ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
11 вересня 2007 року N 07/104
м. Київ
Про неоднакове застосування судом
норм процесуального права
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., С., Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу за скаргою гр. Ш на неправомірні дії заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі – ДПІ у м. Вінниці), – встановила:
У грудні 2003 року гр. Ш звернувся до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що ДПІ у м. Вінниці безпідставно відмовила у задоволенні його заяви про перехід у 2004 році на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Ленінський районний суд м. Вінниці рішенням від 25 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2004 року, скаргу задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 червня 2006 року зазначені судові рішення залишив без змін.
У скарзі до Верховного Суду України ДПІ у м. Вінниці порушила питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2006 року. На обґрунтування свого твердження про неоднакове застосування судом норм процесуального права скаржник послався на невідповідність оскаржуваної ухвали рішенням Верховного Суду України в аналогічних справах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із нижченаведеного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте цей висновок судів не можна визнати обґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до норм глави 31-А Цивільного процесуального кодексу Української РСР (далі – ЦПК УРСР), який діяв на час звернення скаржника до суду, зокрема статті 248-1, право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб було надано громадянам (їх представникам), які вважали, що суб’єкт оскарження порушив їхні особисті права, свободи чи законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України спори підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, про захист своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно з установленою підвідомчістю господарських справ вирішуються господарськими судами.
Судом установлено, що зі скаргою на дії заступника начальника ДПІ у м. Вінниці гр. Ш звернувся до суду як суб’єкт підприємницької діяльності у зв’язку з відмовою в задоволенні його заяви про перехід у 2004 році на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Ленінський районний суд м. Вінниці та Апеляційний суд Вінницької області, вирішуючи зазначений спір по суті, наведених положень закону не врахували і помилково виходили з того, що спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства відповідно до норм глави 31-А ЦПК УРСР.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій вирішили за правилами ЦПК УРСР спір, що підпадав під юрисдикцію господарських судів, ухвалені ними рішення підлягають скасуванню.
У зв’язку з тим, що колегія суддів Вищого адміністративного суду України, залишаючи ці судові рішення без змін, зазначену помилку не виправила, ухвала суду касаційної інстанції також не може залишатись у силі.
Оскільки 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, яким справи зазначеної категорії віднесено до юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі не може бути закрито і вона має бути направлена до Вінницького окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття скарги до розгляду.
З огляду на викладене та керуючись статтями 241 – 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
Скаргу ДПІ у м. Вінниці задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2006 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2004 року та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 грудня 2003 року скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття скарги до розгляду.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді