ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12 лютого 2008 року
м. Київ
Справа № К-33046/06
Про визнання нечинним рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:
Ф., Б., М., Х., Ч.,
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 у справі за позовом Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” до Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нечинним рішення, – встановила:
Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування та визнання нечинними рішення Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.04.2006 № 112 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 27680,00 грн.
Постановою господарського суду Київської області від 15.06.2006 позов задоволено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволення позову відмовлено.
В касаційній скарзі Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Київським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (відповідачем у справі) у період 13.03.2006 по 22.03.2006 проведено документальну ревізію надходження, обліку та витрачання коштів Державним міжнародним аеропортом “Бориспіль”, за наслідками якої 22.03.2006 складено відповідний Акт.
Відповідно до п. 2, п. 3 висновку зазначеного Акту, на підставі ст. 30 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 (далі – Закон України № 2240-ІІІ) за порушення порядку витрачання страхових коштів накладено штраф в сумі 85,47 грн. та за несвоєчасну сплату страхових внесків нараховано пені і штрафу в сумі 307,00 грн. та 27680,00 грн. відповідно.
На підставі зазначеного Акту, позивачем 05.04.2006 прийнято рішення “Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (ф.4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” № 112, яким нараховано за актами ревізій: 307,00 грн. пені, не прийнято до зарахування витрат в сумі 170,93 грн. та стягнуто з позивача 27765,47 грн. штрафу, який складається з 85,47 грн. – за порушення порядку витрачання страхових коштів та 27680,00 грн. – за несвоєчасну сплату страхових внесків. При його прийнятті відповідачем застосовано ст. 30 Закону та визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків в розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.
Відповідно до п. 15.2 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 19.09.2001 № 38, перевірці підлягають документи за поточний та попередній роки, а у разі виявлення порушень або зловживань – за більш ранні періоди, якщо в попередньому або поточному роках проводилась ревізія по коштах соціального страхування – з дня закінчення перевіреного періоду.
При перевірці Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” перевіряємий період визначений з 01.01.2005 по 31.12.2005, про що вказано в тексті акту від 22.03.2006. Рішення № 112 від 05.04.2006 прийнято за результатами порушень, зафіксованих в акті перевірки від 22.03.2006. Відповідно, всі штрафні санкції розраховані за перевіряємий період, що підтверджується розрахунком, що додається до акту перевірки.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 9 та абз. 1 ч. 2 ст. 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням” Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не включаються до Державного бюджету України.
Статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням” Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності визначено органом, який має право накладати фінансові санкції та штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Статтею 30 вищевказаного Закону передбачено відповідальність страхувальника за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків.
Відповідно до ст. 30 Закону страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. За несвоєчасність сплати страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50% суми належних до сплати страхових внесків.
Таким чином, Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням” є законом, в основу якого покладено питання окремого виду соціального страхування. Відповідно до п. 3 розділу IX цього Закону, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить даному Закону.
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування. Страхові внески до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не включені до системи оподаткування, тому на правовідносини, з питань яких виник спір, дія Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не поширюється.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу Державного міжнародного аеропорту “Бориспіль” відхилити, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.09.2006 – залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді