Чи проводять обов’язкові
профілактичні щеплення працівникам?
Держсанепідемслужба вважає, що вона має право вимагати від працівників будь-яких професій підтвердження проведення обов’язкових профілактичних щеплень. Але в Україні взагалі немає категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим.
У листі від 28.09.2007 р. № 03.2/1983 “Щодо необхідності проходження медоглядів та проведення щеплень працівникам непродовольчих магазинів” Держсанепідемслужба з посиланням на ст. 26 Закону України від 24.02.94 р. № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (далі – Закон) стверджує, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов’язковими.
І, мовляв, представники Держсанепідемслужби мають право вимагати від працівників будь-яких професій підтвердження проведення таких щеплень, в тому числі і від продавців непродовольчих товарів. А у разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Держсанепідемслужба перебільшує неможливість праці через відсутність обов’язкових профілактичних щеплень. По-перше, Держсанепідемслужба помилилася із посиланням на ст. 26 Закону України від 24.02.94 р. № 4004-XII “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Насправді про профілактичні щеплення йдеться у ст. 27, яка і має назву “Профілактичні щеплення”, і цитує вона у листі саме її, а в ст. 26 Закону говориться про обов’язкові медичні огляди.
По-друге, ст. 27 зацитовано неправильно і не повністю щодо згаданого питання. Наприклад, Держсанепідемслужба підкреслює, ніби вона має право вимагати від працівників будь-яких професій підтвердження проведення щеплень. У Законі роз’яснюється інакше: обов’язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються (частина третя ст. 27 Закону). Як відомо, “окремі” - це не “будь-які”.
По-третє, і це головне, у частині третій ст. 27 говориться, що групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я. Звідси знову випливає думка, що не всім категоріям працівників слід мати обов’язкові профілактичні щеплення.
Наказом Міністерства охорони здоров’я від 03.02.2006 р. № 48 “Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів” (зареєстровано у Мін’юсті України 02.06.2006 р. за № 665/12539) затверджено Календар профілактичних щеплень в Україні, який взагалі не містить категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим. Там для дорослих є рекомендовані щеплення (розділ 4). Розділ 3 називається “Щеплення, які проводяться на ендемічних і ензоотичних територіях та за епідемічними показами”, розділ 2 - “Щеплення за станом здоров’я” і розділ 1 - “Щеплення за віком”.
Про проведення обов’язкових щеплень категоріям працівників мовчить і Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затверджене цим наказом.
Таким чином, нині в Україні немає категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов’язковим. Отже, нікого і лякати відлученням від роботи.7