Декларація з ПДВ порушує конфіденційність комерційної інформації
У декларації з ПДВ з березня 2008 року слід вказувати податкові номери всіх своїх контрагентів – платників ПДВ, навіть якщо за придбаними товарами немає права на податковий кредит.
На виконання розпорядження КМУ від 06.02.2008 р. № 262-р “Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість” ДПАУ затвердила наказ від 17.03.2008 р. № 159 “Про внесення змін до додаткової звітності з податку на додану вартість”, яким внесла зміни до самої форми декларації з ПДВ та додатків до неї.
Головне в наказі – запровадження додатка 5 “Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”. Додаток 5 має подаватися й у разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування ПЗ та (або) ПК.
Податкові зобов’язання. Форма проста для заповнення і складається з трьох колонок – “Платник податку – покупець (індивідуальний податковий номер)”, “Обсяг поставки без ПДВ” та “Сума ПДВ”. Рядків буде стільки, скільки контрагентів-покупців є платниками ПДВ. Якщо ж платник податку одному покупцеві виписує декілька ПН, то в додатку 5 треба навести сукупний обсяг операцій з одним контрагентом. Якщо здійснювати поставку кінцевому споживачу або неплатнику податку, то обсяги своїх поставок треба відображати в рядку “Інші” загальною сумою без ПДВ в колонці 3, в колонці 4 – суму ПДВ.
Рядок “Усього за місяць (квартал) (рядок 1 декларації)” у колонці 3 має дорівнювати колонці А рядка 1 декларації з ПДВ, а в колонці 4 – колонці Б того ж рядка 1 декларації. Причому з цих сум треба окремо виділити суми, що стосуються поставки ОФ, а також передавання товарів (послуг) комісіонером чи повіреним на умовах, передбачених п. 4.7 Закону про ПДВ (без суми комісійної винагороди).
Податковий кредит. У цій частині додатка 5 розшифровуються рядки 10.1, 10.2 і 14 декларації з ПДВ. Тобто все, що придбавалося з ПДВ, потребує розшифрування. Крім трьох колонок – “Платник податку – покупець (індивідуальний податковий номер)”, “Обсяг поставки без ПДВ” та “Сума ПДВ” – є ще й колонка “Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит”. Тобто незалежно від того, коли ви включили ПДВ за ПН до ПК, треба зазначити, коли постачальник мав зобов’язання за такою накладною (це будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності). Так само дані за одним контрагентом треба наводити згорнуто, зазвичай у межах одного податкового періоду, у якому він виписував податкову(і) накладну(ні). Тут також рядків буде стільки, скільки є контрагентів-постачальників, які мають право виписувати ПН. З підсумкового рядка “Усього за місяць (квартал) (рядок 10.1 декларації)” треба також виокремити суми, що стосуються придбання (будівництва, спорудження) ОФ, а також проведення розрахунків комісіонером чи повіреним за товари (послуги) на умовах, передбачених п. 4.7 Закону про ПДВ.
Маразм цього додатка полягає ще й тому, що окремо треба розписати за контрагентами операції придбання товарів (робіт, послуг) з ПДВ, але без права на ПК (платники розшифровуватимуть рядки 10.2 і 14 декларації) в розділі “Операції з придбання з ПДВ, які не надають права формування податкового кредиту”. Не зрозуміло, який сенс, не маючи права на ПК, розписувати все за контрагентами.
Наскільки правомірне запровадження додатка 5
Виникає запитання про трудомісткість та законність вимог щодо подібних розшифрувань та повідомлень про всіх своїх контрагентів – платників ПДВ в додатку до звичайної декларації.
Які підстави для таких вимог? ДПАУ вважає, що за такими додатками від всіх платників ПДВ можна буде автоматизувати відшкодування ПДВ. Але це все від лукавого, адже заповнений додаток ще не означає, що ПДВ сплачений покупцю! Тобто банківської інформації про реальний рух коштів декларація з ПДВ не містить, а тому її застосування в автоматичному відшкодуванні ПДВ буде просто неможливим. Адже власне ДПАУ в листі від 11.04.2008 р. № 7627/7/16-0117 говорить про те, що для отримання права на бюджетне відшкодування Законом встановлено додаткові дві умови:
а) перша – від’ємне значення різниці податкових зобов’язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду (не бути погашеним додатними податковими зобов’язаннями наступного періоду);
б) друга – таке від’ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів (послуг).
А саме другу умову новий додаток 5 зовсім не відображає! То ж як і раніше перевірок не оминути, вже не згадуючи про те, що більшість з них проводиться безпідставно.
