ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
29 червня 2006 року
м. Київ
Справа № К-12427/06
Про визнання нечинним рішення
(Постанову залишено без змін на підставі
Постанови Верховного Суду України від 20.11.2007)
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого-судді: Ц.,
Суддів: Ю., А., Л., К.,
при секретарі : П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Зарічного споживчого товариства до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання нечинним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 серпня 2005 року № 20 в частині визнання монопольного (домінуючого) становища Зарічного споживчого товариства за касаційною скаргою Зарічного споживчого товариства на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року, встановила:
Зарічне споживче товариство звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року у справі за позовом Зарічного споживчого товариства до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання нечинним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 серпня 2005 року № 20 в частині визнання монопольного (домінуючого) становища Зарічного споживчого товариства.
Зазначає, що у вересні 2005 року звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання нечинним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 31 серпня 2005 року № 20.
Позовні вимоги мотивувались тим, що відповідачем при прийнятті рішення взяті до уваги не всі підстави щодо визначення його монополістом, які передбачені Методикою визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, а саме: відповідачем застосовані лише чотири фактори: визначення товарних меж ринку, визначення територіальних меж ринку, визначення часових меж ринку, визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку. Методика ж передбачає одинадцять факторів, які застосовуються при визначенні суб’єктів монополістами, тим самим, як зазначає позивач, вище перелічених факторів не достатньо для визначення монопольного становища такого суб’єкта господарювання, як Зарічне споживче товариство, тому що вони не відображають фактичної ситуації у сфері ринкових послуг, не враховують таких суттєвих параметрів, як заповнення наявних торгових місць, відношення цін на послуги у різних суб’єктів господарювання, частки суб’єктів господарювання з огляду на сукупну вартість цих послуг.
Постановою господарського суду Сумської області від 17 листопада 2005 року позов Зарічного споживчого товариства було задоволено частково. Визнано нечинним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 серпня 2005 року № 20 по справі № 03-06/26-05 в частині визнання монопольного (домінуючого) становища Зарічного споживчого товариства. Стягнуто з Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Зарічного споживчого товариства судовий збір в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року апеляційну скаргу Сумського обласного територіального відділення монопольного комітету України, м. Суми було задоволено. Постанову господарського суду Сумської області від 17 листопада 2005 року по справі № АС2/82-05 було скасовано, прийнято нову постанову. В позові Зарічному споживчому товариству було відмовлено.
Вказуючи на допущені апеляційним судом неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанцій рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що до міського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли заяви спілки підприємців, що здійснюють торгівлю на ринку по вул. Інтернаціоналістів, 21, про порушення Зарічним споживчим товариством законодавства про захист економічної конкуренції, яке полягало у встановленні вимоги щодо сплати підприємцями грошових коштів на благоустрій ринку. Розглянувши зазначені заяви, відповідачем розпочатий розгляд справи відносно позивача та рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 серпня 2005 року № 20, позивача визнано таким, що спільно із підприємством Сумської обласної споживчої спілки “Центральний ринок м. Суми” займає монопольне становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку у межах м. Суми із сукупною часткою, що перевищує 50%. Дії відповідача щодо залучення з підприємців разової безповоротної плати на благоустрій території, визнані відповідачем, як зловживання монопольним становищем в частині ущемлення інтересів споживача.
Своє рішення господарський суд Сумської області мотивував тим, що згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, але відповідач, у урахуванням всіх обставин справи, не довів, що Зарічне споживче товариство займає монопольне становище на ринку комплексних послуг з надання торговельних місць в межах м. Суми з часткою, що спільно із Підприємством “Центральний ринок м. Суми” перевищує 50%.
Крім того, під час розгляду справи № 03-06/26-05 про порушення Зарічним споживчим товариством законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за 390/299, згідно п. 24 яких про день, час і місце проведення слухання у справі особи, які беруть участь у справі , повідомляються не пізніше ніж за 5 днів до проведення слухання. Суд не погодився із запереченнями відповідача, що цими Правилами не встановлений та не описаний спосіб повідомлення осіб, які беруть участь у справі, а також не зазначено, що особа вважається повідомленою з моменту одержання повідомлення про день, час і місце розгляду справи.
Судове рішення суду апеляційної інстанції було мотивоване тим, що місцевий суд помилково при розгляді даних позивача щодо частки ринкових місць, дійшов до висновку про існування значної конкуренції з боку позивача та підприємства “Центральний ринок м. Суми”, оскільки при вирішенні питання щодо доказів, місцевий суд повинен був врахувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином місцевий суд зробив висновки на підставі неофіційної інформації, внаслідок чого і висновки суду є помилковими. Крім того, апеляційний суд зазначає, що посилання місцевого суду на те, що відповідачем не дотриманий порядок розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений відповідними Правилами, затвердженими Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29 квітня 1998 року № 169-р, шляхом повідомлення позивача про день, час і місце розгляду справи, що на думку суду призвело до прийняття необґрунтованого рішення, також є помилковими.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
Посилання апеляційного суду на те, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки зроблені на підставі неофіційної інформації, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при з’ясуванні частки ринку між суб’єктами господарювання і у відповідності зі звітними даними управління статистики в Сумській області, які були предметом дослідження суду першої інстанції, і на які посилався відповідач у своєму рішенні, частка підприємства Сумської облспоживспілки “Центральний ринок м. Суми” на ринку комплексних послуг з надання торговельних місць для реалізації продовольчих та непродовольчих товарів без урахування частки Зарічного споживчого товариства складає 4749 торгових місць, або 78,2% торговельних місць усіх суб’єктів господарювання м. Суми.
Тобто частка на ринку товару та послуг лише одного підприємства Сумської облспоживспілки “Центральний ринок м. Суми” перевищує і 35, і 50, і 70 відсотків, передбачених для можливого визнання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару.
Неофіційна інформація, яку використав у своєму рішенні суд першої інстанції, від приведених офіційних показників відрізняється несуттєво, і у всякому випадку приведених вище показників частки підприємства Сумської облспоживспілки “Центральний ринок м. Суми” не змінює.
Інформація підприємства Сумської обласної споживспілки “Центральний ринок м. Суми” про те, що вартість торгових місць у останнього менша, ніж у Зарічного споживчого товариства, не спростовує висновків суду першої інстанції про недостатність передбачених чинним антимонопольним законодавством підстав для визнання Зарічного споживчого товариства таким, що займає монопольне становище на ринку.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону та скасоване помилково.
Відповідно до положень ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, ухвалила:
Касаційну скаргу Зарічного споживчого товариства задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року скасувати, залишивши в силі постанову господарського суду Сумської області від 17 листопада 2005 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді