ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 грудня 2006 року
м. Київ
Справа N К-24836/06
Про визнання неправомірними дій
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді: С.,
Суддів: Г., Л., Х., Ч.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” на постанову господарського суду м. Києва від 16 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року по справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Піллар” до Державної виконавчої служби у Деснянському районі м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” про визнання неправомірними дій, - встановила:
У лютому 2006 року ЗАТ “Піллар” звернулось до суду з позовом про зобов’язання ДВС у Деснянському районі м. Києва закінчити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті від 30 жовтня – 01 листопада 2002 року по справі N 46п/02 про стягнення з ЗАТ “Піллар” на користь ТОВ “ІБК “Малахіт” боргу у розмірі 163 442,36 грн.
Під час розгляду справи позивач двічі змінював предмет позову і заявою від 16 березня 2006 року остаточно просив визнати дії ДВС у Деснянському районі м. Києва по відкриттю та веденню виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті від 30 жовтня – 01 листопада 2002 року N 46п/02 про стягнення з ЗАТ “Піллар” на користь ТОВ “ІБК “Малахіт” боргу у розмірі 163 442,00 грн. неправомірними.
Постановою господарського суду м. Києва від 16 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії ДВС у Деснянському районі м. Києва по відкриттю та веденню виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті від 30 жовтня – 01 листопада 2002 року N 46п/02 про стягнення з ЗАТ “Піллар” на користь ТОВ “ІБК “Малахіт” боргу у розмірі 163 442,00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Піллар” 3,4 грн. судового збору.
Провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ “ІБК “Малахіт” закрито.
В касаційній скарзі ТОВ “ІБК “Малахіт”, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 16 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях ЗАТ “Піллар” вважає, що підстав для зміни або скасування постанови господарського суду міста Києва від 16 березня 2006 року та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року немає.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України С., перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правових обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 30 жовтня – 01 листопада 2002 року Третейським судом при Київській торгово-промисловій палаті прийнято рішення про стягнення з ЗАТ “Піллар” на користь ТОВ “ІБК “Малахіт” боргу у розмірі 163 442,36 грн.
05 березня 2003 року Апеляційним судом м. Києва після розгляду клопотання ТОВ “ІБК “Малахіт” видано виконавчий лист N 2-43/03 про стягнення коштів, зазначених у рішенні третейського суду.
На підставі цього виконавчого листа Відділом ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві порушено виконавче провадження.
26 березня 2004 року після того, як 24 лютого 2004 року Конституційний Суд України дав офіційне тлумачення пункту 10 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, зазначивши, що рішення третейських судів є водночас виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державні виконавці мають забезпечити примусове виконання рішень цих судів, ТОВ “ІБК “Малахіт” звернулось до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві із заявою про повернення без виконання виконавчого листа N 2-43/03, виданого Апеляційним судом м. Києва.
05 квітня 2004 року ТОВ “ІБК “Малахіт” звернулось до ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, але вже на підставі самого рішення Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті від 30 жовтня - 01 листопада 2002 року.
Колегія суддів погоджується з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років; посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що третейський суд, згідно з ст. 3 Закону України “Про судоустрій України”, не входить до судової системи України, рішення третейський суддів, згідно з ст. 21 Закону України “Про виконавче провадження”, не відноситься до судових документів і можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, як будь-який інший виконавчий документ.
Судами попередній інстанцій встановлено, що рішення Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті від 30 жовтня - 01 листопада 2002 року як виконавчий документ було пред'явлено до виконання 05 квітня 2004 року, тобто після пропуску річного строку, встановленого законодавством для пред'явлення до виконання.
При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи ТОВ “ІБК “Малахіт” щодо переривання строку пред’явлення рішення третейського суду до виконання, оскільки згідно з ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження”, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання, а подання до державної виконавчої служби заяви про порушення виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого на підставі рішення третейського суду, не може вважатись пред’явленим рішення третейського суду до виконання, так як виконавчим документом в даному випадку виступає виконавчий лист, а не рішення третейського суду.
Враховуючи вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправними дій ДВС у Деснянському районі м. Києва по відкриттю та веденню виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Третейського суду при Київській торгово-промисловій палаті від 30 жовтня – 01 листопада 2002 року N 46п/02 про стягнення з ЗАТ “Піллар” на користь ТОВ “ІБК “Малахіт” боргу у розмірі 163 442,00 грн.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, - ухвалила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” відхилити, а постанову господарського суду міста Києва від 16 березня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий
Судді