Не той вид діяльності - не привід для сплати 15 % податку
Підприємці - фізичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати податку з доходів, отриманих від здійснення видів діяльності, які обкладаються єдиним податком, тобто зазначених у Свідоцтві про сплату єдиного податку. Сплата єдиного податку за максимальною ставкою не означає, що підприємець автоматично може здійснювати будь-які види діяльності...
Податкові органи вже практично змусили звикнутися з наведеними твердженнями не лише платників єдиного податку, але й інших суб'єктів господарювання. Будь-який бухгалтер підприємства знає, що при виплаті доходів підприємцю-єдинщику (щоб уникнути зайвого головного болю і спорів з податківцями під час перевірки) потрібно зажадати від нього копії свідоцтв про держреєстрацію та про сплату єдиного податку, а також перевірити, чи зазначений у свідоцтві той вид діяльності, за яким виплачується дохід. Особливо обережні бухгалтери вимагають ще й копії платіжок про сплату єдиного податку (незаконно покладаючи при цьому на себе функції контролюючого органу на догоду податковому інспектору).
Майже звикли до такої вимоги податківців й самі підприємці. А куди подітися, якщо раптово “з'явилася” прибуткова справа, а внести відповідні зміни до Свідоцтва про сплату єдиного податку можна лише з початку наступного кварталу? От і доводиться обирати: або відмовитися від прибутку взагалі, або пожертвувати 15% з доходу у вигляді податку.
Але ж як бути зі ст. 6 Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99, згідно з якою єдинщики не є платниками податку на доходи фізичних осіб?
Добре, що є підприємці, які не хочуть покірливо лишатися своїх “кревнозароблених” і готові відстоювати своє право не сплачувати податок з доходів.
Приклад. Підприємець отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку, в якому зазначено вид діяльності “оптова торгівля офісною і комп'ютерною технікою”. Однак протягом року він також займався ремонтом і обслуговуванням комп'ютерної техніки, наданням інформаційних послуг. При цьому податок підприємець сплачував за максимальною ставкою. При перевірці податковою інспекцією було донараховане податок з доходів у розмірі більше 42 тис грн.
Погодьтеся, що в цьому випадку подарувати бюджету було потрібно досить значну суму. Саме це й змусило підприємця шукати правду в суді. Зазначимо, що господарський суд області позов підприємця задовольнив. Визначенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду Дніпропетровської області залишено без змін. А крапку в цьому питанні поставив ВАСУ (текст ухвали наведено нижче)
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
21.06.2007 р.
Справа № А37/80
(Витяг)
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України <...> розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року в справі № А37/80 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Особи-1. до Південної міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановила:
<...>
Судами попередніх інстанцій встановлене наступне.
Південна МДПІ в м. Кривому Розі прийняла податкове повідомлення-рішення Номер-1 від 21 грудня 2005 року, яким визначили СПД - ФО Особа-1 податкове зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 42 687,35 грн., утому числі 42 687,35 грн. - основний платіж.
<...>
В акті перевірки встановлено, що в заяві від 2 грудня 2003 року Номер-1 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, поданій до Південної МДПІ в м. Кривому Розі, позивач зазначив як вид діяльності оптову торгівлю офісною і комп'ютерною технікою без зазначення інших видів діяльності, передбачених формою заяви.
На підставі зазначеної заяви СПД - ФО особа-1 отримав Свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік від 18 грудня 2003 року (серія номер-2). У ході перевірки первинних документів було встановлено, що фактично у 2004 році СПД - ФО особа-1, крім оптової торгівлі комп'ютерною технікою, займався ремонтом, обслуговуванням комп'ютерної техніки і наданням інформаційних послуг, тобто займався видами діяльності, які не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку, і отримував доходи, що оподатковуються на загальних підставах.
На підставі викладеного, з посиланням на порушення вимог п. 2 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів “Про прибутковий податок з громадян”, підпункту 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” СПД - ФО особа-2 було нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 42 687,35 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 18 грудня 2003 року (серія номер-2) у 2004 році був платником єдиного податку відповідно до виду діяльності, за яким встановлено максимальну ставку єдиного податку, а тому незазначення в заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності усіх видів діяльності, які ним здійснюються, не призвело до заниження єдиного податку. При цьому суди у своїх рішеннях посилалися на те, що згідно з п. 6 Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” сплата єдиного податку звільняє СПД - ФО особа-1 від сплати податку з доходів фізосіб.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
<...>
Частиною другою ст. 2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98 передбачено, що у разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у 2004 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку на 2004 рік від 18 грудня 2003 року (серія номер-2) і сплачував максимальну ставку єдиного податку на місяць за одним видом підприємницької діяльності.
Зважаючи на те, що незазначення позивачем у заяві про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 2 грудня 2003 року номер-1, на підставі якого було отримано свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік від 18 грудня 2003 року (серія номер-2), інших видів діяльності, які здійснювалися ним у 2004 році, не призвело до заниження єдиного податку і не є підставою для оподаткування на загальних підставах доходів позивача від цих видів діяльності, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність нарахування СПД - ФО особа-2 податкового зобов'язання за податком з доходів фізичних осіб з урахуванням того, що згідно з положеннями ст. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 3 липня 1998 року № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати податку на доходи фізичних осіб.
<...>
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст.ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія визначила:
Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції в місті Кривому Розі залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2006 року-без змін.
Ми коментуємо
Основними аргументами при вирішенні цього питання на користь підприємця були такі:
1.Підприємці-єдинщики звільнені від сплати податку з доходів.
2.Незазначення у свідоцтві всіх видів діяльності, що здійснюються, не призвело до заниження єдиного податку, оскільки податок сплачувався за максимальною ставкою.
Таким чином, якщо підприємець сплачує єдиний податок за максимальною ставкою, він не повинен сплачувати податок з доходу від незазна-ченого у свідоцтві виду діяльності. Якщо ж єдиний податок сплачується у розмірі менше 200 грн, то на зафіксовані у свідоцтві види діяльності все ж таки звертати увагу потрібно. Адже може виникнути ситуація, що ставка єдиного податку на невідображений у свідоцтві вид діяльності виявиться вищою. А це вже пряме порушення вимог ст. 2 Указу “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”: якщо підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, він повинен сплачувати єдиний податок за більшою ставкою.
Звичайно, не можна отримувати дохід і від видів діяльності, займатися якими прямо заборонено на спрощеній системі оподаткування. У цьому випадку сплата єдиного податку за максимальною ставкою також не врятує.
Також звертаємо увагу на те, що в судовому спорі у податкових органів ще залишилося право звернення зі скаргою до Верховного Суду України. Остаточну крапку в цьому спорі можна було б поставити тільки в тому випадку, коли б і Верховний Суд України залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
“Консультант бухгалтера” № 23 (459) 09 червня 2008 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)