ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.04.2002 N 25/188
Про зобов'язання надати висновок
Розглянувши касаційну скаргу приватної фірми "Сігма-К" на постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2001 р. N 25/188 у справі за позовом приватної фірми "Сігма-К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання надати висновок, встановив:
11 січня 2001 р. ПФ "Сігма-К" звернулась до арбітражного суду м. Києва з позовом, у якому просила зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва надати висновок про суми відшкодування з бюджету податку на додану вартість та нарахованих на бюджетну заборгованість процентів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками господарської діяльності позивача у серпні - вересні 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню. Сума, не відшкодована платнику податку у встановлений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відшкодування ПДВ у частині, що підлягає зарахуванню на поточний рахунок платника податків, проводиться відповідно до Порядку проведення відшкодування сум податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 07.12.99 р. N 2215. Крім того, відповідач заперечує проти відшкодування процентів на бюджетну заборгованість, мотивуючи тим, що зобов'язання по відшкодуванню з бюджету процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) не містить.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 08.02.2001 р., залишеним без змін постановою першого заступника голови цього суду від 27.04.2001 р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2001 р. зазначені судові рішення у частині зобов'язання відповідача надати висновок про відшкодування з бюджету ПФ "Сігма-К" процентів скасовані. Постанова мотивована тим, що вимога про сплату процентів на суму бюджетної заборгованості може бути заявлена тільки шляхом пред'явлення позову про стягнення відповідної суми коштів з бюджету.
У касаційній скарзі ПФ "Сігма-К" ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2001 р. N 25/188 у частині відмови у позові щодо зобов'язання ДІЛ надати висновок про відшкодування з бюджету ПФ "Сігма-К" процентів. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно підпункту 7.7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
При розгляді справи арбітражним судом м. Києва було встановлено, що за наслідками господарської діяльності позивача в серпні-вересні 2000 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення і відповідно до пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подання декларації. Сума, не відшкодована платнику податку у встановлений термін, вважається бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти на рівні 120% від облікової ставки НБУ.
В силу статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Підставою для подання позову у даній справі є порушення передбаченого законом права позивача на одержання з Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості по ПДВ та процентів на рівні 120% від облікової ставки НБУ, нарахованих на суму заборгованості.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) за даної обставини платник податку має право після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Натомість позивачем пред'явлено позов про зобов'язання ДПІ подати до органів Державного казначейства висновок про суми відшкодування ПДВ та процентів. В обгрунтування заявленої вимоги позивач, зокрема, послався на пункт 5 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.97 року N 209/72.
Проте таке обгрунтування позивачем заявленої вимоги не є переконливим.
Пункт 5 згаданого Порядку регулює питання взаємодії податкових органів та територіальних органів Державного казначейства стосовно добровільного відшкодування платнику податків з Державного бюджету України бюджетної заборгованості по ПДВ.
За Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) право платника податку на отримання бюджетного відшкодування та нарахованих на суму бюджетної заборгованості відсотків не ставиться у залежність від тієї обставини, чи був податковим органом поданий територіальному органу Державного казначейства України відповідний висновок, про який йдеться у пункті 5 зазначеного Порядку.
Таким чином, у даній справі позивачем заявлені вимоги, які за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом.
Всупереч цьому Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що лише вимога про зобов'язання надати висновок щодо сум відсотків, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, не грунтується на вимогах закону. Отже, суд при постановлені оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права.
Враховуючи наведене, постанова Вищого господарського суду України від 30.10.2001 р., постанова від 27.04.2001 р. та рішення від 08.02.2001 р. арбітражного суду м. Києва підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПФ "Сігма-К" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 30.04.2001 р., постанову від 27.04.2001 р. та рішення від 08.02.2001 р. арбітражного суду м. Києва скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.