Крім того в абзаці 2 пп. 4.1.3 ст. 4 Закону № 2181-III говориться: “Встановлення форм або методів обов’язкової податкової звітності, які передбачають подання зведеної інформації щодо окремих доходів, витрат, пільг, інших елементів податкових баз, що були раніше відображені у податкових деклараціях або розрахунках з окремих податків, зборів (обов’язкових платежів), не дозволяється, якщо інше не встановлене законами з питань оподаткування”. Тут податківців рятують слова “що були раніше відображені у податкових деклараціях”. Справді, додаток 5 стосується декларації за поточний податковий період, а не за попередній. Тому нібито все законно.
Але Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” у пп. 7.2.8 однозначно вимагає подання декларацій тільки з узагальненою інформацією. Тобто жодні розшифрування не передбачені: “7.2.8. Платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3, та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону”. Таким чином, розшифрування додатка 5 до декларації з ПДВ однозначно суперечать Закону про ПДВ!
Чи є підстави для зміни форми декларації?
Викликають сумніви і підстави для зміни форми декларації. У нас це сталося на виконання розпорядження КМУ № 262-р. Однак чому Кабмін став розпоряджатися податковими деклараціями? Форму декларації з податку на додану вартість та порядок її зміни встановлено наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 166 в редакції наказу ДПАУ від 15.06.2005 р. № 213. У пункті 9.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість говориться: “Унесення змін до форм податкової звітності з податку на додану вартість здійснюється у разі законодавчої зміни правил оподаткування, які запроваджують інший, ніж той, що діяв до їх прийняття, порядок відображення у звітності сум податкових зобов’язань і податкового кредиту та обчислення сум податкових зобов’язань платника перед бюджетом чи порядку обчислення і надання бюджетного відшкодування”.
Законодавчі зміни вносяться законами України, яких не було щодо порядку обчислення ПДВ із запровадженням розшифрувань контрагентів. Тому законодавчих підстав для запровадження додатка 5 не було. Принаймні ДПАУ мала б їх запроваджувати без вказівок Кабміну лише із посиланням на Закон.
Цей Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість спонукає до роздумів взагалі щодо обов’язковості всіх додатків! У пункті 3.2 Порядку говориться, що “податкова декларація з податку на додану вартість та податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена) подаються на двох двосторонніх аркушах формату А-4, скріплених між собою; уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (до декларації з податку на додану вартість /скороченої/) та інші додатки – на аркушах формату А-4”. Тобто податкова декларація з ПДВ – це лише два двосторонні аркуші формату А-4, скріплені між собою, а додатки – це додатки до декларації, але не сама декларація!
А Закон № 2181 вимагає і штрафує лише за неподання декларації, а не додатків до неї: “17.1.1. Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку”.
Звичайно, такий підхід не сподобається ДПАУ. Вона вже встигла повідомити, що декларація без додатка 5 не вважатиметься прийнятою.
Конфіденційність інформації проти додатка 5
Сумніви щодо законності додатка 5 до декларації з ПДВ виникають через те, що в базі ДПАУ опиниться інформація про всіх ваших покупців та постачальників – платників ПДВ та про обсяги операцій з щомісячним розподілом! А це вже зовсім не смішно, та й не надійно зберігати такі дані в ДПАУ.
Згідно зі ст. 30 Закону України від 02.10.92 р. № 2657-XII “Про інформацію” інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.
Конфіденційна інформація – це відомості, які є у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Додаток 5 до декларації з ПДВ не передбачає добровільності її надання.
У частинах п’ятій-шостій статті 30 Закону України від 02.10.92 р. № 2657-XII “Про інформацію” говориться: “громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої становить загрозу життю і здоров’ю людей”.
Таким чином, ДПАУ, перш аніж за-проваджувати додаток 5, мала б просити Кабінет Міністрів, щоб той звернувся до Верховної Ради з проханням про розв’язання питання про встановлення відкритості такої конфіденційної інформації комерційного характеру щодо податків. А не сліпо виконувати розпорядження щодо контрагентів – платників ПДВ. Адже, на думку більшості підприємців, перелік їхніх постачальників, іноді і покупців та обсяги торгівлі з ними є конфіденційною інформацією.
Це визнає і Кабмін в своєму сумнівному розпорядженні від 06.02.2008 р. № 262-р “Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість”: “забезпечити відповідно до законодавства криптографічний і технічний захист поданої платниками податку інформації та посилити контроль за дотриманням вимог до її конфіденційності”. Чи не занадто податківці втручаються у наше життя?