ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 17.05.2006 р.
Про визнання недійсним рішення
Колегія судців ВАСУ за участю представника суб'єкта касаційного оскарженая розглянувши в судовому засіданні в порядку касашшопшіровадження адміністративну справу за позов(ж МП до Управління ПФУ в місті Глухові про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою МП на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р.,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2005 р. МП звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Управління ПФУ в м.Глухові про визнання недійсним рішення від 23.12.2004 р. № 384 про застосування фінсанкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та вимоги від 23.12.2004 р. № 92 про сплату боргу.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідно до Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі - Указ) суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням господарського суду Сумської області від 29.09.2005 р. позов задоволено, визнано недійсним рішення № 384 на загальну суму 4167,64 грн. Визнано недійсною вимогу відповідача від 23.12.2004 р. № 92 про сплату боргу в сумі 6343,83 грн.
Вищезазначене рішення мотивоване тим, що позивач не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки є платником єдиного податку, встановленого Указом.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. апеляційну скаргу Управління ПФУ в місті Глухові було задоволено, скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 р. та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована наступним.
Указ розповсюджує свою дію на податкові правовідносини, він є спеціальним нормативним правовим актом, що визначає порядок відносин з бюджетами та державними цільовими фондами суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування у вигляді сплати єдиного податку. При цьому ст. 6 Указу встановлює пільги, однією з яких є звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суб'єкта малого підприємництва тільки в сфері його підприємницької діяльності. Відносини з загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані спеціальним законодавством. Зокрема, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1), Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 2).
Статтею 1 Закону № 2 визначаються платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, платниками збору є СПД незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - СПД, які використовують цюцю найманих працівників. Об'єктом оподаткувати для вказаного кола суб'єктів є фактичні витрати на оплату праці працівників.
Закон № 1 регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначає ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Дія інших нормативно-правшшх актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених вказаним Законом, або в частині, що не суперечить йому (частина перша ст. 5 Закону № 1).
Згідно з п. 1 ст. 14 вказаного Закону юридичні та фізичні особи, які обрали особливий спосіб оподаткування, є страхувальниками (роботодавцями) для осіб, що працюють у них на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пп. 1 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1 до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом № 2 для відповідних платників зборів.
Статтею 18 Закону № 1 встановлено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Враховуючи вищезазначене та положення частини першої ст. 19 згаданого Закону всі платники незалежно від форм власності та господарювання, а також від обраної системи оподаткування зобов'язані нараховувати на суми фактичних витрат на оплату праці працівників та допомоги по тимчасовій непрацездатності страхові внески у розмірі 32% та сплачувати їх у встановлені строки та в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини регулюються Законом № 1 та Законом № 2, норми яких не встановлюють пільг щодо звільнення від сплати збору для СПД, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
Не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. МП звернулося з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 р. залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді ВАСУ, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як установлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій, МІГ відповідно до свідоцтва від 23.12.2003 р. № 1804000212 про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою знаходиться на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку у 2004 р.
16-20.12.2004 р. відповідачем було проведено перевірку позивача щодо правильності повноти нарахування, своєчасності сплати страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до ПФУ за період з 01.04.2001 р. по 16.12.2004 р., про що складено акт від 20 грудня 2004 р. № 90. За результатами перевірки позивачу за період 2004 р. було донараховане страхові внески за ставкою 32% на ФОП у сумі 16051,17 грн. Рішенням начальника Управління ПФУ в Глухівському районі від 23.12.2004 р. № 384 про застосування фінсанкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків до позивача застосовано фінсанкції у розмірі 4167,64 грн.
Згідно з вимогою від 23.12.2004 р. № 92 про сплату боргу Управління ПФУ в м.Глухові вимагало від позивача сплатити недоїмку зі страхових внесків у сумі 6343,83 грн. у десятиденний строк з дня одержання вимоги.
Відповідно до частини першої ст. 1 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Статтею 6 Указу, яким запроваджена спрощена система оподаткування, передбачено перелік обов'язкових платежів, які не сплачуються суб'єктом малого підприємництва - платником єдиного податку. До їх числа віднесено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Указ прийнято відповідно до п.4 розд. XV “Перехідні положення” Конституції України, і він діє до набрання чинності законом, прийнятим ВРУ з цих питань. 22.11.2000 р. набрав чинності Закон від 19.10.2000 р. № 2063-ІІІ “Про державну підтримку малого підприємництва” (далі - Закон № 2063), яким визначено правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва, і одним з основних напрямів такої підтримки передбачено запровадження спрощеної системи оподаткування, бухобліку та звітносіі в порядку, встановленому законодавством України (ст. 5, 11).
В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених Законом України “Про систему оподаткування”, і щодо сплати єдиного податку, передбаченого Указом і Законом про підтримку малого підприємництва.
Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.
Звичайна система запроваджена Законом України “Про систему оподаткування” та конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі), які зобов'язують платників податків справляти загальнодержавні І місцеві податки, що передбачені ст.13, 14 названого Закону.
Спрощена система запроваджена Указом і закріплена в Законі № 2063, суть якої відповідно до ст.11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.
Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.
Названим Указом суб'єктом малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.
Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до cт. 5 Закону № 2063 є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є ні пільговою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.
Відповідно до частини першої ст. 3 Закону № 2, нормами якого керувався суд апеляційної інстанції, визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до ПФУ у порядку, визначеному законодавством України.
Отже, вищенаведеною правовою нормою визначено, що сплата збору може відбуватися не тільки у порядку, визначеному Законом № 2, але й у порядку, визначеному іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до абзацу сьомого п. 2 Указу відділення Держказначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку, зокрема до ПФУ в розмірі 42%.
Указ вбачається колегією судців одним з таких актів, яким визначено механізм сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, шляхом проведення відрахувань з сум єдиного податку в ПФУ.
Відповідно до Закону № 2063 платником єдиного податку може бути особа, яка визнається платником податків у звичайній системі оподаткування.
Частиною одинадцятою названого Закону і встановлено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухобліку та звітності, яка, зокрема передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Згідно з викладеним колегія суддів доходить висновку, що позивач сплачує збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування у складі сум єдиного податку.
Відповідно до частини другої ст. 3 Закону № 2 платники, визначені п. 1, 2 та 3 ст.1 цього Закону, зобов'язані зареєструватися в органах ПФУ. Комерційні банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов'язані вимагати інформацію від таких платників щодо зазначеної реєстрації.
В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження наявності чи відсутності обставини реєстрації позивача в органах ПФУ. За таких обставин посилання суду першої інстанції про те, що позивач не є платником збору, вбачаються колегією судців передчасними.
Частиною четвертою статті 71 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Вказаної вимоги судами першої та апеляційної інстанцій не дотримано.
Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджувалося перерахування коштів зі сплачених сум єдиного податку до ПФУ, обставина реєстрації позивача, цим обставинам не надана відповідна правова оцінка.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції мали керуватися саме нормами КАСУ та витребовувати докази надходження або ненадход-ження коштів на рахунки ПФУ з сум, які надійшли від сплати єдиного податку та реєстрації позивача в Управлінні ПФУ в місті Глухові.
З урахуванням зазначеного судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи слід належно оцінити докази, що мають значення для вирішення спору по суті, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, та, враховуючи зазначені вище обставини і вимоги законодавства, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст. 220, 221, 227 КАСУ, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу МП задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Сумської області від 29.09.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 р. скасувати, справу направити на судовий новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий В. Харченко
Судці: І. Берднік
Н. Васильченко
О. Карась
М. Косгенко