ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 23 вересня 2003 p.
У разі ввезення дизельного пального пільгу
з ПДВ не застосовують
Судова палата по господарських справах Верховного Суду України, розглянувши касаційну скаргу Держказначейства України на постанову ВХСУ від 15 травня 2003 року у справі за позовом ТОВ до Держказначейства України, третя сюоба - Центральна енергетична митниця про стягнешя 10607122,10 грн., встановила таке.
У травні 2002 року ТОВ звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Держказначейства України про стягнення 10605304,10 грн., безпідставно сплачених коштів за контрактами від 7 лютого 2001 року N 01-01 і від 15 лютого 2001 року N 01 -02.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що на момент здійснення ввезення дизельного пального на територію України, відповідно до контрактів від 7 лютого 2001 року N 01 -01 і від 15 лютого 2001 року N 01-02 існував режим пільгового оподаткування таких операцій відповідно до ст.5 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він не є належним відповідачем у даній справі.
Третя особа проти позову заперечувала, посилаючись на безпідставність позовних вимог.
Рішенням господарського суду м.Києва від 25 червня 2002 року позов задоволене із посиланням на ст.58 Конституції України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2002 року рішення Господарського суду м.Києва від 25 червня 2002 року залишено без змін з тих самих підстав.
Постановою ВГСУ від 15 травня 2003 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2002 року.
14 серпня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою Держказначейства України відкрито касаційне провадження з перегляду поста-
нови ВГСУ від 15 травня 2003 року.Скарга мотивується різнимзастосуванням ВГСУ одного й того самого положення закону в аналогічних справах і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Залишаючи без змін судові рішення у справі, касаційний суд дійшов висновку про обґрунтоване застосування судами ст. 5 Закону України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 -2004 років” щодо звільнення суб'єктів підприємницької діяльності від стягнення мита та інших податків при сезонному ввезенні дизельного пального.
З такими висновками погодитися не можна, враховуючи такі підстави.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється ВРУ, ВР Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами згідно з цим Законом і іншими законами України про оподаткування.
Зміни та доповнення до цього Закону та інших законів України про оподаткування щодо надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до цього Закону й інших законів України про оподаткування не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.
Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які вводяться законами України,повинні бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування повинні відповідати принципам, закладеним в цьому Законі.
Пунктом 11.4 ст. 11 “Заключних положень” Закону Украши “Про податок на додану вартість” передбачено, що зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватися лише внесенням змін до цього Закону.
Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років”, у редакції Закону від 18 січня 2001 року N 2238-III (далі - Закон N 2238-ІП) за своїм цільовим призначенням не відноситься до податкового законодавства, а визначає основи державної політики в період реформування сільського господарства протягом 2001 -2004 років як пріоритетній галузі народного господарства.
Згідно з частиною другою ст. 5 Закону N 2238-III суб'єкти господарської діяльності звільняються від стягнення ввізного мита та інших податків при сезонному ввезенні (з 1 лютого по 1 жовтня) дизельного пального.
Пунктом 4 “Заключних положень” цього Закону Кабінет Міністрів України був зобов'язаний в тримісячний термін від дня набрання Законом чинності (20 лютого 2001 року) внести на розгляд ВРУ пропозиції щодо приведення законів України у відповідність з цим Законом і прийняти нормативно-правові акти, направлені на його виконання,привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.
При поданні цих пропозицій відповідно до частини другої ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” частина друга ст. 5 Закону N 2238-III набрала б чинності тільки з січня 2002 року, але протягом зазначеного терміну Кабінет Міністрів України не вніс на розгляд ВРУ законопроекти (пропозиції) про приведення законів України у відповідність із Законом N 2238-III і не прийняв власних правових актів, направлених на його виконання.
Тому зазначене положення частини другої виключено з тексту ст. 5 Законом України від 7 червня 2001 року N 2514-III“Про внесення змін до Закону України N 2238-ІІІ”.
Постачання дизельного пального за контрактами від 7 лютого 2001 року N 01-01 і від 15 лютого 2001 року N 01-02 здійснене протягом березня - червня 2001 року.
До виключення з те кету частини другої ст. 5 Закону N 2238-III господарські суди при вирішенні спорів повинні були застосувати законодавство України щодо оподаткування, тому висновок касаційного суду відносно правильного застосування Закону N 2238-III є помилковим.
За таких обставин усі судові рішення по даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Керуючись статтями 111-17-111-20 ГПК України, Судова палата ПОСТАНОВИЛА:
касаційнускаргу Держказначейства України задовольнити;
постанова ВГСУ від 15 травня 2003 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2002 року і рішення господарського суду м.Києва від 25 червня 2002 року скасувати;
справу направити на новий розгляд в господарський суд м.Києва.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.