ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
16 січня 2007 року
м. Київ
Справа № К-8510/06
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді: Ф.,
Суддів: Г., К., Л., М.
при секретарі К.,
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою ДПІ у Красновардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. у справі за позовом ТОВ “Олімп” до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - встановила:
Позивач ТОВ “Олімп” звернулося до господарського суду з позовом до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним рішення від 25.10.2004 р. № 0001612306/0/20112 про покладання штрафу, посилаючись на те, що в спірному рішенні, як підстава визначення зобов’язання по сплаті штрафних санкцій ТОВ “Олімп” вказано ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”. Зазначений закон не є законом про оподаткування.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2005 р. відмовлено в задоволені позову ТОВ “Олімп”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. апеляційна скарга ТОВ “Олімп” задоволена, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2005 р. скасоване, ухвалене нове судове рішення, яким задоволені позовні вимоги ТОВ “Олімп”.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р., залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2005 р., посилаючись на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 16.10.2004 р. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська складено акт перевірки № 046622742306 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єкта підприємницької діяльності ТОВ “Олімп”.
Перевіркою встановлено порушення п. 1 ст. 7 Закону України від 23.03.1996 р. “По патентування деяких видів підприємницької діяльності”, а саме порушення встановленого законом порядку використання торгового патенту – патент не був розміщений на видному для обзору місці.
На підставі вищевказаного акту відповідачем 25.10.2004 р. було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 0001612306/0/20112, яким визначено суму штрафних санкцій позивачу за порушення законодавства про патентування, відповідно до ст. 8 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” в розмірі 320 грн.
Як вбачається з акту перевірки, працівники податкової служби не були допущені до проведення перевірки на АЗС.
Згідно п. 1.11 “Порядку оформлення результатів документальних перевірок”, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429, у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з отримання інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування, складається акт відмови від допуску до перевірки.
В порушення вищенаведеного, представники відповідача склали акт про порушення встановленого законом порядку використання торгового патенту – патент не був розташований на видному для обзору місці, тоді як повинні були у відповідності до положень вищевказаного “Порядку” скласти акт відмови від допуску до перевірки. При цьому, в акті взагалі не вказано, в якому ж місці він був розташований і чи був взагалі, а суди, розглядаючи спір по суті, не перевірили цей спірний факт, не з’ясували, де ж цей патент повинен був розміщений, чи врегульовано його розміщення розмірами АЗС, її архітектурною формою і не вивчивши всіх цих обставин, суб’єктивно прийняли протилежні рішення щодо наявності порушення позивачем вимог п. 1 ст. 7 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.
Верховний Суд України в ч. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму від 29.12.1976 р. з наступними змінами “Про судове рішення” роз’яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відповідності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд першої інстанції не виконав вимог п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, не забезпечив повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції встановивши вищевказані обставини, не перевірив їх достовірність, не дав їм правової оцінки, в суді касаційної інстанції перевірити ці обставини неможливо, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо місця розміщення патенту на видному місці для даного конкретного місця його розташування.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220. 221, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ухвалила:
Касаційну скаргу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2005 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. у справі за № 27/45 і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді