Понадлімітна електрика та валові витрати
ДПАУ вважає, що понадлімітна вартість електроенергії не підлягає включенню до складу валових витрат платників податку – споживачів електричної енергії.
Частиною п’ятою ст. 26 Закону України від 16.10.97 р. № 575/97-ВР “Про електроенергетику” встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у разі споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
А згідно з Узагальнюючим податковим роз’ясненням щодо застосування підпункту 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку на прибуток – споживачами електричної енергії, затвердженим наказом ДПАУ від 11.12.2007 р. № 696, ця частина підвищеної плати за обсяги перевищення договірних величин споживання електричної енергії як штрафна санкція не підлягає включенню до складу валових витрат платників податку – споживачів електричної енергії. ДПАУ стверджує, що підвищена вартість електроенергії – штрафна санкція, а тому не відноситься до валових витрат. Відповідно до пп. 5.3.5 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.
Але “штраф” за понадлімітне використання електрики встановлено не договором чи рішенням відповідних державних органів або суду, а безпосередньо Законом “Про електроенергетику”.
Крім того ДПАУ на власний розсуд вирішила, що подвійна вартість електрики є штрафною санкцією. Мовляв, це відповідає поняттю “господарські санкції”, визначеному частиною першою ст. 217 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Але в жодному Законі не сказано, що підвищена вартість електрики – це саме господарська санкція, а не якась інша. До того ж підвищена вартість електрики не відповідає визначенню штрафної санкції в Господарському кодексі. Адже у частині другій ст. 217 Господарського кодексу говориться, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. А згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Підвищена плата за електрику, на думку ДПАУ, відповідає штрафу. Хоча насправді споживач просто купує понадлімітну електрику за подвійну ціну, а не сплачує штраф. Крім того, у Законі про електроенергетику не говориться, що це штраф, хоча і вважається санкцією.
Електрика як енергетичний ресурс у сучасних умовах вимагає економії, а тому у разі її підвищеного споживання створюється дисбаланс енергетичної системи, вимагається додаткове увімкнення енергоблоків тощо. Постачальники готові постачати її за подвійну ціну. Це те саме, що й підвищені тарифи за термінову доставку, підвищена вартість слів у терміновій телеграмі, нічні націнки тощо. Але ми ж не називаємо це штрафом! Штраф – це окремий платіж за порушення, а тут окремого платежу немає, є єдиний платіж у вигляді подвійної ціни.
Якщо визнати думку ДПАУ, то у нас або понадлімітна електрика безкоштовна і є штраф у розмірі її подвійної вартості за звичайних умов, або на плату за понадлімітну електроенергію накладається штраф у розмірі її вартості. Саме останню позицію нав’язує ДПАУ, поділяючи вартість плати за понаддоговірне споживання на дві частини: перша – плата, яка включається до складу валових витрат, друга – штраф, який до валових витрат не включається.
Абсурдність цього твердження виявляється ще й тоді, коли ДПАУ говорить про нарахування ПДВ на двократну вартість електроенергії, забуваючи, що це штраф, і зобов’язання чомусь виникають на загальну вартість. При цьому у листі від 05.11.2007 р. № 22506/7/16-1517-07 ДПАУ зазначає, що і право на податковий кредит у споживача електроенергії виникає на повну суму сплаченого (нарахованого) ПДВ за умови дотримання інших вимог Закону про ПДВ. От так просто: без повних валових витрат, зате з цілковитим податковим кредитом.
Нагадаємо, що наведена думка ДПАУ не є новиною, вона вже лунала у роз’ясненні, затвердженому наказом від 12.07.2002 р. № 330 “Щодо затвердження податкового роз’яснення”.