ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26 грудня 2006 року
м. Київ
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., С., Т.,
при секретарі: Ж.,
за участю представника позивача - гр. К,
та представника відповідача - гр. У,
розглянувши в порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Спліт-Центр" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - встановила:
У вересні 2005 року ТОВ "Спліт-Центр" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2005 року N 984/15-06/31169635/1216/10, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з доплати за торгові патенти з надання послуг у сфері грального бізнесу у сумі 72734,26 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 29 вересня 2005 року, залишеним без зміни Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 22 грудня 2005 року, в задоволенні позову відмовив. Суд обґрунтував рішення тим, що підвищення вартості торгового патенту з надання послуг у сфері грального бізнесу на рік, введене Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (далі - Закон України N 1160-14), не поширюється лише на платників, які здійснили оплату наперед за весь п’ятирічний строк дії патенту. Здійснюючи поквартальну оплату вартості патенту, підприємці, у тому числі й позивач, мали враховувати вартість, встановлену на цей рік у збільшеному Законом України N 1160-14 розмірі.
Вищий адміністративний суд України постановою від 25 травня 2006 року рішення судів першої та апеляційної інстанції скасував, та постановив нове рішення, яким позов задовольнив. Суд касаційної інстанції виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що Закон України N 1160-14 та відповідні зміни до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (далі - Закон України N 98/96-ВР), якими збільшено вартість торгового патенту на 2004 рік, на час внесення позивачем оплати за І квартал 2004 року не набрали чинності, тому не мали враховуватися у цьому випадку.
У скарзі про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами ДПІ, посилаючись на неоднакове та неправильне застосування судом касаційної інстанції положень частин третьої, п’ятої статті 5 Закону України N 98/96-ВР, просить рішення касаційного суду скасувати і залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Скарга ДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 5 Закону України N 98/96-ВР патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.
Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу частиною третьою статті 5 Закону України N 98/96-ВР встановлюється у фіксованому розмірі (за рік).
Оплата вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа місяця, що передує звітному кварталу.
Статтею 57 Закону України N 1160-14 збільшено на 2004 рік вартість торгового патенту на надання послуг у сфері грального бізнесу. Встановлені частиною третьою статті 5 Закону України N 98/96-ВР розміри вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу змінено, зокрема для використання грального столу з кільцем рулетки цифри "64000" змінено на "128000" (128000,00 грн. на рік, 32000,00 грн. на квартал), для використання інших гральних столів, крім столів для більярду, "48000" змінено на ""96000" (96000,00 грн. на рік 24000,00 грн. на квартал) за кожний стіл. Закон України N 1160-14 введено в дію з 1 січня 2004 року.
Наведені норми цих законів не визнані неконституційними.
Відповідно до статті 75 Конституції Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій помилково обґрунтували свої висновки неможливістю застосування ставок, встановлених бюджетним законом на бюджетний рік, та Законом N 98/96-ВР, посилаючись на неузгодженість таких змін із загальними принципами оподаткування, встановленими Законом України "Про систему оподаткування" (далі - Закон України N 1251-12) та Бюджетним кодексом України.
Згадані суди порушили правила застосування норм матеріального права. Перевагу надано Закону України N 1251-12 та Бюджетному кодексу, які у спірних правовідносинах є загальними. Перевагу ж мають спеціальні закони. Такими за наведених обставин є Закон України N 98/96-ВР та Закон України N 1160-14.
Відповідно до абзацу третього частини п’ятої статті 5 Закону України N 98/96-ВР попередня оплата вартості торгового патенту за весь термін дії торгового патенту звільняє від обов’язків додаткового внесення вартості торгового патенту в разі, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується його вартість.
Оскільки судами встановлено, що позивач не сплачував вартість патентів за весь строк їх дії, висновок Вищого адміністративного суду про обов’язковість щоквартальної сплати за ставками, встановленими бюджетними законами, відповідає вимогам чинного законодавства.
У той же час судами встановлено, що позивач у грудні 2003 року оплатив вартість торгових патентів за перший квартал 2004 року за ставкою, дійсною на час оплати. Сума оплати торгових патентів за І квартал 2004 року стала предметом спору в цій справі.
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності згідно з пунктом 19 частини першої статті 14 Закону України N 1251-12 належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України N 1251-12 обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням чи списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, зі вчасною оплатою позивачем у грудні 2003 року вартості торгових патентів за І квартал 2004 року у розмірі, встановленому чинним на той час законодавством, його обов’язок по сплаті даного платежу було припинено, і подальше донарахування податковим органом сум до сплати за вказаним платежем було безпідставним.
Наведені обставини свідчать про правильність застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, тому скарга ДПІ залишається без задоволення, а постанова Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року - без зміни.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, - постановила:
У скарзі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити.
Постанову Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2006 року залишити без зміни.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді