Страхування автотранспорту

Власники автотранспорту напевно знайомі з обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності, пов'язаної з - експлуатацією транспортних засобів. Разом з тим, застрахувати автомобіль можна й у добровільному порядку. Про те, як врахувати витрати на таке автострахування, а також про особливості обліку операцій при настанні страхового випадку та отриманні страхового відшкодування, ми зараз і поговоримо.

Страхування, пов'язане з експлуатацією автотранспорту, може бути як обов'язковим (таким є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), так і добровільним (приміром, платник податку може за своїм бажанням також застрахувати автотранспорт від ряду страхових випадків). Зупинимося на кожному з цих видів страхування докладніше.

Обов'язкове страхування автотранспорту - “автоцивілка”

Правові засади у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обумовлені у Законі № 1961.

Так, згідно зі ст. 3 цього Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життя, здоров'ю та/або майну осіб, які потерпіли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), та захисту майнових інтересів страхувальників.

При цьому застрахувати свою відповідальність зобов'язані власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які згідно із законами України є власниками або законними власниками (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського ведення, оперативного управління, на підставі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Експлуатація транспортного Засобу на території України без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності заборонена (п. 21.1 Закону № 1961).

За відсутність у водія страхового поліса про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або його непред'явлення передбачено адміністративний штраф від 0,5 до 1 НМДГ, тобто від 8,5 грн до 17 грн (ст. 126 КУпАП). Згідно з п. 22.2 Закону № 1961 потерпілим, які є юридичними особами, відшкодовується лише збиток, завданий майну, тобто транспортному засобу.

Податковий облік “автоцивілки”

У податковому обліку, як передбачено пп. 5.4.6 Закону про оподаткування прибутку, витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів (ОФ) платника податку, включаються до валових витрат.

Як бачимо, до валових витрат дозволяється відносити витрати зі страхування цивільної відповідальності по тому автотранспорту, що числиться у складі ОФ підприємства-платника податку.

З цієї причини, приміром, орендар не зможе віднести до валових витрат страховку орендованого автотранспорту, оскільки такий автотранспорт не включається до складу його ОФ, на що зверталася увага в Листі № 12060/6/15-0316 та у консультації податківців у “Віснику податкової служби України” № 13/2006. У зв'язку з цим при оренді транспортних засобів краще, щоб цивільну відповідальність страхував орендодавець, який має право на валові витрати, при цьому понесені ним страхові витрати можуть бути враховані при формуванні розміру орендної плати.

Оскільки страхування цивільно-правової відповідальності (згідно із Законом № 1961, а також п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону про страхування) є обов'язковим, то у податковому обліку до валових витрат включається вся сума пов'язаних з таким страхуванням витрат. При цьому датою збільшення валових витрат підприємства-страхувальника за страховими платежами вважається дата списання коштів з банківського рахунка (або видачі з каси) страхувальника в оплату страхових послуг. Пов'язано це з тим, що, як правило, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором (ст. 18 Закону про страхування).

Також звертаємо увагу ще на одну страхову особливість. У договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обумовлюється розмір франшизи при відшкодуванні збитку, завданого майну потерпілих (при цьому його сума не може перевищувати 2 % ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується завданий майну збиток).

Франшиза є частиною збитку, яка не відшкодовується страховиком, тому сума страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (п. 12.1 Закону № 1961). Разом з тим згідно з п. 37.5 Закону № 1961 за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку (одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування) суму франшизи потерпілому повинен компенсувати страхувальник. Щоправда, при цьому у податковому обліку під прием ство-страху вальни к віднести виплачувану суму франшизи до валових витрат не зможе (як не пов'язану з господарської діяльністю).

Слід зазначити, що при обов'язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів страхується цивільна відповідальність підприємства перед третіми особами. Тобто, по суті, за допомогою такого страхування страхова компанія (до якої переходять обов'язки щодо врегулювання фінансової сторони питання) допомагає винуватцю ДТП відшкодувати шкоду потерпілій стороні (інакше кажучи - це страхування шкоди, заподіяної підприємством).

Разом з тим, підприємства, крім страхування своєї відповідальності, можуть за власним бажанням також страхувати і безпосередньо своє майно - транспортні засоби,тобто застрахувати збиток, який може бути завдано самому підприємству. Розглянемо особливості обліку витрат на таке добровільне страхування.

Добровільне страхування автотранспорту

У цьому випадку вибір страховика, а також страхового випадку, від якого відбувається страхування, -- повне право платника податку.

У податковому обліку згідно з абзацом третім пп. 5.4.6 Закону про оподаткування прибутку витрати на добровільне страхування можуть бути віднесені платником податку до валових витрат у розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат звітного податкового періоду (наростаючим підсумком з початку року).

Таким чином, платнику податку в цьому випадку при формуванні валових витрат потрібно враховувати 5 % обмеження.

Однак, орендарі автотранспортних засобів витрати на його добровільне страхування віднести до валових витрат не зможуть через те, що такий автотранспорт не числиться у них у складі ОФ (аналогічний висновок міститься в Листі № 12060/6/15-0316).

У бухгалтерському обліку розрахунки зі страхування майна підприємства, страхові платежі за якими підлягають перерахуванню страховим організаціям, відображаються на субрахунку 655 “Розрахунки за страхуванням майна”. При цьому витрати на добровільне страхування списуються на витрати звітного періоду.

Розглянемо приклад.

Приклад 2. Підприємство вирішило застрахувати власний автомобіль від викрадення. За договором страхування страхові платежі перераховуються страховій компанії щомісяця у сумі 100 грн. У податковому обліку витрати на добровільне страхування не перевищили величину 5% обмеження, а тому у повній сумі віднесені до валових витрат.

Порядок відображення цієї операції у бухгалтерському та податковому обліку наведемо у табл.2.

З'ясувавши, як відображаються витрати на страхування в обліку, далі розглянемо ситуацію, коли стався страховий випадок і підприємство отримує страхове відшкодування. При цьому зазначимо, що згідно зі ст. 9 Закону про страхування:

- сума страхового відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник;

- якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Відшкодування збитку при настанні страхового випадку

З усіляких ситуацій, пов'язаних з настанням страхових випадків і відшкодуванням збитку при експлуатації автотранспорту, зупинимося на найпоширенішій - коли страхова компанія, оцінивши збиток, виплачує страхове відшкодування з метою покриття витрат на ремонт транспортного засобу, яке потрапило у ДТП. При цьому (домовившись, що ремонт автомобіля здійснює третя сторона - авторемонтне підприємство) розберемо дві ситуації:

- Якщо страхова компанія відшкодовує витрати на ремонт автомобіля, перераховуючи суму страхового відшкодування підприємству (а підприємство з авторемонтною організацією за послуги з ремонту розраховується самостійно);

- Якщо страхова компанія оплачує вартість ремонту автомобіля, перераховуючи грошові кошти безпосередньо авторемонтному підприємству.

Ситуація 1. Страхова компанія перераховує суму страхового відшкодування підприємству.

Насамперед зазначимо, що в цьому випадку мають місце дві операції, для кожної з яких існують свої правила обліку:

1) ремонт транспортного засобу, який потрапив у ДТП;

2) отримання відшкодування від страхової організації.

Так, з одного боку, витрати на ремонт автомобіля, що виникають після ДТП, будуть відображатися у податковому обліку підприємства у порядку, встановленому “ремонтним” пп. 8.7.1 Закону про оподаткування прибутку*

З іншого боку, виникнення страхового випадку і виплата страхового відшкодування вимагають також врахувати і “страхові” податково-облікові особливості. Таким чином, у цьому випадку з метою оподаткування будуть сукупно працювати як “ремонтні”, так і “страхові” норми Закону про оподаткування прибутку. Розглянемо їх докладніше.

Страхові облікові особливості

За загальним правилом, установленим другим абзацом “страхового” пп. 5.4.6 Закону про оподаткування прибутку, якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку-страхувальника, то застраховані збитки (ремонт транспортного засобу, яки й потрапив у ДТП), понесені таким платником податку, включаються до його валових витрат у податковий період їх понесения, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Разом з тим, при страхуванні ОФ ці правила не спрацюють, а платнику податку у податковому обліку слід керуватися спеціальними нормами ст. 8 Закону про оподаткування прибутку. До речі, нате, що пріоритетними в цьому випадку є саме норми ст. 8, також зверталася увага й у консультаціях податківців у “Віснику податкової служби України” № № 48/2005, 20/2007, 35/2007, а також у листі ДПАУ № 7707/6/15-0316.

Нагадаємо, що згідно пп. 8.4.8 Закону про оподаткування прибутку у разі ліквідації ОФ за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин ОФ (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких ОФ з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, не змінює балансову вартість ОФ груп 2, 3 та 4.

Отже, якщо автомобіль потрапив в аварію, то платник податків у податковому обліку не змінює балансову вартість групи 2, тобто продовжує амортизувати витрати на придбання автомобіля у податковому обліку, в тому числі податкова амортизація по такому автомобілю нараховується й за час його ремонту.

Щодо порядку податкового обліку отриманої страхової компенсації (відшкодування), то він обумовлений у пп. 8.4.9 Закону про оподаткування прибутку. Так, згідно з цим підпунктом у період отримання компенсації (від страхової організації або юридичної чи фізичної особи, винних у заподіяній шкоді) платник податку на суму такої компенсації зменшує балансову вартість ОФ групи 2.

Таким чином, сума компенсації до валових доходів прямо не включається, а збільшує оподатковуваний прибуток шляхом зменшення величини балансової вартості ОФ групи 2, що амортизується, отже, і зменшення величини амортвідрахувань.

Також зазначимо, що згідно з пп. 3.2.3 Закону про ПДВ операції з надання послуг зі страхування (співстрахування чи перестрахування) особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, не є об'єктом обкладання ПДВ. Тому сума страхового відшкодування ПДВ не обкладається і суму ПДВ у собі не містить.

Про це йшлося й в Листі № 14695/7/16-1517-26, у якому також роз'яснялося, що сума страхових виплат не включає ПДВ, однак разом з тим розрахунок самої суми страхової виплати може передбачати розмір компенсації послуг з відновлення (ремонту) пошкодженого майна з урахуванням ПДВ.

Ремонтні облікові особливості

Витрати на ремонт транспортного засобу, який потрапив у ДТП, підприємство відображає у податковому обліку згідно з пп. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, тобто їх суму в межах 10 % ремонтного ліміту вправі віднести до валових витрат, а суму перевищення - на збільшення балансової вартості ОФ групи 2. При цьому суми ПДВ, що входять у вартість послуг з ремонту, платник податку має право віднести до податкового кредиту.

Ситуація 2. Страхова компанія оплачує вартість ремонту авторемонтному підприємству.

Особливість цієї ситуації полягає в тім, що саме підприємство грошових коштів, тобто суму страхового відшкодування на свій поточний рахунок не отримує, а таку суму страхова компанія перераховує безпосередньо авторемонтній організації. У той же час сам ремонтний договір при цьому укладається між платником податку і авторемонтним підприємством, у зв'язку з чим акт виконання ремонтних робіт відповідно виписується ремонтним підприємством на ім'я платника податку. Також на ім'я платника податку авторемонтне підприємство в цьому випадку виписує і податкову накладну, яка надає право на податковий кредит.

Таким чином, відмінність цієї ситуації від першої, по суті, полягає у порядку проведення розрахунків, які здійснюються без участі самого платника податку. Проте, вважаємо, що це кардинальним чином нічого не змінює, тому що за договором страхування страхове відшкодування як і раніше належить платнику податку, просто воно в силу домовленості осіб перераховується прямо третій стороні - підприємству, яке ремонтує пошкоджений автотранспорт. Отже, платник податку і в цьому випадку (як і в розглянутій вище ситуації 1) вправі з метою оподаткування скористатися “ремонтними” та “страховими” нормами Закону про оподаткування прибутку. Щоправда, у цьому випадку хочемо зупинитися на особливостях застосування норм пп. 8.4.9 цього Закону.

Як уже зазначалося, цим підпунктом передбачено, що у періоді отримання страхового відшкодування платник податку повинен зменшити на його суму балансову вартість ОФ групи 2. Разом з тим, у цьому випадку (коли сума страхового відшкодування проходить повз платника податку) таким періодом буде вважатися період, коли страхова компанія перерахує грошові кошти авторемонтному підприємству.

Саме в цей момент для платника податку суму страхового відшкодування можна вважати отриманою, отже, саме в такому періоді ЇЇ треба віднести на зменшення балансової вартості ОФ. Звичайно, для цього потрібно, щоб платник податку був вчасно сповіщений про перерахування суми страхового відшкодування страховою компанією (або, приміром, проінформований про отримання такої суми авторемонтним підприємством).

А тепер розглянемо приклад.

Приклад 3. Відповідно до акта ремонту авторемонтного підприємства витрати на ремонт автомобіля, що потрапив у ДТП, становлять 7200 грн (у тому числі ПДВ - 1200 грн). Страховою компанією визнані пов'язаними зі страховим випадком витрати на ремонту розмірі 5500 грн (франшиза становить 110 грн - 2 % страхової суми). Від страхової організації отримано страхове відшкодування у сумі 5390 грн (5500 грн -110 грн).

У податковому обліку витрати на ремонт не перевищили 10% ремонтного ліміту та у повній сумі віднесені до валових витрат.

Розглянемо облік операцій удвох випадках, якщо:

1) страхова компанія перераховує суму страхового відшкодування підприємству;

2) страхова компанія перераховує суму страхового відшкодування в оплату вартості ремонту безпосередньо авторемонтному підприємству.

Порядок відображення операцій з ремонту автомобіля, що потрапив у ДТП, за рахунок страхового відшкодування у бухгалтерському і податковому обліку наведено у табл.3.

І все ж таки, хоча страхування дозволяє платнику податку, захистити свої інтереси при настанні певних подій і почуватися впевненіше, хочеться побажати, щоб страхові випадки при експлуатації автотранспорту виникали як можна рідше.

_____________________

* Це для обережних платників податку, а сміливі платники податку можуть ігнорувати спірний пп.8.7.1 Закону про оподаткування прибутку щодо обмеження ремонтних робіт, які не призводять до поліпшення об'єкта основних фондів. Докладніше див. “КБ” № 12-13/2008 (с. 74).

Список використаних документів

КУпАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР

Закон про страхування - Закон України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР “Про страхування”

Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”

“Консультант бухгалтера” №16-17 (452-453) 21 квітня 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей