ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
30.10.2007 N 8/51
Про визнання нечинним наказу
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі колегії суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Келеберда В.І., Вовк П.В. при секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Дніпропетровської обласної громадської організації "Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регулярної політики" до Міністерство юстиції України про визнання нечинним наказу N 186/5 від 17.04.2007 р. (за участю представників сторін: від позивача - (...), від відповідача - (...)), встановив:
Позовні вимоги заявлено про визнання нечинним наказу N 186/5 від 17.04.2007 року "Про затвердження змін до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" та Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ без відповідних повноважень, з перевищенням своєї компетенції та не мав права визначати вимоги до робочих місць приватних нотаріусів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ було прийнято ним в межах повноважень, встановлених законами України.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Міністерство юстиції України видало наказ N 186/5 від 17.04.2007 р. "Про затвердження змін до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" та Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням.
Спірне Положення встановило нові вимоги до робочого місця приватного нотаріуса, регламентує порядок проведення перевірок дотримання цих вимог та передбачає застосування санкцій до приватних нотаріусів у вигляді тимчасового зупинення їх діяльності.
Позивач в процесі розгляду справи просив суд не приймати до уваги його доводи викладені в позовні заяві про те, що спірний наказ було прийнято відповідачем з перевищенням наданої йому компетенції, вважає, що спірний наказ відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 р. N 1160-IV, є регуляторним актом, оскільки цей нормативно-правовий акт спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між органами державної влади та суб'єктами господарювання (приватними нотаріусами).
Позивач відповідно до доданих до матеріалів справи змін та доповнень до адміністративного позову N 1 обґрунтовуючи свої позовні вимоги, стверджує, що відповідачем були порушені норми Конституції України ( 254к/96-ВР ), а саме ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також п. 14 ст. 92 Конституції України, організація і діяльність нотаріату визначається виключно Законами України.
Позивач також стверджує, що відповідач прийнявши спірний акт порушив його права та охоронювані законом інтереси, а саме у зв'язку з прийняттям наказу N 186/5 від 17.04.2007 р. "Про затвердження змін до Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням" та Положення про вимоги до робочого місця (нотаріальної контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням позивач не може скористатися договором про надання нотаріальних послуг, що був укладений ним 30.05.2007 р. з приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (...), з наступних підстав.
Спірне Положення встановило нові вимоги до робочого місця приватного нотаріуса, регламентувало порядок проведення перевірок дотримання цих вимог та передбачило застосування санкцій до приватних нотаріусів у вигляді тимчасового зупинення їх діяльності, а оскільки у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу (...) робоче місце не відповідає цим новим вимогам, його діяльність як приватного нотаріуса на виконання наказу Міністерства юстиції України N 186/5 від 17.04.2007 р. тимчасово призупинена (копії договору, відмови від виконання нотаріальних дій та наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області N 490 від 09.07.2007 р. залучені до матеріалів справи).
На підставі викладеного, позивач вважає, що він є суб'єктом правовідносин, в яких було застосовано вимоги спірного Наказу та має право на оскарження цього нормативно-правового акта.
Суд не погоджується з наведеними доводами позивача виходячи з наступного.
Ч. 2 ст. 6 Конституції України ( 254к/96-ВР ), органи законодавчої, виконавчої та судової та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і до законів України.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Реалізуючи право позивача, який вважає, що його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин порушені судом прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідно до п. 2 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2006 р. N 1577 "Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України", Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
П. 8 Положення встановлено, що Мін'юст в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), на нотаріусів, як на державних нотаріусів, та і на приватних, покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Ст. 3 вказаного Закону ( 3425-12 ) визначено, що нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим ст. 4 цього ж Закону (складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру), а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.
П. 1 Указу Президента України від 23.08.98 р. N 932/98 "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" встановлено, що вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку.
При цьому за вчинення нотаріальних дій як державними нотаріусами, так і приватними нотаріусами справляється плата, порядок сплати якої визначений ст.ст. 19 та 31 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ).
Отже, не зважаючи на те, що за вчинення нотаріальних дій приватні нотаріуси справляють плату, їх діяльність не може бути визнана як господарська.
Враховуючи, що наказ N 186/5 від 17.04.2007 р. встановлює вимоги щодо робочого місця приватних нотаріусів, які згідно чинного законодавства України не відносяться до суб'єктів підприємницької діяльності, спірний наказ не відноситься до нормативно-правових актів, які спрямовані на правове регулювання господарських відносин, не є регуляторним актом, а отже вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ( 1160-15 ) щодо порядку прийняття регуляторних актів на цей наказ не поширюються.
Щодо перевищення компетенції Міністерством юстиції України при прийнятті оскаржуваного наказу та порушення норм Конституції України ( 254к/96-ВР ), суд відзначає наступне.
П. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема щодо законності (крім конституційності) та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не вправі здійснювати оцінку конституційності (відповідності Конституції України) ( 254к/96-ВР ) оскаржуваного акта, оскільки вирішення такого питання віднесено до повноважень Конституційного Суду України.
Згідно ст. 33 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) та пп. 24 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, Мін'юст організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів до її поліпшення, контролює законність вчинення нотаріальних дій державними і приватними нотаріусами.
Відповідно до пп. 3 п. 4 вищевказаного Положення Мін'юст розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами виконавчої влади бере участь у їх підготовці.
Отже, відповідно до покладених на Міністерство юстиції України завдань та з метою реалізації положень Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ), Мін'юстом було видано наказ N 186/5 від 17.04.2007 р.
Крім того, суд вважає, що дія спірного наказу та Положення не розповсюджується на позивача, оскільки він не займається діяльністю по наданню нотаріальних послуг, до того ж позивач не позбавлений права скористатися послугами іншого нотаріуса, оскільки ст. 3 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) передбачено, що нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього ж Закону (складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру), а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.
Заборони щодо звернення позивача до інших нотаріусів за наданням відповідних послуг також не міститься в договорі про надання нотаріальних послуг від 30.05.2007 р., який укладений між позивачем та приватним нотаріусом (...), тому суд прийшов до висновку, права та охоронювані законом інтереси позивача спірним нормативно - правовим актом не порушені, приватний нотаріус (...) не позбавлений права особисто звернутися до суду з позовом про оскарження спірного акта, якщо він вважає, що наказ N 186/5 від 17.04.2007 р. є протиправним та порушує його права та охоронювані законом інтереси його як приватного нотаріуса.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відповідач прийняв оскаржуваний наказ з дотриманням вимог чинного законодавства та без перевищення меж своїх повноважень, до того ж не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Дніпропетровську обласну громадську організацію "Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регулярної політики".
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ), шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата підписання постанови: 05.11.2007 р.
Головуючий, суддя О.Є.Пилипенко
Судді: В.І.Келеберда
П.В.Вовк