ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
30 серпня 2006 року
м. Київ
Справа № К-8182/06
( Ухвалу скасовано на підставі
Постанови Верховного Суду України
від 30 жовтня 2007 року )
Про визнання недійсним рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів: Ф., Б., Г., М., Ч.,
розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області (далі – УПФУ в Іршавському районі Закарпатської області) на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2005, у справі за позовом малого спільного підприємства “Резон” (далі – МСП “Резон”) до УПФУ в Іршавському районі Закарпатської області про визнання недійсним рішення, – встановила:
МСП “Резон” звернулося до суду з позовом до УПФУ в Іршавському районі про визнання недійсним рішення № 70 від 26.10.2004, посилаючись на те, що позивач перейшов на спрощену систему оподаткування і сплачує страховий збір в складі єдиного податку. Відповідачем в порушення Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва” та Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” незаконно винесено рішення № 70 від 26.10.2004 про донарахування страхового збору до ПФ України в сумі 22615,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 5220,45 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 24 травня 2005 року у задоволенні позову МСП “Резон” відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 апеляційну скаргу МСП “Резон” задоволено, рішення господарського суду Закарпатської області від 24.05.2005 скасовано, по справі прийнято нове рішення, яким визнано недійсною вимогу УПФУ в Іршавському районі Закарпатської області № Ю-265 від 03.12.2004 про сплату МСП “Резон” недоїмки зі страхових внесків в сумі 16269,44 грн. та рішення № 70 від 26.10.2004 про застосування до МСП “Резон” фінансових санкцій в розмірі 5220,45 грн.
У касаційній скарзі відповідач – УПФУ в Іршавському районі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2005, як таку що прийнята з порушенням норм матеріального права, та залишити в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 24.05.2005.
Згідно ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді Б., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач – МСП “Резон” відповідно до свідоцтва № 0707000372 від 22.12.2003 знаходиться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку за обраною ним ставкою 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідачем проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності оплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування МСП “Резон” за період з 01.01.2002 по 01.10.2004, за результатами перевірки було складено акт від 26.10.2004, яким донараховано МСП “Резон” 22615,50 грн. страхових внесків за період з січня по вересень 2004 року. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення № 70 від 26.10.2004.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є платником єдиного податку, та що за позивачем за спірний період сума єдиного податку згідно платіжних доручень сплачена. Слід зазначити, що ці обставини ніким зі сторін не оспорюються.
Згідно ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Порядок уплати єдиного податку регулюється Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва”, відповідно до якого підприємство, яке є платником єдиного податку, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ст. 3 названого Указу суб'єкти підприємницької діяльності – юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
– до Державного бюджету України – 20 відсотків;
– до місцевого бюджету – 23 відсотки;
– до Пенсійного фонду України – 42 відсотки;
– на обов’язкове соціальне страхування – 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Отже, згідно ст. 3 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” до складу сплачуваного суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою єдиного податку входить одночасно і збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 42% від суми єдиного податку, який відділенням Державного казначейства України перераховується до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням ст. 11 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.
Частиною 1 ст. 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Проте ці положення Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у зв’язку з тим, що позивач є платником єдиного податку і сплачує збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку.
Визначення осіб, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням положень Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” та Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Відповідно до п. 15 глави XV Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку і розподіл суми єдиного податку, в тому числі перерахування 42% єдиного податку до Пенсійного фонду України. Отже, цей Указ не встановлює пільг з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 26.12.2003 № 7577 з 01.01.2004 до внесення відповідних змін до законодавства України суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів, сплачують внески до ПФ України згідно з нормами Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.
Отже, судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних відносин Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” з урахуванням положень Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач є платником єдиного податку, до складу якого входить збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому на позивача не покладено обов’язку перерахування до ПФ України збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення у повному обсязі з’ясовано обставини справи, дана їм належна правова оцінка, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу УПФУ в Іршавському районі Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 – без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді