ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
24 січня 2007 року
м. Київ
Справа N К-18959/06
(Ухвалу скасовано на підставі
Постанови Верховного Суду України від 13.11.2007)
Про стягнення заборгованості
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Б., Л. (доповідач), П., С., Ш.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом гр. К до Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою гр. К на рішення Апеляційного суду Донецької області від 28.02.2006, –
встановила:
Ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 16.11.2005 провадження в цивільній справі за позовом гр. К до Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 – 2004 роки в частині позовних вимог про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 – 2002 роки – закрито.
Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 16.11.2005 позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 – 2004 роки задоволені. Стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради на користь гр. К недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 1937,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28.02.2006 апеляційна скарга Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради задоволена. Рішення Торезького міського суду Донецької області від 16.11.2005 скасовано. У задоволенні позову гр. К відмовлено.
У касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду Донецької області від 28.02.2006 гр. К ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі рішення Торезького міського суду Донецької області від 16.11.2005.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Суд вірно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” грошова допомога на оздоровлення виплачується щорічно в розмірі: інвалідам ІІІ групи – чотирьох мінімальних заробітних плат.
Згідно зі ст. 62 та ст. 63 Заключних положень застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Постановою Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.1996 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено розміри щорічної грошової допомоги: інвалідам ІІІ групи – 21,50 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України N 987 від 20.06.2000 “Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення” також передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються Законом України “Про державний бюджет” на відповідний рік.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав про стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2003 – 2004 роки та обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
ухвалила:
Касаційну скаргу гр. К залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Донецької області від 28.02.2006 – без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді