Компенсація за невикористану відпустку при звільненні
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 24 Закону “Про відпустки”).
Особам, які працюють за трудовим договором (у т.ч. особам, які працюють за договором наймання у приватних підприємців) Конституція, КЗпП, Закон “Про відпустки” гарантують відпустки визначеної тривалості із збереженням на їх період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).
Всупереч вимогам ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону “Про відпустки” на підприємствах часто нехтують оформленням графіка відпусток. Це поширена практика, яка може мати негативні наслідки, оскільки без графіка відпусток працедавець може не забезпечити виконання свого обов’язку, який на нього покладений у зв’язку з наданням відпустки. Згідно зі ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Абзацом 4 п. 23 постанови пленуму Верховного суду “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.99 р. № 13 визнано, що це правило не стосується тих випадків, коли відпустка не надавалася з вини працівника. Тобто якщо працівник не заявляв про свою відпустку, він може втратити право на компенсацію. Компенсація буде виплачена лише за останній рік.
За умови дотримання порядку надання відпустки підприємство має право не виплачувати компенсацію, якщо працівник не йшов у відпустку декілька років поспіль або використовував частину відпустки.
Якщо на підприємстві дотримувалися порядку надання відпустки, – “підставляється” працівник. Якщо не дотримувалися, – сплатять як штраф у розмірі від 255 грн (15 н.м.д.г.), так і компенсацію. Виникає небезпека накладення штрафів на підприємство за наслідками перевірки Держнагляд
праці.
Як уникнути штрафів і небезпеки бути позбавленим компенсації (для працівника)?
Відпустка має бути використана повністю. Відповідно до ст. 6 Закону “Про відпустки” щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік з дня укладення трудового договору.
Статтею 4 Закону “Про відпустки” встановлено види відпусток і визначено, які саме відпустки належать до щорічних:
- основна відпустка (ст. 6 Закону);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загалом компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки все-таки виплачують. Згідно зі ст. 12 Конвенції “Про оплату праці”, ратифікованої Україною у 2001 році (яка має перевагу над внутрішніми нормативними документами, у т.ч. над КЗпП), відмова від права на відпустку або заміна її компенсацією визнаються недійсними.
Згідно зі “свіжим” листом Мінпраці та соціальної політики від 22.02.2008 р. № 33/13/116-08, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічні відпустки за кілька попередніх років (за 2, 3, 4 чи більше років), він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток, визначених пунктом 1 частини першої ст. 4 Закону “Про відпустки”.
Законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки у разі їх невикористання.
Згідно з частиною третьою ст. 24 Закону “Про відпустки” у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути переказана туди.
Працівник, який був переведений на роботу на інше підприємство, і грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток була переказана на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості, а у разі звільнення – на отримання грошової компенсації.
При цьому середня заробітна плата для оплати щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, обчислюється з виплат за фактичний час роботи на підприємстві, куди перейшов працівник, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100).