ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 березня 2007 року
м. Київ
Справа № К-22035/06
( Ухвалу скасовано на підставі
Постанови Верховного Суду України
від 9 жовтня 2007 року )
Про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: М.,
Суддів: Б., К., Р., Ф.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ДПІ в Кіровському районі АР Крим (яка є правонаступницею Феодосійської МДПІ АР Крим) на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 у справі № 2-5/1740-2006А за позовом КП “Кримське кар’єроуправління” до Феодосійської МДПІ АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, –
встановив:
У вересні 2005 року КП “Кримське кар’єроуправління” звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000762301/2/0 від 12.08.2005.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2006, залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Феодосійської МДПІ АР Крим № 0000762301/2/0 від 12.08.2005.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.
При цьому в скарзі позивач посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки КП “Кримське кар’єроуправління” на предмет правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум місцевих ресурсних та неподаткових платежів за період з 01.10.2003 по 31.03.2005 складено акт № 2281/23-01/05420155 від 11.08.2005 в якому вказано на заниження суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розрахунках наданих до податкової інспекції.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762301/2/0 від 12.08.2005, за яким позивачу визначено податкове зобов’язання в розмірі 41610,52 грн., у тому числі 28765,80 грн. основного платежу та 12844,72 грн. фінансових санкцій.
Відповідно до ч. 2, ч. 6 ст. 30 Кодексу України про надра платежі за видобування корисних копалин визначаються з урахуванням геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації, норми плати за користування надрами та порядок їх справляння встановлюються Кабінетом міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1014 від 12.09.1997 затверджені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин та порядок справляння цієї плати.
Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що за період з 01.04.2003 по 01.01.2005 до базового нормативу плати за користування каменю будівельного застосовується коефіцієнт 0,3, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 427 від 31.03.2003.
Законом України “Про державний бюджет України на 2004 рік” був встановлений норматив плати за користування надрами для видобування корисних копалин – будівельного каменю у розмірі 2,00 грн. за м3.
Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2004 рік” був встановлений норматив плати, а сам порядок справляння плати не змінювався, і ,як наслідок, позивач обчислював своє податкове зобов’язання належним чином.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ухвалила:
Касаційну скаргу ДПІ в Кіровському районі АР Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді