ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24 жовтня 2006 року
м. Київ
Про застосування фінансових санкцій
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., Ж., М., М., С., Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області до про застосування фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін, –
встановила:
У листопаді 2004 року Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області звернулася з позовом до Кіровоградської міської санітарно-епідеміологічної станції про застосування фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін, посилаючись на безпідставне отримання санітарно-епідеміологічною станцією виручки внаслідок неправомірного надання за плату послуг з проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді працівників декретованих професій.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 9 грудня 2005 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005 року, позовні вимоги задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року зазначені судові рішення скасовані, у задоволенні позовних вимог – відмовлено.
У скарзі про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року Державна інспекція з контролю за цінами в Кіровоградській області посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”. Зокрема, вказується, що суд касаційної інстанції в одному випадку дійшов висновку про можливість надання санітарно-епідеміологічною станцією послуг з проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді працівників декретованих професій за плату і такі дії не можна вважати такими, що порушують державну дисципліну цін, а в іншому випадку вказав, що можливість надання таких послуг не передбачена наведеною нормою права та Переліком робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2002 року № 1544.
Вирішуючи питання про правильність застосування судами касаційної інстанції статті 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить з наступного.
Стаття 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” визначає джерела фінансового та майнового забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби. Передбачає можливість виконання робіт та надання послуг за плату і встановлює перелік таких робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. При цьому вказуються конкретні види робіт та послуг, які виконуються за плату та надається право Кабінету Міністрів України визначити перелік інших платних видів робіт і послуг.
Кабінет Міністрів України Постановою від 15 жовтня 2002 року № 1544 затвердив Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату. Вказаний перелік є вичерпним і, до внесення змін, не містив в собі послуг з проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді працівників декретованих професій.
Зміни до Переліку у частині доповнення його зазначеними послугами внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 662.
Суд касаційної інстанції наведених положень законодавства не врахував, вказуючи у своєму рішенні про можливість санепідемстанції як органу санітарно-епідеміологічної служби виступати суб’єктом надання послуг, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 року № 1138.
Суд касаційної інстанції, пославшись у рішенні на те, що надання органами санітарно-епідеміологічної служби послуг, які не передбачені нормативно-правовими актами, не є питанням ціноутворення, не врахував положення Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України № 298/519 від 3 грудня 2001 року. Зокрема, у пункті 1.4 цієї Інструкції зазначено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є застосування цін (тарифів) за види послуг (робіт), які не передбачені нормативно-правовими актами.
Крім того кошти, отримані від виконання робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, повинні бути перераховані закладами санітарно-епідеміологічної служби до спеціального фонду державного бюджету, з якого здійснюється фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а не використані на власні потреби суб’єктом надання послуг.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, –
постановила:
Скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 20 вересня 2005 року скасувати, скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді