ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
17 січня 2007 року
м. Київ
Справа № К-9129/06
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді: Ф.,
Суддів: Г., Л., М., Ч.,
при секретарі – Д.,
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Бердянської МДПІ на рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р. у справі за позовом ТОВ “Даніла” до Бердянської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - встановила:
Позивач ТОВ “Даніла”звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000832340/2 від 31.01.2005 р., прийнятого Бердянською МДПІ.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність з його боку порушень вимог ст. 1, 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” під час реалізації паливно-мастильних матеріалів на АЗС за відомостями.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2005 р. частково задоволені позовні вимоги ТОВ “Даніла”.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р. апеляційна скарга Бердянської МДПІ залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2005 р. – без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Бердянська МДПІ звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, Бердянською МДПІ проведену перевірку АЗС, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. __, __ та належить ТОВ “Даніла”, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, про що складено акт перевірки № 000266 від 20.10.2004 р.
27.10.2004 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 000832340/0, яким згідно п. 1 ст. 17 та ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ, до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 32 979 грн. 50 коп.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження, передбаченого ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181).
Рішенням Бердянської МДПІ “Про результати розгляду скарги” від 19.11.2004 р. № 10595/10/23-4, податкове повідомлення-рішення від 27.10.2004 р. № 000832340/0 залишено без змін, а скарга директора ТОВ “Даніла” - без задоволення. Згідно вказаного рішення, позивачу направлено податкове повідомлення-рішення № 0000832340/1 від 22.11.2004 р.
Рішенням ДПА у Запорізькій області “Про результати розгляду повторної скарги” від 27.01.2005 р. № 303/10/25020, скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської МДПІ від 27.10.2004 р. № 0000832340/0 в частині зайво застосованої фінансової санкції у сумі 1 980 грн. та в зазначеній частині рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.11.2004 р. № 10595/10/23-4, а в іншій частині зазначені рішення залишено без змін.
31.01.2005 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832340/2, яким відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ ТОВ “Даніла” визначено суму податкового зобов’язання за платежем: 3023030100 – штрафні санкції в сумі 30 999 грн. 50 коп.
Згідно акту перевірки від 20.10.2004 р. перевіряючими встановлено незабезпечення позивачем режиму попереднього програмування товарів по найменуванню, а саме: “Бензин”. Зазначений висновок зроблений на підставі фіскального чеку 9158, відбитому оператором АЗС о 10 год. 25 хв. при проведенні закупки бензину А-95 у кількості 10 літрів за ціною 3 грн. 05 коп.
За вказане порушення згідно п. 6 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. № 1776-ІІІ до позивача застосовано фінансову санкцію у сумі 85 грн.
Також перевіркою встановлено не проведення через зареєстровані належним чином РРО відпуск паливно-мастильних матеріалів споживачам в безготівковій формі розрахунків. Так, відпущено попереднього оплачені паливно-мастильні матеріали за жовтень 2004 р. без проведення через РРО на загальну суму 6 182 грн. 90 коп.
На підставі п. 1 ст. 17 вищевказаного Закону. за це порушення до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 30 914 грн. 50 коп.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 30 999 грн. 50 коп. – неправомірне на підставі наступного.
Згідно п. 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.
Фіскальний чек 9158, відбитий оператором АЗС о 10 год. 25 хв. при проведенні закупки бензину А-95 у кількості 10 літрів за ціною 3 грн. 05 коп. містить всі необхідні дані та відповідає “Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій”, затверджених рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 р. № 13. Зазначений фіскальний чек повністю ідентифікує реалізований товар по всім необхідним позиціям: по кількості, вартості одиниці виміру, назви бензину.
Таким чином, позивачем не порушено п. 11 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 р. в зв’язку з чим застосування до нього штрафних санкцій в сумі 85 грн. є неправомірним.
Крім того, неправомірне застосування до позивача і фінансових санкцій в розмірі 30 914 грн. 50 коп.
Згідно ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій або (та) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Відповідно до п. 1 вищезазначеного Закону, суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) безготівковій формі (із застосуваннями платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно до ст. 2 зазначеного Закону розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів на повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або , у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 4.4.статті 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. за № 614 передбачено, що реєстрація продажу товару (надання послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен надаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункових операцій.
Відповідно до ст. 2 вищезазначеного Закону місце проведення розрахунків – місце де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Суди правильно встановили, що відпуск споживачам паливно-мастильних матеріалів за відомостями здійснювався наступним чином: між позивачем та споживачами укладалися відповідні договори купівлі-продажу, відпуску нафтопродуктів. Заінтересована особа сплачувала відповідну суму готівкою в касу позивача або безготівкового перерахування грошових коштів. Згідно узгодженої сторонами заявці-довіреності за відомостями обліку видачі позивач здійснював відпуск паливно-мастильних матеріалів. Щомісячно, не пізніше п’ятого числа наступного місяця, сторони проводили звірку розрахунків за відпущені нафтопродукти. Тобто позивач не приймав від покупців платіжні картки, платіжні чеки, жетони та інші платіжні інструменти, він не здійснював операцій з розрахунків (розрахункових операцій) у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо, як передбачено ст. 1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Пунктом 1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Вказаною нормою закону передбачена відповідальність за не проведення розрахункових операцій через РРО.
Крім того, Законом України № 2056-ІV від 06.10.2004 р. статтю 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” було доповнено пунктом 12, згідно якого, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).
Враховуючи вищевикладене, позивачем не було порушено ст. 1, 3 вищезазначеного Закону, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування до ТОВ фірми “Даніла” на підставі п. 1 ст. 17 цього ж закону штрафних санкцій в сумі 30 914 грн. 50 коп.
Крім того, в спірному податковому повідомленні-рішенні суми фінансових санкцій за порушення законодавства про РРО неправомірно визначені сумою податкового зобов’язання.
Крім того, визначення суми податкових зобов’язань здійснено відповідно з підпунктом “г” п. 4.2.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з ввідної частини Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Таким чином, зазначений Закон регулює процедуру стягнення, що розповсюджується на зобов’язання з податків і зборів (обов’язкових платежів) та пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) визначається ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, які не передбачають штрафних санкцій, встановлених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Враховуючи викладене, обов’язок сплатити штрафні санкції, передбачені зазначеним Законом не відносяться до категорії податкового зобов’язання.
З огляду на зазначене суд першої та апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визначення недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000832340/02 від 31.01.2005 р. Бердянської МДПІ Запорізької області.
Такий висновок відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ухвалила:
Касаційну скаргу Бердянської МДПІ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2005 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 29.07.2005 р. у справі № 3/216 – без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді