ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22 червня 2006 року
м. Київ
Справа № 4-510/05/06
( Ухвалу скасовано на підставі
Постанови Верховного Суду України
від 11 вересня 2007 року )
Щодо скарги на бездіяльність апеляційного
суду Вінницької області
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: Ц.,
Суддів: А., Г., К., Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу гр. К на ухвалу Бердичівського районного суду Житомирської області від 04.02.2004 та на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 31.03.2004 у справі за його скаргою на бездіяльність апеляційного суду Вінницької області, –
встановила:
В січні 2004 року гр. К звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність апеляційного суду Вінницької області в якій просив визнати неправомірної бездіяльність апеляційного суду Вінницької області, допущену при вирішенні його скарги на бездіяльність Козятинського міського суду, зобов’язати апеляційний суд Вінницької області розглянути його скаргу на бездіяльність Козятинського міського суду у порядку, передбаченому Главою 31-А ЦПК України 1963 року, зобов’язати Козятинський міський суд та відповідних службових осіб видати йому на відповідному матеріальному носієві копію аудіо запису судового слухання справи та копії протоколів судових засідань цивільної справи № 2-257/03 та зобов’язати Козятинський міський суд та відповідних його службових осіб видати йому копії усіх письмових документів, що знаходяться в матеріалах справи та завірити їх вірність з оригіналами справи належним чином.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 31.03.2004 залишено без змін ухвалу Бердичівського районного суду від 04.02.2004, якою було відмовлено у прийнятті скарги позивача.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який своїм листом від 22.09.2005 направив її до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі позивач просять скасувати ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 31.03.2004 та ухвалу Бердичівського районного суду від 04.02.2004, а справу направити на новий розгляд до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а саме: порушені та неправильно застосовані ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 23.05.2001, ст. 1 Закону України “Про судоустрій України”, ст.ст. 1, 2, 4, 248-1, 248-2, 248-3, 290, 320 Цивільно процесуального кодексу України, ст. 48 Закону України “Про інформацію”.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 248-1 Цивільно процесуального кодексу України 1963 року громадянин має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи. До суб’єктів рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду (суб’єкти оскарження), належать: органи державної виконавчої влади та їх службові особи; органи місцевого самоврядування та їх службові особи; керівники установ, організацій, підприємств і їх об’єднань незалежно від форми власності; керівні органи і керівники об’єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов’язки або виконують такі обов’язки за спеціальними повноваженнями.
Враховуючи наведене суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважають, що апеляційний суд Вінницької області не може бути в порядку Глави 31-А Цивільно процесуального кодексу України суб’єктом оскарження.
Таким чином, судом першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано матеріальний та процесуальний закон при вирішенні скарги гр. К, рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ухвалила:
Касаційну скаргу гр. К залишити без задоволення, ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 31.03.2004 та ухвалу Бердичівського районного суду від 04.02.2004 – без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий
Судді