ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
20 листопада 2007 року
м. Київ
07/145
Про перегляд за винятковими обставинами
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
Головуючого: К.,
Суддів: Г., М., П., Т., Т.,
при секретарі судового засіданні Ж.,
за участю представників Закритого акціонерного товариства “Фінансова реєстраційна компанія “Авіста” – гр. Г; Антимонопольного комітету України – гр. М; Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України – гр. З, – розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства “Фінансова реєстраційна компанія “Авіста” (далі – Товариство) до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі – Луганське ОТВ АМКУ) про визнання недійсним рішення від 3 березня 2005 року № 07-18.1/4 за скаргою Луганського ОТВ АМКУ про перегляд за винятковими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2006 року, – встановила:
У березні 2005 року Товариство звернулося в суд із зазначеним позовом, посилаючись на відсутність у його діях порушень Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-ІІІ “Про захист економічної конкуренції” (далі – Закон України № 2210-ІІІ), просило скасувати рішення Луганського ОТВ АМКУ від 3 березня 2005 року № 07-18.1/4 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу”.
Господарський суд Луганської області рішенням від 25 травня 2005 року, залишеним без зміни постановою Луганського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2005 року, які прийнято в порядку господарського судочинства, позов задовольнив, спірне рішення Луганського ОТВ АМКУ визнав недійсним.
Вищий господарський суд України постановою від 21 лютого 2006 року касаційну скаргу Луганського ОТВ АМКУ від 25 листопада 2005 року задовольнив частково, рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій скасував, справу передав на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 червня 2006 року касаційну скаргу Луганського ОТВ АМКУ від 24 листопада 2005 року залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без зміни.
У скарзі про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України за винятковим обставинами Луганське ОТВ АМКУ зазначає, що цей касаційний суд прийняв до свого провадження і розглянув справу, яка не належить до його юрисдикції, посилаючись на те, що ця ж справа у касаційному порядку розглянута Вищим господарським судом України.
Заслухавши представників сторін, перевіривши за матеріалами справи доводи, наведені у скарзі та запереченнях, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що касаційні суди господарської та адміністративної юрисдикцій неоднаково застосували норми процесуального права, які визначають їхню юрисдикцію.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей при застосуванні судами касаційної інстанції положень норм матеріального права, які визначають юрисдикцію цих судів, Верховний Суд України виходить з нижченаведеного.
Відповідно до статті 1 Закону України від 26 листопада 1993 № 3659-ХІІ “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель, що у розумінні положень статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) відповідає ознакам суб’єкта владних повноважень.
Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.
Закон № 2210-ІІІ є спеціальним у галузі захисту економічної конкуренції та загальним у визначенні суб’єктом господарювання порядку захисту у суді прав, порушених органами Антимонопольного комітету України. З останнього питання спеціальними є норми процесуального законодавства, зокрема, КАС, який введено в дію з 1 вересня 2005 року та Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК).
Положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення правового захисту економічної конкуренції” від 31 травня 2005 року № 2596-ІV повинні застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Оскільки спір між сторонами виник не у зв’язку із регулюванням господарських правовідносин між суб’єктом господарювання та Луганським ОТВ АМКУ, підстав для здійснення правосуддя у цій справі у порядку господарського процесуального законодавства немає.
Правосуддя, відповідно до статті 4 КАС, у адміністративних справах здійснюється адміністративними судами; їм же належить і вирішальне право кваліфікування спорів за юрисдикцією.
Спір у справі щодо оскарження рішення Луганського ОТВ АМКУ як суб’єкта владних повноважень є адміністративним, тому ця справа підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС.
З огляду на викладене юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за позовами на рішення, дії чи бездіяльність органів Антимонопольного комітету України як суб’єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС.
Згідно з цим правилом відповідні місцеві та апеляційні господарські суди до початку діяльності адміністративних судів самостійно визначають свою юрисдикцію.
Застосування цими судами відповідних процесуальних норм КАС чи ГПК під час розгляду справи вказує на те, який суд – адміністративний чи господарський – розглядав справу.
Порушуючи касаційне провадження у адміністративній справі, Вищий адміністративний суд України не взяв до уваги наведені вимоги перехідних і прикінцевих положень КАС, а також те, що відповідно до статті 210 КАС він є судом касаційної інстанції в адміністративних справах та компетентний переглядати рішення, ухвалені в порядку адміністративного судочинства.
Справу розглянуто апеляційним господарським судом 27 жовтня 2005 року після набрання чинності КАС за нормами ГПК, тобто апеляційний господарський суд вважав, що ця справа відноситься до господарської юрисдикції і діяв як господарський суд, у зв’язку з чим Вищий адміністративний суд України не мав права на перегляд його рішення.
Верховний Суд України відповідно до статті 243 КАС задовольняє скаргу, якщо встановить, що оскаржене судове рішення є незаконним. Це рішення скасовується повністю або частково і направляється на новий розгляд до суду першої інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення норм матеріального чи процесуального прав, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Вищий господарський суд України постановою від 21 лютого 2006 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неповноти з’ясування обставин у справі, які є суттєвими для її вирішення, а справу направив на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Цьому суду до початку розгляду справи по суті необхідно вирішити питання про належність її до юрисдикції господарських судів та направити за належністю до відповідного адміністративного суду.
Керуючись статтею 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, – постановила:
Скаргу Луганського обласного відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2006 року скасувати.
Справу направити до господарського суду Луганської області для вирішення питання щодо її передачі належному адміністративного суду.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді