд, зазначивши, що позивач став власником частини акцій відповідача, який знаходиться у с. Рокосово Хустського району, Закарпатської області у лютому 2006 р. (а.с.16), не навів переконливих мотивів та документальних обґрунтувань цим твердженням, обмежився лише посиланням на витяг від 25.07.2006 р., виданий Жолудь Л.Ю. - відповідальною особою реєстратора ТОВ "Ясени", тоді як цей витяг не містить інформації щодо дати та підстави придбання позивачем акцій відповідача, а районний суд взагалі не вказав нічого про набуття позивачем права власності на частину акцій відповідача.
Крім того, суди попередніх інстанцій не з'ясували всупереч наведених приписів законодавчих та нормативних актів в якій формі випущені акції відповідача - в документарній чи бездокументарній (паперовій чи безпаперовій) та відповідно не з'ясували особи-реєстратора, з яким укладений договір на ведення реєстру власників іменних цінних паперів чи особи-зберігача, з яким укладений договір про відкриття рахунку в цінних паперах, а також наявності у позивача документів, на підставі яких переходить право власності на відповідні іменні цінні папери без витребування цих документів.
Суди попередніх інстанцій не з'ясували, коли і на підставі якої цивільно-правової угоди, позивач став власником акцій відповідача, не надали їм належної правової оцінки з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Крім того, судами при розгляді справи по суті не було вирішено питання щодо залучення до участі у справі у певному процесуальному статусі учасника судового процесу - реєстратора ТОВ "Ясени", який видав вищезазначений витяг від 25.07.2006 р., не з'ясовано наявність у цього реєстратора відповідних повноважень на здійснення реєстрації акцій товариства, а також щодо залучення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в особі її територіального органу, завданням якої у відповідності до приписів ст. 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) є здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.
Згідно ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга О.Є.О. підлягає задоволенню частково, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22.12.2006 р. у справі N 22-1511/2006 та рішення Хустського районного суду від 15.08.2006 р. у справі N 2-1526 - скасуванню, а справа N 2-1526(N 22-1511/2006) - направленню на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі у певному процесуальному статусі учасника судового процесу - реєстратора ТОВ "Ясени", Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку в особі її територіального органу, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Згідно з ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, 111-10 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
1. Касаційну скаргу О.Є.О. задовольнити частково.
2. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22.12.2006 р. у справі N 22-1511/2006 та рішення Хустського районного суду від 15.08.2006 р. у справі N 2-1526 скасувати.
3. Справу N 2-1526(N 22-1511/2006) передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Головуючий О.Кот
Судді С.Владимиренко
С.Самусенко