ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
28 листопада 2006 року
м. Київ
Про визнання недійсним
податкового повідомлення
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Т.,
Суддів: Г., Ж., М., С.,
при секретарі судового засідання: Ж.,
за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмацький гранітний кар’єр” – гр. Г; представників Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової адміністрації України – гр. З та гр. В,
розглянувши в судовому засіданні в порядку провадження за винятковими обставинами справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Токмацький гранітний кар’єр” (далі – ТОВ “Токмацький гранітний кар’єр”) до Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі – Токмацька ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, –
встановила:
У травні 2005 року ТОВ “Токмацький гранітний кар’єр” звернулось до суду з позовом до Токмацької ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 3 грудня 2004 року № 0002951501/13493/15, яким позивачу донараховано плату за використання надр місцевого значення у розмірі 131269,00 грн. на підставі статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” та зобов’язано сплатити штраф у розмірі 6563,45 грн.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 8 липня 2005 року в задоволенні позову відмовив.
Запорізький апеляційний господарський суд постановою від 17 листопада 2005 року, залишеною без зміни ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2006 року, рішення суду першої інстанції скасував й постановив нове рішення, яким позов задоволено: податкове повідомлення рішення Токмацької ОДПІ від 3 грудня 2004 року № 0002951501/13493/15 визнано недійсним.
У скарзі про перегляд зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами Токмацька ОДПІ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, просить рішення апеляційного та касаційного судів скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скарга Токмацької ОДПІ підлягає задоволенню з таких підстав.
Запорізький апеляційний господарський суд, з висновками якого погодився Вищий адміністративний суд України, скасував рішення суду першої інстанції й задовольнив позов ТОВ “Токмацький гранітний кар’єр” з тих мотивів, що плата за користування надрами для видобування корисних копалин є збором за спеціальне використання природних ресурсів і відноситься до загальнообов’язкових податків і зборів, ставки й механізм їх справляння не можуть встановлюватися іншими законами, крім законів про оподаткування.
Виходячи з наведеного, апеляційний і касаційний суди дійшли висновку, що положення статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” від 27 листопада 2003 року, яким запроваджено нові базові нормативи плати за користування надрами у 2004 році, не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Згідно зі статтею 28 Кодексу України “Про надра” користування надрами є платним. Плата за користування ними здійснюється у вигляді:
1) платежів за користування надрами;
2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
3) збору за видачу спеціальних дозволів;
4) акцизного збору.
Статтями 29 – 32 цього Закону визначені умови звільнення від плати за користування надрами, порядок справляння платежів за користування ними, а також розділ платежів та форми внесення плати за користування надрами
Зокрема, згідно з положеннями статті 30 цього Кодексу нормативи плати за користування надрами та порядок їх справляння встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, питання справляння плати за користування надрами врегульовані нормами Кодексу України “Про надра”, а не податковим законодавством. Тому норми податкового законодавства щодо встановлення розмірів цієї плати до спірних правовідносин застосуватися не можуть.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014 “Про затвердження базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин та Порядку справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин” затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядок справляння плати за це, а Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 427 “Про застосування коефіцієнта до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного” установлено, що на період з 1 квітня 2003 року до 1 січня 2005 року до базового нормативу плати за користування надрами для видобування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3.
Статтею 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, введеним у дію 1 січня 2004 року, встановлено, що у 2004 році запроваджуються нові базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин згідно з додатком № 9, який дорівнює 2,0 грн./куб. м.
Відповідно до статті 4 Бюджетного кодексу України нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є:
– Конституція України;
– Бюджетний кодекс України;
– Закон про Державний бюджет України;
– інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини;
– нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України, передбачених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті.
При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Закон України ”Про Державний бюджет України на 2004 рік” має пріоритетне значення стосовно нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України. Оскільки положення Постанов Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 1014 та від 31 березня 2003 року № 427 суперечать статті 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, до якої згідно з додатком № 9 запроваджені інші базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, з 1 січня 2004 року на час дії згаданого Закону мають застосовуватися базові нормативи плати, встановлені цим Законом, а не зазначеними постановами Кабінету Міністрів України.
На підставі викладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов правильного висновку про необхідність застосування з 1 січня 2004 року нових базових нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин, запроваджених статтею 6 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, а суд апеляційної інстанції, з висновками якого помилково погодився касаційний суд, неправильно застосував норми матеріального права і безпідставно скасував правильне рішення суду першої інстанції.
Посилання судів апеляційної та касаційної інстанції на те, що при прийнятті Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” у частині збільшення плати за користування надрами для видобування корисних копалин законодавець порушив вимоги частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України про те, що закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, мають бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому, а в іншому разі норми таких законів застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим, є помилковим, оскільки згадана норма Бюджетного кодексу застосовується не до Закону України “Про Державний бюджет України”, а до інших законів, які впливають на формування доходної та (або) видаткової частини діючого Закону України “Про Державний бюджет України”.
За таких обставин постанова апеляційного суду та ухвала Вищого адміністративного суду України підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, –
постановила:
Скаргу Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17 листопада 2005року скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 8 липня 2005 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді